10 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1258/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті в особі (вул. Героїв Маріуполя, б. 102, м. Кропивницький, 25004, ЄДРПОУ 39816845)
про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 015003 від 31.10.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 10.10.2023 відповідач прийняв постанову №015003 від 31.10.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за відсутність у водія під час перевезення вантажу ТТН, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач вважає винесену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки водій транспортного засобу надав всі необхідні документи для перевірки, окрім ТТН, під час перевірки повідомив, що випадково віддав свою ТТН іншому водію перевізника. Фактично у день проведення рейдової перевірки, перевізником вантажу був батько позивача - ФОП ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 11.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу порядок та строки для подання до суду відзиву на позов та доказів, необхідних для вирішення справи (а.с.38).
18.03.2024 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що 31.08.2023 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють перевезення вантажів. Під час якої, перевірено транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 , під час якої, водій не надав перевіряючим товарно-транспортну накладну.
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами складено акт №АР016298 від 31.08.2023 року. Водія ознайомлено зі змістом акту під підпис, у поясненнях водій зазначив «не видали ТТН».
Позивач повідомлення про призначення до розгляду справи про виявлення порушення не отримав до відділу Укратрансбезпеки пояснення не надав, про те що не є автомобільним перевізником, не повідомляв, а відтак, за результатами виявлених порушень під час розгляду справи посадовою особою Укртрансбезпеки винесено постанову № ПШ015003 від 31.08.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить залишити їх без задоволення.
Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутня інформація щодо ведення господарської діяльності позивачем.
Автомобіль марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що рухався автомобільною дорогою М-14 «Одеса-Новоазовськ» 21 км+434м, був перевірений посадовими особами Укртрансбезпеки у рамках проведення рейдової перевірки. Серед документів, що було надано водієм для огляду, була відсутня ТТН на вантаж, що перевозився транспортним засобом. Водій транспортного засобу ОСОБА_3 , пояснив інспектору, що товарно-транспортну накладну йому не видавали, про що власноруч зробив запис в акті складеному за результатами перевірки - №АР016298 від 31.08.2023 року (а.с. 46). За вказане порушення передбачена відповідальність за статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абзац 3 частина 1 - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач зазначає, що не отримував повідомлення відповідача про розгляд справи на 10.10.2023 та на 31.10.2023 року, отже дату та час розгляду справи не був обізнаний, а тому відповідно був позбавлений права надати пояснення.
Справу відповідачем було розглянуто 31.10.2023 року.
Постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №015003 від 31.10.2023 за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», з ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.20001 № 2344-III.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами
В силу вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.
Згідно з абзацом четвертим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення №103) визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Так, Укртрансбезпека відповідно до підпунктів 2, 15 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України 02.12.2021 №1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.
Оцінюючи правомірність спірної постанови від 31.10.2023 №ПШ015003, суд зазначає таке.
За текстом статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
За текстом частини першої статті 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Частиною 2 даної статті визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з частиною 3 статті 48 Закону №2344-ІІІ при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567), передбачено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Як передбачає п. 20 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
За приписами абзаців першого, другого пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 16 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Згідно із пунктами 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Пунктами 25, 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ згідно оскаржуваної постанови стало: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме, відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж або інший документ, передбачений Законом.
Такий висновок зроблено і в акті перевірки від 31.08.2023 №016298.
Водночас, аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за порушення вимог статтей 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.
Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01 червня 2023 року та від 06 липня 2023 року у справах №640/39442/21 та №560/514/22 відповідно, а також від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а.
Така позиція узгоджується також із висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловленими у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі №910/7554/19, в якій встановлено, що перевізником у спірних правовідносинах є товариство, яким отримано транспортний засіб на підставі укладеного договору суборенди, та яким вчинено порушення, що полягає у перевищенні транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, яке встановлено внаслідок проведення Укртрансбезпекою габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля.
Проаналізувавши зібрані у справі докази суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено факту вчинення позивачем спірного правопорушення і, що саме він виступав автомобільним перевізником, виходячи з наступного.
Актом перевірки зафіксовано загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія. Однак, в акті перевірки не вказано інформацію про вантаж, хто є його відправником та одержувачем, відсутні пояснення водія про те, від кого та куди він здійснює перевезення.
Суд зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб'єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.
Висновок відповідача про те, що перевізником виступає позивач, ґрунтується лише на тому, що автомобіль, яким здійснювалось перевезення, зареєстровано на ОСОБА_1 .
Між тим, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.
Відповідний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а.
Необхідно зауважити, що норми статті 16 Закону України «Про дорожній рух» надають право власнику автомобіля, або водію довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування.
При цьому, факт передачі такого автомобіля в користування може бути підтверджено наявністю відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та не вимагає від особи оформляти будь-які додаткові документи.
З акту перевірки від 31.08.2023 №016298 слідує, що на момент проведення перевірки транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_3 , був під керуванням водія ОСОБА_3 . При цьому доказів, що ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах із позивачем, матеріали справи не містять.
Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 06.07.2023 у справі №560/514/22.
На думку суду, сама по собі належність на праві власності автомобіля марки DAF, номерний знак НОМЕР_3 , позивачу не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки відповідач не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 31.08.2023 ОСОБА_3 на належному позивачу на праві власності транспортному засобі перевозив вантаж у комерційних цілях, та що ОСОБА_1 є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, та встановлені у справі обставини вказують на те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого рішення про накладення штрафу на позивача за порушення норм законодавства про автомобільний транспорт, оскаржувана постанова від 31.10.2023 №ПШ015003 прийнята необ'єктивно, без урахування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, без доведення обставин належними і достатніми доказами, тому є протиправною і підлягає скасуванню.
За таких обставин суд дійшов висновків, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією (а.с. 37).
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.10.2023 №ПШ015003.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО