16 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/10409/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач (через представника - адвоката Позненка Ю.В.) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової чистини НОМЕР_1 №158 від 07.10.2022 "Про результати проведення службового розслідування самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 ", в частині що його стосується;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №28 від 15.03.2023 "Про результати службового розслідування";
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати йому грошового забезпечення за період з 23.09.2022 по 22.03.2023;
зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому грошове забезпечення за період з 23.09.2022 по 22.03.2023;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати йому додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 23.09.2022 по 22.03.2023;
зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому додаткову винагороду у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень за період з 23.09.2022 по 22.03.2023;
зобов'язати відповідача перерахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2022-2023 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що за період з 23.09.2022 по 21.03.2023 позивачу, в порушення статей 10-1 пункту 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, було припинено нарахування і виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. Спірними наказами позивача також не було притягнуто до жодної дисциплінарної відповідальності, що свідчить про бездіяльність відповідача щодо нарахування грошового забезпечення. Крім того, позивача вважає, що відповідач неправильно нарахував і виплатив компенсацію за невикористану щорічну відпустку.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши наявні в справі документи, судом встановлено наступне.
Позивач з 14.03.2022 по 09.05.2023 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.09.2022 № 1490 було наказано провести службове розслідування стосовно позивача з метою уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 2 цього наказу також наказано, згідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", а саме згідно п.15, з 24.09.2022 не виплачувати грошове забезпечення під час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше солдату ОСОБА_1 , на час проведення службової перевірки (а.с.15).
За результатами службового розслідування складено акт від 05.10.2022, затверджений командиром в/ч НОМЕР_1 05.10.2022, згідно з яким в ході службового розслідування було встановлено факт самовільного залишення позивачем військової частини.
Виходячи із викладеного, п.5 акту запропоновано: службове розслідування вважати завершеним; за порушення позивачем Кримінального кодексу України, а саме ст. 407 "Самовільне залишення військової частини або місця служби", направити матеріали службового розслідування у відповідні органи (а.с.70-72).
07.10.2022 командиром в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) було винесено наказ № 158 "Про результати проведення службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 ", яким наказано: службове розслідування вважати завершеним (п.1); за порушення вимог Кримінального кодексу України, а саме вбачаються ознаки ст. 407 "Самовільне залишення військової частини або місця служби", направити матеріали службового розслідування у відповідні органи для прийняття рішення згідно чинного законодавства (п.2); матеріали службового розслідування відносно солдата ОСОБА_2 , офіцеру групи персоналу військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_3 направити у відповідні органи для прийняття рішення (п.5) (а.с.75-77).
15.03.2023 командиром в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) було винесено наказ № 28 "Про результати проведення службового розслідування", відповідно до пункту 2 якого в ході службового розслідування було встановлено, що стрілець 1 відділення 1 взводу 2 роти солдат ОСОБА_4 порушив ст. 407 Кримінального кодексу України "Самовільне залишення військової частини або місця служби" та ст. 409 "Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом" (а.с.68-69).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно статті 84, 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Процедура проведення службових розслідувань визначена статтями 84-88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і деталізована Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608 (далі Порядок № 608).
Пунктом 2 розділу І Порядку № 608 надано визначення службовому розслідуванню - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Службове розслідування, згідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 608, може призначатися, зокрема: у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Як визначено пунктом 1, 3 розділу ІV Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Згідно з пунктами 1, 2, 3 та 4 розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 передбачено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Як зазначалось судом, наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.09.2022 № 1490 наказано провести службове розслідування стосовно позивача з метою уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
За результатами службового розслідування складено акт від 05.10.2022, затверджений командиром в/ч НОМЕР_1 05.10.2022, згідно з яким в ході службового розслідування було встановлено факт самовільного залишення позивачем військової частини (а.с.70-72).
07.10.2022 командиром в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) було винесено наказ № 158 "Про результати проведення службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 " (а.с.75-77).
15.03.2023 командиром в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) було винесено наказ № 28 "Про результати проведення службового розслідування" (а.с.68-69).
Суд звертає увагу, що жодним із вищевказаних наказів позивача не притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Крім того, відповідачем не надано до суду належних доказів на підтвердження взагалі повідомлення позивача про проведення відносно нього службового розслідування, ознайомлення з його результатами та оскаржуваними наказами.
Так, службовим розслідуванням було встановлено, що 23.09.2022 солдат ОСОБА_1 прибув до штабу військової частини НОМЕР_1 після проходження курсу лікування в обласному клінічному госпіталі ветеранів війни АДРЕСА_1 . Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3332 неврологічного відділення від 23.09.2022 військовослужбовець ОСОБА_1 виписаний в задовільному стані по закінченню курсу лікування під нагляд лікаря військової частини. Військовослужбовець, почав наполягати, що згідно довідки ВЛК та виписки № 3332 йому потрібна відпустка терміном на 30 діб. Йому було роз'яснено, що законодавство, а саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає ряд основних та додаткових відпусток, на які мають право військовослужбовці, цей же закон вводить певні обмеження на їх використання. Стосуються такі заборони передусім правового режиму особливого періоду. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки: - у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Військовослужбовцю ОСОБА_1 було запропоновано написати рапорт на відпустку який направлять на розгляд командиру роти та командиру батальйону на погодження, відповідно до Статуту внутрішньої служби ЗСУ ст.28, Дисциплінарному статуту та інших нормативно правових актах зазначено, що саме командир (начальник) уповноважений Законом одноосібно ухвалювати рішення щодо надання відпусток та прийняття інших рішень стосовно підлеглих, так як його рота виконує бойове завдання в одній із областей України. Далі 23.09.2022 військовослужбовець отримує наказ до розгляду його рапорту повинен прибути та перебувати на території військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується АДРЕСА_1 . Військовослужбовець ОСОБА_1 , 23.09.2022 в пункт дислокації військової частини не прибув та був відсутній без поважних причин на ранкових та вечірніх перевірках з 23.09.2022 року по теперішній час, про своє місце перебування не попереджував нікого з начальницького чи рядового складу, що підтверджується рапортами т.в.о. головного сержанта батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_5 .
Тобто, 23.09.2022 стало відомо, що солдат ОСОБА_1 був виписаний з госпіталю та був відсутній без поважних причин на службі. В рапорті ОСОБА_1 №741/1 від 23.09.2022 командир роти капітан ОСОБА_6 клопоче по суті рапорту перед вищим командуванням за надання відпустки за станом здоров'я на 30 діб при частині, а не звільнення з розташування з частини, рапорт погоджено, права військовослужбовця не порушені.
Солдат ОСОБА_1 самовільно вибув у невідомому напрямку по сьогоднішній день, про що складено адміністративний протокол №52 за ч.4 статті 172-11. Прибути на місце служби відмовляється, місце перебуванні його не відомо.
Здійснити опитування по фактичним обставинам солдата ОСОБА_1 неможливо в зв'язку з його відсутністю.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (Постанова № 168), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Так, відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови № 168 (в редакції після 19.07.2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року № 793) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також, Постанову № 168 (в редакції від 19.07.2022 року) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260).
Пунктами 14-15 Розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Згідно п. 17 Розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
25.03.2022 року для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 № 248/1298 та від 18.04.2022 № 248/1529.
В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі:
бойового наказу (бойового розпорядження);
журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Виплата здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовців, зокрема, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено:
військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини;
інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста;
обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва);
підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Слід взяти до уваги, що вказаним вище наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які:
самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного з залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Суд зазначає, що порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначається та регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до п.144-1 Положення № 1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з п.144-2 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії.
На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу (пункт 144-3 Положення).
При цьому, п.144-6 Положення №1153/2008 встановлено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
З урахуванням вказаних приписів Положення № 1153/2008 підставою для призупинення виплати грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця може бути призупинення військової служби військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, і таке призупинення здійснюється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Однак, за весь час необґрунтованого призупинення військової служби, таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Як зазначалось судом, в ході службового розслідування встановлено, що 23.09.2022 стало відомо, що солдат ОСОБА_1 був виписаний з госпіталю та був відсутній без поважних причин на службі. В рапорті ОСОБА_1 №741/1 від 23.09.2022 командир роти капітан ОСОБА_6 клопоче по суті рапорту перед вищим командуванням за надання відпустки за станом здоров'я на 30 діб при частині, а не звільнення з розташування з частини, рапорт погоджено, права військовослужбовця не порушені. Солдат ОСОБА_1 самовільно вибув у невідомому напрямку по сьогоднішній день, про що складено адміністративний протокол №52 за ч.4 ст.172-11. Прибути на місце служби відмовляється, місце перебуванні його не відомо.
Так, за змістом статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб - тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк до п'яти діб.
Діяння, передбачені частиною 1 статті 172-11 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, - тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.
Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, - тягнуть за собою накладення штрафу від сімдесяти до ста сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.
Діяння, передбачені частинами 1 або 3 статті 172-11 КУпАП, вчинені в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста сорока п'яти до двохсот вісімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.
Розділом III КУпАП визначені органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статтею 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом.
У свою чергу, підвідомчість справ про адміністративні правопорушення установлені Главою 17 КУпАП.
У відповідності до статті 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема статтями 172-4-172-20.
Отже, справи з приводу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-11 КУпАП, розглядаються суддею відповідно територіальної юрисдикції суду.
Статтею 255 КУпАП установлено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи:
- органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7);
-прокурор (статті 172-4 - 172-20, 185-4, 185-8, 185-11);
-командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів) (статті 172-10 - 172-20)
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 172-11 КУпАП здійснюється суддею відповідного суду за результати розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного зазначеними у ст. 255 КУпАП посадовими особами.
Вказане означає, що лише суддя відповідного суду може вирішувати питання наявності чи відсутності у діях особи адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-11 КУпАП.
Системний аналіз зазначених норм КУпАП дає підстави для висновку, що особа може вважатися такою, що вчинила адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 172-11 КУпАП, лише у випадку встановлення судом у її діях складу цього правопорушення за результатами розгляду складеного відносно неї протоколу, про що виноситься постанова.
Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Частиною 1 статті 11 КК України передбачено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Ст. 407 КК України визначено склад злочину, за який передбачено покарання в разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
Так, ч.1-5 ст.407 Кримінального кодексу України передбачено, що самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, - караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, - караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Відповідно до вимог ч.1-4 ст.409 КК України ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману - карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
Відмова від несення обов'язків військової служби - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Разом з тим, ст.2 КК України визначає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч.1 ст.1 КПК України).
Таким чином, єдиним належним та допустимим доказом вчинення особою адміністративного чи кримінального правопорушення може бути постанова/вирок суду про визнання цієї особи винною у вчиненні такого правопорушення, яка/який набрала/в законної сили.
Встановлено, що 27.09.2022 начальником групи персоналу військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_7 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Так, постановою Долинського районного суду Кіровоградської області від 16.12.2022 у справі № 388/1312/22 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот вісімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4845,00 грн.
Натомість, постановою Кропивницького апеляційного суду від 30.01.2023 постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 16.12.2022 скасовано, а провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд, за результатами розгляду вищевказаної справи з об'єктивністю констатував, що протокол про вчинення військовослужбовцем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП оформлений з формальних підстав, з грубими порушеннями вимог ст.ст.254, 256, 268 КУпАП, а достовірність рапортів сержанта ОСОБА_5 про відсутність ОСОБА_1 на ранкових шикуваннях та вечірній перевірці, без поважних причин, які стали приводом для цього, без відповідних резолюцій уповноваженої особи органів військового управління - сумнівна. Більш того, з долучених до апеляційної скарги документів вбачається, що захворювання ОСОБА_1 пов'язане з проходженням військової служби, ОСОБА_1 за висновком військово-лікарської комісії від 25.01.20223 року № 66 потребує відпустки за станом здоров'я.
Отже, судовим рішенням було підтверджено відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП. Судом також враховано, що матеріали справи не містять (відповідачем не надано) доказів того, що позивач по факту нібито самовільного залишення військової частини (місця служби) або ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом притягався до кримінальної відповідальності.
В той же час, матеріалами цієї справи підтверджується, що згідно Виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 9597 від 09.09.2022 ОСОБА_1 з 31.08.2022 по 09.09.2022 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта III ст. Кили L4-L5, L5-S1 міжхреберцевих дисків правобіч. Компресійний радикуліт з вираженим больовим та мязово-тонічним синдромом.Переводиться для подальшого лікування в КНП ОКГВВ КОР. Перевід узгоджено з військовим координатором КНП КОЛ КОР. РЕКОМЕНДОВАНО: не сідати 1,5 місяці; ЛФК. дозування ходьби; обмеження фіз. навантажень до 6-12 місяців (а.с.17).
У період з 09.09.2022 по 23.09.2022 включно позивач перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП "ОКГ ВВ КОР", що підтверджується довідками від 12.09.2022 № 2822 та 23.09.2022 № 3040 (а.с.18, 18-зв).
Згідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 3332 від 23.09.2022 ОСОБА_1 виписаний в задовільному стані по закінченню курсу лікування під нагляд лікаря військової частини. Рекомендації: 1. раціональний режим праці та відпочинку; 2. ЛФК; 3. обмеження фізичних навантажень на хребет; 4. при фізичних навантаженнях фіксуючий корсет; 5. не сідати 1,5 місяця з моменту операції; 6. санаторно-курортне лікування в плановому порядку; 7. 10 днів: Ароксія 90 мг вранці, Мірокс 30 мг вранці, Прегабін 75 мг ввечері; 8. 1 місяць - Протекта 1т 1р/д; 9. при болях: Кетанов 1т 1-2р/д. Хворий пройшов ВЛК. Згідно ст. 24 графи 2 Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснень щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби потребує відпустки на 30 (тридцять) календарних днів (а.с.19).
Згідно довідки військово-лікарської комісії проведено медичний огляд комісією при КНП "ОКГ ВВ КОР" 23.09.2022 року. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 24, графи II Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів (а.с.20).
Як було встановлено Кропивницьким апеляційним судом в ході розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.172-11 КУпАП (постанова від 30.01.2023 у справі № 388/1313/22 (провадження № 33/4809/65/23)) 23.09.2022 року після виписки з Кіровоградської обласної лікарні, ОСОБА_1 разом з рішенням військово-лікарської комісії від 23.09.2022 подав на ім'я командира роти рапорт про надання йому відпустки за станом здоров'я на строк тридцять днів. На рапорті є резолюція командира про надання ОСОБА_1 такої відпустки при військовій частині під наглядом військового лікаря. При цьому, відповідний наказ командира про відпустку ОСОБА_1 при військовій частині матеріали справи не містять. Таким чином, з вищевикладеного вбачається і матеріалами справи підтверджується, що фактично рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про надання йому відпустки за станом здоров'я на 30 діб погоджений, однак за відсутністю у матеріалах справи оригіналу або завіреної копії відповідного наказу командира військової частини НОМЕР_1 про відпустку ОСОБА_1 саме при військовій частині, перевірити його зміст та встановити факт його доведення до відома та невиконання військовослужбовцем ОСОБА_1 неможливо.
В матеріалах даної справи також відсутні (відповідачем не надано) докази видання командиром військової частини НОМЕР_1 наказу про надання позивачу відпустки саме при військовій частині та його доведення до відома позивача.
Крім того, як зазначено у позовній заяві, по закінченню відпустки стан позивача не покращився, а значно погіршився, що підтверджується Консультативними висновками спеціалістів.
Зокрема, згідно Консультативного висновку спеціаліста - завідувача поліклініки або стаціонарного відділення КНП "КОЛ КОР" ОСОБА_8 , ОСОБА_1 встановлено діагноз: ДДЗХ, РЦДВ Кили л5 с1. Операція 01.09.2022 - інтерламінарної дискектомії L4-L5. L5-S1 правобіч. Стійкий больовий мязово - тактильний синдром. Рекомендації -оперативне лікування (а.с.23-24).
Згідно до Консультативного висновку спеціаліста - нейрохірурга КПН "КОЛ КОР" ОСОБА_9 , ОСОБА_1 встановлено діагноз: ДДЗХ, РЦДВ Кили л5 с1. Операція 01.09.2022 - інтерламінарної дискектомії L4-L5. L5-S1 правобіч. Рекомендації: Вирішити питання про можливість повторного оперативного лікування через консультацію нейрохірурга обласної консультативної поліклініки в плановому порядку (а.с.24-25).
У зв'язку з цим, 18.11.2022 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 з рапортами стосовно ухвалення рішення та направлення на проходження повторного медичного огляду за місцем проведення відпустки для визначення придатності до військової служби та/або продовження відпустки ще на 30 календарних днів (а.с.20-21, 22-23).
ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено на адресу командира в/ч НОМЕР_2 направлення від 04.01.2023 № 13/ЮК з рекомендаціями: оперативне втручання в плановому порядку (а.с.25-зв.).
В свою чергу, командуванням в/ч НОМЕР_2 було видано направлення від 04.01.2023 за № 59 med на консультацію/обстеження/стаціонарне лікування до КНП "КОЛ КОР" (а.с.26).
З 09.01.2023 по 20.01.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні КНП "КОЛ КОР" (а.с.26-27).
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 25.01.2023 № 66 проведено медичний огляд ВЛК КНП "КОЛ КОР" 25.01.2023 року. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 65 графи II Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів (а.с.27-зв).
У період з 30.01.2023 по 09.02.2023 включно позивач перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КНП "ОКГ ВВ КОР", що підтверджується довідками від 30.01.2023 № 471 та 09.02.2023 № 672 (а.с.28, 28-зв).
Згідно довідки військово-лікарської комісії № 83 від 09.02.2023 проведено медичний огляд ВЛК КНП "ОКГ ВВ КОР" 09.02.2023 року. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 24 графи II Розкладу хвороб потребує реабілітаційного лікування в умовах КНП "ОКГ ВВ КОР" на 14 (чотирнадцять) календарних днів (а.с.29).
У період з 10.02.2023 по 03.03.2023 включно позивач перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КНП "ОКГ ВВ КОР", що підтверджується довідками від 10.02.2023 № 692 та 03.03.2023 № 1018 (а.с.30, 30-зв).
03.03.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено на адресу командира в/ч НОМЕР_2 направлення № 435/ЮК з рекомендаціями: стаціонарне (реабілітаційне) лікування (а.с.31-зв.).
У період з 07.03.2023 по 21.03.2023 включно позивач перебував на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному відділенні КНП "ЦМЛ КМР" (а.с.32).
Як зазначено у позові, з 22.03.2023 позивач повернувся до місця проходження військової служби, що не заперечується відповідачем.
Отже, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування і не виплати позивачеві основного грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168, з огляду на те, що, у судовому порядку було встановлено відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, відсутності стосовно позивача кримінальних проваджень, які внесені до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.407, 409 КК України.
В свою чергу, позивачем було доведено поважність причин своєї відсутності у військовій частині у спірний період через перебування на стаціонарному лікуванні у медичних закладах, що підтверджується наданими виписками з медичної карти стаціонарного хворого, у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з проходженням військової служби.
Таким чином, з огляду на наведене у сукупності суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування наказу від 07.10.2022 №158 в частині, що стосується позивача, наказу від 15.03.2023 № 28, а також визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування і не виплати позивачеві основного грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 23.09.2022 року по 22.03.2023 року.
Як наслідок, для відновлення порушеного права позивача на отримання належного грошового забезпечення, даний позов слід задовольнити шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві основного грошового забезпечення і додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 23.09.2022 року по 22.03.2023 року.
За приписами частини 1 ст. 10-1 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на день звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Абзацом третім частини 14 ст. 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, провадиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2023 № 130 позивача з 09.05.2023 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Як вбачається з вказаного наказу загальна вислуга років становить 01 рік 06 місяців 06 днів. Щорічна основна відпустка за 2022 не використана. Наказано виплатити грошову компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки 13 календарних днів (а.с.49).
Доказів надання позивачу протягом 2022-2023 років щорічної основної відпустки суду не надано.
Отже, позовні вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2022-2023 рік, з урахуванням раніше виплачених сум, також підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому такий ним не сплачувався.
Водночас, представником позивача подано до суду заяву, згідно якої після розгляду справи по суті позивачем протягом 5 днів буде подано суду клопотання про компенсацію витрат на правничу допомогу з відповідними доказами понесення таких витрат (а.с.48).
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 291, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової чистини НОМЕР_1 від 07.10.2022 року №158 "Про результати проведення службового розслідування самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 " в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2023 року №28 "Про результати службового розслідування".
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 23.09.2022 року по 22.03.2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 23.09.2022 року по 22.03.2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2022-2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО