10 травня 2024 року м. Київ № 640/10141/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" з позовом до Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007270703 від 10.11.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач не погоджується з правомірністю нарахування штрафних санкцій, їх нарахування було здійснено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України без належних правових підстав та доказів, адже під час проведення перевірки підприємством було надано всі витребувані ДПС документи, в тому числі ТТН на товари, що знаходилися в реалізації у місці торгівлі, при цьому, жодного запиту про надання додаткової інформації, що необхідна для проведення перевірки до підприємства не надходило, відповідного акта відмови у наданні документів складено не було. Для підприємства залишається незрозумілим, які товари, що реалізуються на АЗС не були обліковані у встановленому порядку, оскільки всі ТТН на ТМЦ зберігаються на АЗС та надавалися перевіряючим для ознайомлення та аналізу.
Також, із матеріалів акта перевірки вбачається, що перевіряючими не вивчалися саме розрахункові документи (де має бути зазначено код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД) та не робилиея контрольні закупки, а, отже, і висновки про відсутність такого коду не ґрунтуютьея на об'єктивному дослідженні доказової бази.
Ухвалою Окружного адміністративного суду у місті Києві від 08.07.2022 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.
Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.
Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
04.12.2023 до суду від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказує на те, що Головним управлінням ДПС в Волинській області було проведено фактичну перевірку підприємства АЗС «Амік Україна» розташованої за адресою: Волинська обл., Ковельський район, с.Римачі, вул. Дорожня, 2 та за результатом перевірки АЗС складено акт від 04.10.2021 № 8534/03-20-07-05/30603572 та встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме: п.п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (із зазначенням коду товарної під категорії згідно УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265-ВР, а саме, порушення порядку, встановленого законодавством, ведення обліку товарних запаеів на складах та/або за місцем їх реалізації; згідно з актом перевірки, не надано документи, які підтверджують походження товарів на суму 6524,30 грн, що знаходились у місці продажу на момент проведення перевірки. Відповідач вказує на те, що перевіркою було встановлено реалізацію двох пачок сигарет LD KS по ціні 37,90 грн за пачку без зазначення у фіскальному чеку коду УКТ ЗЕД. Крім того, станом на 12.10.2021 було проведено зняття товарних залишків алкогольних напоїв, що знаходились в реалізації на час проведення перевірки вимоги про надання документів. У зв'язку з відсутністю (в паперовій чи електронній формі) підтверджуючих документів щодо походження алкогольних напоїв зазначених у додатку до акту перевірки «Про зняття фактичних залишків товарних запасів (алкогольні напої) на загальну суму 9748,90 грн, встановлено порушення обліку товарних запасів за місцем реалізації. В ході проведення перевірки було надано видаткову накладну № 34670/31511 від 31.08.2021 (яка не додана позивачем до позову) від ТОВ «Баядера Логістик» на підставі якої було скориговано фактичні залишки алкогольних запасів, натомість, до позову додано видаткові накладні № 44343 від 13.11.2015, № 2204591434 від 30.08.2017, № 2204960134 від 06.06.2018, № 32330 від 25.10.2019, № 34334/32007 від 12.11.2019. Водночас, контролюючий орган переконаний, що позивачем до позову надано видаткові накладні за зовсім інші періоди, в яких фігурують лише ті самі назви алкогольної продукції, але ці накладні не є підтвердженням належного обліку алкогольної продукції на АЗС у 2021 році.
08.12.2023 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої, відповідач у відзиві не надав жодного доказу на підтвердження факту відсутності коду УКТ ЗЕД. Більше того, у відзиві взагалі відсутня інформація, яким чином контролюючим органом було встановлено факт відсутності УКТ ЗЕД та на яку продукцію. Відповідач у відзиві обґрунтовує свої заперечення проти наданих позивачем тверджень та доказів припущенням, що контролюючий орган переконаний, що позивачем до позову надано видаткові накладні за зовсім інші періоди, в яких фігурують лише ті самі назви алкогольної продукції, але ці накладні не є підтвердженням належного обліку алкогольної продукції на АЗС у 2021 році, при цьому, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх припущень, на противагу чому, позивач стверджує, що підприємством було надано всі документи, що підтверджують належний облік ТМЦ.
21.12.2023 до суду від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких наголошено на тому, що доводи сторони позивача не спростовують висновків акта перевірки, якими належним чином було зафіксовано та підтверджено наявність порушень на АЗС.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2021 Підприємством з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" було отримано податкове повідомлення-рішення № 0007270703 від 10.11.2021, винесене Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, яке прийняте на підставі акта фактичної перевірки від 12.10.2021 № 8534/03- 20-07-05/30603572, який складено за результатами фактичної перевірки АЗС № 03-03, що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський район, с. Римачі, вул. Дорожня, 2.
За висновками акта перевірки, під час дослідження контрольних стрічок було виявлено реалізацію двох пачок сигарет LD KS по ціні 37,90 грн за пачку без зазначення у фіскальному чеку коду УКТ ЗЕД (чек 8353 від 01.08.2020); станом на 12.10.2021 було проведено зняття товарних залишків алкргольних напоїв, що знаходились в реалізації на час проведення перевірки та на які не було надано прихідних документів всупереч наданої на початок перевірки вимоги про надання документів. У зв'язку із відсутністю (в паперовій чи електронній формі) підтверджуючих документів щодо походження алкогольних напоїв зазначених у додатку до акту перевірки «Про зняття фактичнх залишків товарних запасів (алкогольні напої) на загальну суму 9748,90 грн встановлено порушення обліку товарних запасів за місцем реалізації.
Також, в ході проведення перевірки було надано видаткову накладну № 34670/31511 від 31.08.2021 від ТОВ «Баядера Логістик» на підставі якої було скориговано фактичні залишки алкогольних запасів зазначених у додатку до акта перевірки, тож, загальна сума по вказаному додатку до акту переверку склала 6524,30 грн.
Перевіряючими зроблено висновок про порушення п. п. 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погодившись із висновками акта перевірки, підприємство звернулося до ГУ ДПС у Волинській області із запереченнями вих. № 1964 від 21.10.2021 та повторно надало документи первинного бухгалтерського обліку щодо оприбуткування алкогольних напоїв.
Розглянувши вказані заперечення ГУ ДПС у Волинській області, листом від 04.11.2021 № 16618/6/03-20-07-05-06 відмовило у задоволенні заперечень.
Не погодившись із висновками акта перевірки та податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся зі скаргою (вих. № 2277 від 19.11.2021) до ДПС України та надав документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження належного обліку ТМЦ за місцем торгівлі.
У відповідності з рішенням про результати розгляду скарги від 22.06.2022 № 6033/6/99- 00-06-03-02-06, ДПС України скаргу залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятим на його основі податковим повідомленням рішенням та вважає, що останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Згідно із приписами п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За змістом п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до положень п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити; наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити еуб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави.
Судом досліджено, що за висновками проведення фактичної перевірки та складеного акта, Головним управлінням ДПС в Волинській області було проведено фактичну перевірку підприємства АЗС «Амік Україна» розташованої за адресою: Волинська обл., Ковельський район, с. Римачі, вул. Дорожня, 2 та встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме: п. п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (із зазначенням коду товарної під категорії згідно УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265-ВР, а саме, порушення порядку, встановленого законодавством, ведення обліку товарних запаеів на складах та/або за місцем їх реалізації; згідно з актом перевірки, не надано документи, які підтверджують походження товарів на суму 6524,30 грн, що знаходились у місці продажу на момент проведення перевірки. Так, перевіркою було встановлено реалізацію двох пачок сигарет LD KS по ціні 37,90 грн за пачку без зазначення у фіскальному чеку коду УКТ ЗЕД. Крім того, станом на 12.10.2021 було проведено зняття товарних залишків алкогольних напоїв, що знаходились в реалізації на час проведення перевірки вимоги про надання документів. У зв'язку з відсутністю (в паперовій чи електронній формі) підтверджуючих документів щодо походження алкогольних напоїв зазначених у додатку до акту перевірки «Про зняття фактичних залишків товарних запасів (алкогольні напої) на загальну суму 9748,90 грн, встановлено порушення обліку товарних запасів за місцем реалізації.
Вже під час розгляду даного спору в суді, контролюючий орган наголошував на тому, що в ході проведення перевірки було надано видаткову накладну № 34670/31511 від 31.08.2021 (яка не додана позивачем до позову) від ТОВ «Баядера Логістик» на підставі якої було скориговано фактичні залишки алкогольних запасів, натомість, до позову додано видаткові накладні № 44343 від 13.11.2015, № 2204591434 від 30.08.2017, № 2204960134 від 06.06.2018, № 32330 від 25.10.2019, № 34334/32007 від 12.11.2019, водночас, контролюючий орган переконаний, що позивачем до позову надано видаткові накладні за зовсім інші періоди, в яких фігурують лише ті самі назви алкогольної продукції, але ці накладні не є підтвердженням належного обліку алкогольної продукції на АЗС у 2021 році.
У відповідності до норм п. 85.2. ст. 85 ПК України передбачено обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, іцо належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Зазначений у п. 85.2 ПК України обов'язок кореспондується із п. 85.4 ст. 85 ПК України згідно якого, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтереьких та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
У відповідності до положень п. п. 20.1.6, п. 20.1, ст. 20 ПК України передбачено право перевіряючих запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Водночас, у п. п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України зазначено, що платники податків зобов'язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Згідно з нормами п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Позивач наголошує на тому, що під час проведення перевірки підприємством було надано всі витребувані ДПС документи, в тому числі ТТН на товари, що знаходилися в реалізації у місці торгівлі, при цьому, судом враховується, що запиту про надання додаткової інформації, що необхідна для проведення перевірки до підприємства не надходило, натомість, акту відмови у наданні витребуваних ДПС документів складено не було. Суд вважає такі доводи позивача належними, адже не спростовуються відповідачем, зокрема, актами про відмову в наданні документів, при цьому, суд не вбачає, які саме товари, що реалізуються на АЗС не були обліковані у встановленому порядку, оскільки ТТН на ТМЦ зберігаються на АЗС та надавалися перевіряючим.
Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно змісту визначень ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).
За п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) зобов'язані вести бухоблік, при цьому, облік товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації їм слід вести згідно з П(С)БО 9 Запаси.
При цьому, положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов'язок суб'єктів господарювання вести такий облік у порядку, встановленому законодавством, на чому цілком обґрунтовано наголошує сторона позивача.
Водночас, у розділі V Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону. Зокрема, фінансова санкція, встановлена ст. 20 зазначеного Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку, тобто не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом).
Так, згідно зі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 № 246 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ст. 9 якого, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Отже, за висновками суду, фінансова санкція, встановлена статтею цього 20 Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», хоча сама по собі відсутність на момент перевірки первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Слід врахувати, що у фіскальному чеку, який видається покупцеві, за п. 11 ст. 3 Закону від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено зазначення коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) для підакцизних товарів.
У відповідності до норм абз. 8 п. 2 ст. 2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 до обов'язкових реквізитів чека віднесено код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених законодавством).
Так, п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1996 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265) встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Реквізити фіскального касового чека на товари (послуги) визначено п. 2 розділу 2 Положення про форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі - Положення № 13).
Згідно з абз. 8 п. 2 розділу 3 Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством).
Тобто, за наведеного слідує, що у розрахунковому документі, який створюється РРО при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов'язковий реквізит як «код УКТ ЗЕД».
Відповідно до п. 7 ст. 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості, застосовується фінансова санкція у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (300 х 17 = 5100,0 грн).
Таким чином, суд вважає, що відповідальність згідно п. 7 ст. 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» настає виключно у випадку відсутності у розрахунковому документі, який видається покупцю коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, проте, у даному випадку, згідно акта перевірки, перевіряючими не вивчалися саме розрахункові документи (де має бути зазначено код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД) та не робилися контрольні закупки, а, отже, і висновки про відсутність такого коду не ґрунтуютьея на об'єктивному дослідженні первинних документів. Доводів позивача з цього приводу відповідачем не було спростовано, як і не було надано відповідних доказів про неопрацювання яких стверджує підприємство позивача.
Судом враховується, що відповідач під час розгляду даного спору в суді, не надав доказів на підтвердження відсутності коду УКТ ЗЕД, до того ж, не вбачається яким саме чином контролюючим органом було встановлено факт відсутності УКТ ЗЕД та на яку продукцію.
Крім того, відповідач у відзиві обґрунтовує свої заперечення проти наданих позивачем тверджень тим, що позивачем до позову надано видаткові накладні за зовсім інші періоди, в яких фігурують лише ті самі назви алкогольної продукції, але ці накладні не є підтвердженням належного обліку алкогольної продукції на АЗС у 2021 році, проте, суд констатує, що відповідач не надав доказів на підтвердження даних доводів. Суд наголошує на тому, що у разі виникнення у контролюючого органу сумнівів щодо строків зберівгання алкогольних напоїв на АЗС, останній не був позбавлених права та можливості витребувати у платника податків відповідні докази.
Суд вважає, що висновки акта фактичної перевірки належним чином не відображені та не доведені, а встановлені порушення на АЗС ярунтуються фактично на припущеннях, на противагу чому, позивач у позовній заяві надав відповідні докази та обґрунтування щодо позиції на предмет спору.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності та доведеності висновків акта перевірки та прийнятого на підставі його висновків рішення, з огляду на що, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 0007270703 від 10.11.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.