про залишення позовної заяви без руху
17 травня 2024 року м. ДніпроСправа № 360/497/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Марини Аліни Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Марини Аліни Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не у повному розмірі грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.05.2022 по 05.02.2024 включно;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 09.05.2022 по 31.12.2022 включно (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення за 2022 рік), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2022 рік - 2481,00 грн та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення за 2023 рік), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2023 рік - 2684,00 грн та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 05.02.2024 включно (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення за 2024 рік), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2024 рік - 3028,00 грн та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 сплатити на користь ОСОБА_1 недоплачені протягом 2022 - 2024 років суми грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2022 рік - 2481,00 грн, на 2023 рік - 2684,00 грн та на 2024 рік - 3028,00 грн;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.02.2023 по 31.10.2023 та з 01.01.2024 по 05.02.2024 у повному розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2023 рік - 2684,00 грн та на 2024 рік - 3028,00 грн.
Згідно з пунктами 3, 5 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати або її складових у разі порушення законодавства про оплату праці.
Таким законом в даному випадку є Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції до 19.07.2022, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Водночас, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” Кабінет Міністрів України постановив: відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак обмеження щодо застосування строків визначених частиною першою статті 233 КЗпП України скасовано з 01.07.2023.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів позову, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2022 №131 солдата ОСОБА_1 вважати таким, що зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2024 №36 солдат ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишній стрілець-помічник гранатометника 1 відділення охорони взводу охорони роти забезпечення пальним та мастильними матеріалами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 18.01.2024 №19-РС на посаду стрільця-помічника гранатометника штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_4 , BOC-1009154/630 і вважати таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби. З 05 лютого 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивачем заявлено позовні вимоги щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за загальний період з 09.05.2022 по 05.02.2024 включно.
Даний позов подано до суду 13.05.2024.
Щодо вимог позивача про нарахування та виплати суми грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2022 - 2024 роки, суд зазначає наступне.
Враховуючи положення статті 233 КЗпП України, судом встановлено, що строк звернення по вимогам позивача за період з 09.05.2022 по 18.07.2022 не пропущений, так як на них поширюється положення статті 233 КЗпП України в старій редакції; строк звернення по вимогам за період з 19.07.2022 по 05.02.2024 пропущений, так як на них поширюється положення частини першої статті 233 КЗпП України в новій редакції. У зв'язку з цим позивач повинен був звертатись до суду з позовом кожні наступні три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, оскільки не був звільнений та проходив службу в ВЧ НОМЕР_1 до 05.02.2024 включно, а отримання грошового забезпечення відбувається щомісячно.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2023 по 31.10.2023 та з 01.01.2024 по 05.02.2024 у повному розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2023 рік - 2684,00 грн. та на 2024 рік - 3028,00 грн, суд зазначає наступне.
Початок перебігу строку звернення до суду пов'язується з днем, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №990/14/22:
1) порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду;
2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
Згідно з п.8 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260) грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Отже, про існування порушеного права на належну оплату праці позивачу не могло бути невідомо як пізніше від останньої календарної дати кожного конкретного календарного місяця (у межах якого отримувалось грошове забезпечення), так і пізніше від дати виключення з особового складу військової частини (стосовно останнього календарного місяця служби у даній військовій частині).
Суд зазначає, що працівник (службовець) має повноваження перевірити правильність та повноту оплати праці за кожен окремий календарний місяць, а настання події звільнення або виключення зі списків особового складу (як у випадку позивача) зумовлює у роботодавця виникнення обов'язку проведення оплати праці за останній календарний місяць служби та проведення платежів, пов'язаних саме із звільненням, а не з усією попередньою публічною службою особи.
Подальші події отримання особою консультацій не змінюють дати обізнаності учасника суспільних відносин з фактом порушеного права, оскільки є: формуванням власної правової позиції з приводу незгоди із волевиявленням суб'єкта владних повноважень у тій чи іншій сфері, початком процедури реального захисту порушеного права (інтересу).
В той же час відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб'єктивний характер та не виключають можливість позивача звернутися за отриманням правової допомоги (в тому числі безоплатної) у разі, якщо такої допомоги він потребував, у межах строку, встановленого законом для звернення до адміністративного суду з цим позовом, який був достатнім для вчинення відповідних дій.
Таким чином, протягом всього цього періоду з 01.02.2023 по 31.10.2023 та з 01.01.2024 по 05.02.2024 позивач мав право кожні три місяці у межах строку оспорити дії чи бездіяльність відповідача щодо нарахування грошового забезпечення, оскільки позивач не був звільнений та проходив службу в ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Оглядом матеріалів позовної заяви судом встановлено, що заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску позивачем не додано.
При цьому, факт звернення представника позивача з заявою до відповідача, рапорт самого позивача до відповідача щодо виплати грошового забезпечення та отримання відповіді від 30.11.2023 №1/1279 не може бути визнано як доказ на підтвердження своєчасного звернення до суду, оскільки визначальним в цьому випадку є момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).
Крім того, Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)".
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а від 01 грудня 2020 року у справі № 807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що «поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.
Позивачем не надано та не зазначено жодних об'єктивних причин пропуску і підстав, з яких він вважає ці причини поважними, а самі лише посилання на судову практику чи зазначення про очікування щодо права на звернення до суду з даною категорією позову без обмеження будь-яким строком не є належними підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду за всіма позовними вимогами, що стосуються проміжку часу з 19.07.2022 по 05.02.2024 з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву адвоката Марини Аліни Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»:
-заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду за всіма позовними вимогами, що стосується проміжку часу з 19.07.2022 по 05.02.2024, із зазначенням обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами, що охоплюють увесь період пропущеного строку звернення до суду.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу та його представнику.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяН.М. Басова