16 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1845/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (також - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач (через свого представника - адвоката Платошина О.М.) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його здійснити нарахування і виплату пенсії державного службовця на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 01.1-27/3964/1 від 14.12.2023, починаючи з 09.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Представник відповідача подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач за призначенням пенсії за нормами Закону України "Про державну службу" не звертався, жодного рішення з цього питання не приймалось. Також зазначив, шо відсутні підстави для взяття спірної довідки для призначення пенсії за нормами Закону України "Про державну службу" (а.с.38-41).
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій не погодився з позицією відповідача (а.с.56-59).
Дослідивши наявні в справі документи, суд зазначає наступне.
З матеріалів пенсійної справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, якому 29.08.2018 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) (а.с.102, 113).
09.02.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити виплату пенсії державного службовця на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 01.1-27/3964/1 від 14.12.2023, складеної Петрівською селищною радою (а.с.10, 11-12).
За результатами розгляду такої заяви відповідач листом від 01.03.2024 № 2507-1988/П-02/8-1100/24 повідомив позивачу про те, що для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VІІІ йому необхідно звернутися до будь-якого територіального органу ПФУ з трудовою книжкою та зазначеними у цьому листі довідками (а.с.12-13).
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Дане право деталізоване у Законах України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (також - Закон № 1058).
Згідно до частини 1 статті 4 Закону №1058, законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною 1 статті 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 45 Закону №1058 при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 (Закон № 889), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до статті 90 Закону № 889, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058.
Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).
Пункт 1 Порядку № 622 передбачає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889, визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, далі - Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 рік, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 (Відомості Верховної Ради України, 1993 рік, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889 визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 рік, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723 (Відомості Верховної Ради України, 1993 рік, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини першої статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України Про державну службу від 10.12.2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права було викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі № 500/5183/17, від 11.04 2023 по справі № 1.380.2019.003855.
Так, згідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Згідно з пунктом 4.1 розділу IV Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При цьому, пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Відтак, з приписів Закону № 1058 та Порядку № 22-1 слідує, що призначення пенсії здійснюється за відповідною заявою, поданою заявником, форма якої встановлена Порядком № 22-1.
З матеріалів справи встановлено, що 29.08.2018 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.
09.02.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити виплату пенсії державного службовця на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 01.1-27/3964/1 від 14.12.2023, складеної Петрівською селищною радою (а.с.10, 11-12).
За результатами розгляду такої заяви відповідач листом від 01.03.2024 № 2507-1988/П-02/8-1100/24 повідомив позивачу про те, що для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VІІІ йому необхідно звернутися до будь-якого територіального органу ПФУ з трудовою книжкою та зазначеними у цьому листі довідками (а.с.12-13).
Отже, така відповідь носить суто інформативний характер та не свідчить про відмову у призначенні пенсію за віком відповідно до Закону № 889.
Відповідно, вважаючи про наявне право для призначення та виплати пенсії відповідно до Закону № 889, із урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 01.1-27/3964/1 від 14.12.2023, позивач мав звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії відповідно до Закону № 889 за формою, встановленою Порядком № 22-1, та надати необхідні документами відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1.
Разом з тим, в межах цієї справи, як було встановлено судом, з такою заявою позивач не звертався, жодного рішення з цього питання пенсійним органом не приймалось.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, враховуючи, що позивач в порядку, встановленому Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за нормами Закону України "Про державну службу" не звертався, а його звернення із заявою від 09.02.2024 не є заявою встановленої форми про призначення пенсії, то право позивача в межах спірних правовідносин не було порушеним, відповідно позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО