про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
16 травня 2024 року 320/21240/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в місті Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" з позовом до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2024 №301820413.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву, в якій він просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії податкового повідомлення-рішення від 16.04.2024 №301820413.
За змістом частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування цієї заяви заявник зазначає, що за для уникнення нарахування штрафних санкцій, а саме нарахування пені є необхідність у застосуванні забезпечення позову, шляхом зупинення виконання спірного податкового повідомлення-рішення від 16.04.2024 №301820413.
Також вказав, що невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист його прав та інтересів, а у разі встановлення протиправності оскаржуваного рішення та задоволення позовних вимог, йому доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути власне майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цього рішення.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного з наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з системного аналізу зазначених положень убачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
При цьому, податкове повідомлення-рішення не є тим рішенням контролюючого органу, яке є виконавчим документом, тож не може бути подано до примусового виконання до органів державної виконавчої служби.
Також суд звертає увагу, що оскарження податкового повідомлення-рішення до суду і відкриття провадження як наслідок цього оскарження призводить до визнання неузгодженим податкового зобов'язання визначеного таким податковим повідомленням-рішенням. Тобто таке податкове зобов'язання після відкриття провадження стає неузгодженим, не вважається податковим боргом та не може бути стягнуто в примусовому порядку до набрання законної сили судовим рішенням за результатами судового розгляду.
Отже, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали видати (надіслати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.