про закриття провадження у справі
17 травня 2024 року м. Київ 320/31263/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого коміту Васильківської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого коміту Васильківської міської ради Київської області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 68434313 від 13.07.2023, винесене Державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 Виконавчого Комітету Васильківської міської ради Київської області;
зобов?язати зареєструвати право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 68434313 від 13.07.2023 є протиправним та таким, що має бути скасованим, а майно яке належить ОСОБА_1 , а саме 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 підлягає державній реєстрації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 .
02.10.2023 Виконавчим комітом Васильківської міської ради Київської області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд закрити провадження у справі, з урахуванням того, що позивач звертаючись до суду з цим позовом, неправильно визначила спосіб захисту прав, адже заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, позаяк є цивільно-правовим спором.
Після ознайомлення з матеріалами справи та покладеними в основу позовних вимог обставинами, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Тобто, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Суд вважає, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, відмовляючи позивачу в проведенні реєстраційних дій через наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими за іншою особою речовими правами на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин з позивачем. У цій справі позивач, оскаржуючи рішення відповідача, із зобов'язанням зареєструвати право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , фактично обґрунтовує позовні вимоги наявністю в неї права власності на об'єкт нерухомості/частину.
У оскаржуваному рішенні відповідач вказав на те, що заявником подано дублікат свідоцтва про право на спадщину в якому об'єктом є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , а в рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 357/7310/16-ц від 10.10.2026 визнається право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
Слід наголосити, що спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
У даному випадку, позивач не просить суд визнати противоправним та скасувати рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради, а просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 68434313 від 13.07.2023 винесене державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області, зобов'язати зареєструвати право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , тому цей спір є спором про право цивільне, і може бути предметом розгляду в суді загальної юрисдикції та не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зі змісту ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.
Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та серед іншого містить наступну підставу: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, тому державним реєстратором в оскаржувані рішенні зазначено «наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями».
Відповідно до норм ч. 3 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим та стосується права цивільного та може зачіпати інтереси та права інших осіб.
За викладених обставин, суд вважає, що даний спір має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав на нерухоме майно. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження дій та зобов'язання здійснити відповідну державну реєстрацію права власності на частину нерухомого майна, безпосередньо пов'язане із захистом цивільного права у спорі щодо права власності. Тобто, вирішуючи питання про правомірність реєстрації потрібно, насамперед, з'ясувати зміст речових прав позивача та прав інших осіб на це майно. Реєстрація/перереєстрація є наслідком (завершальним етапом) набуття речових прав (зокрема права власності), з яким пов'язується дата виникнення в особи права на це майно (як умови його реалізації), однак не є підставою виникнення цих (речових) прав.
Суд вважає, що даний спір та вимоги за ним, пов'язані саме з інтересом позивача щодо здійснення реєстрації права власності на частину нерухомого майна за нею.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, зважаючи на характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд вважає, що даний спір носить приватно-правовий характер, не містить ознак публічно-правового спору, тому дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки її розгляд належить до юрисдикції цивільного суду в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Також, за нормами ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 293-297 КАС України, суд,
Провадження у справі № 320/31263/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого коміту Васильківської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд та вирішення даної справи віднесено до юрисдикції місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Головенко О.Д.