ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" травня 2024 р. справа № 300/8097/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 02.11.2023 №010805 про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 02.11.2023 №010805 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем необґрунтовано, з порушенням вимог чинного законодавства України, винесено постанову від 02.11.2023 №010805, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн. Так, в оскаржуваній постанові не зазначено час та місце вчинення порушення, не вказано конкретно суть порушення чи відсутність документів, які передбачені статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім того, в оскаржуваній постанові застосована норма закону та відповідальність за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", що не відповідає суті порушення та містить зовсім інший вид порушення. Тобто на думку позивача, абзацом 3 частини 1 статті 60 вищенаведеного Закону України передбачено відповідальність за експлуатацію автомобіля без ліцензії і штраф в розмірі 510,00 грн. Таким чином, Якщо перевізник здійснюючи міжнародні перевезення без документів, визначених статтею 55 Закону України "Про автомобільний транспорт" то може нести відповідальність, що передбачена абзацом 5 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". З наведених підстав, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 28.11.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.12.2023. Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. При цьому, законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством. Зокрема, нормами Закону України "Про автомобільний транспорт", за доводами відповідача, зобов'язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, серед іншого, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти. Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт", на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті № АР013886 від 27.09.2023. Так, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", та як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 02.11.2023 №010805. При цьому, позивачем не надано жодного доказу про те, що на момент проведення перевірки 27.09.2023 заповнені тахокарти, у кількості передбаченій ЄУТР, чи бланк підтвердження діяльності водія були у наявності у водія. Крім того, долучені до матеріалів адміністративного позову документи також не свідчать про пред'явлення всіх необхідних документів на момент складання акта про проведення перевірки, що і відображено у Акті проведення перевірки АР013886 від 27.09.2023. Також, недоречним є посилання позивача що в оскаржуваній постанові невірно зазначена норма відповідальності, оскільки абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність за експлуатацію автомобіля без ліцензії і штраф передбачений 510 грн., а щодо позивача було винесено постанову відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме заповнених тахокарт в кількості передбаченій ЄУТР. За таких обставин, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 12.03.1998 перебуває в статусі фізичної особи-підприємця та здійснює вид діяльності за кодами 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний) 49.32 Надання послуг таксі 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування 56.30 Обслуговування напоями 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
22.09.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, на підставі графіка проведення рейдових перевірок у період 25.09.2023 по 01.10.2023, затвердженого 22.09.2023 (а.с.48) та відповідно до направлення на рейдову перевірку за №013191 від 22.09.2023 (а.с.49) на автодорозі МТ.06 Київ-Чоп 398 км + 100 м, зупинено вантажний автомобіль марки Renault державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 .
Під час проведення перевірки вищевказаного транспортного засобу на предмет дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом згідно товарно-транспортної накладної № 424 від 27.09.2023 працівниками відповідача виявлено порушення позивачем вимог Закону України "Про автомобільний транспорт".
За результатами вищенаведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № АР013886 від 27.09.2023, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме під час здійснення вантажних перевезень були відсутні тахокарти за попередні 28 днів, бланків підтвердження діяльності за вказаний період також у водія не було, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" частина 1 абзац 3 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Водій з актом № АР013886 від 27.09.2023 ознайомився під особистий підпис (а.с.50).
Повідомленням №76201/27/24-23 від 04.10.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області повідомлено ФОП ОСОБА_1 про те, що розгляд матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відбудеться 02.11.2023 з 10:00 до 13:00 за адресою: вул. Тополина, 3, с. Угорники, м. Івано-Франківськ, яке отримане відповідачем 09.10.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.51).
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 02.11.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №010805 та на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" накладено на позивача штраф в розмірі 17000 гривень (а.с.52).
Відповідач листом № 85566/27/24-23 від 02.11.2023 направив ФОП ОСОБА_1 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу та запропонував адміністративно-господарський штраф сплатити добровільно у п'ятнадцятиденний термін з дня одержання постанови та попереджений, що у разі не сплати, штраф буде утриманий у примусовому порядку, яку позивач отримав про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.53).
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.11.2023 №010805 протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд наводить наступні мотиви.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Згідно із частинами 7, 14, 17-19 статті 6 Закону 2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право:
використовувати спеціалізовані автомобілі;
використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку;
супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;
використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю;
використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;
у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства;
здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до підпунктів 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567, визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктами 20, 21 Порядку №1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Відповідно до пунктів 25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Суд зазначає, що під час перевірки виявлено порушення: ст. статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме під час здійснення вантажних перевезень були відсутні тахокарти за попередні 28 днів, бланків підтвердження діяльності за вказаний період також у водія не було, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" частина 1 абзац 3 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт”, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (частина 1).
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (частина 2).
Частиною 2 статті 49 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Аналіз положень Закону України “Про автомобільний транспорт” дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" від 25.01.2012 №51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух". Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Відповідно до пункту 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 ця норма для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн набрала чинності з 01.06.2013, а для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.
Згідно з пунктом 7.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція).
Згідно пункту 1.3 Інструкції вона поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994 016);
картка-картка контрольного пристрою(тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
В силу пункту 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.5 Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запис, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Пунктом 3.6 Інструкції встановлено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994 016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР (994,016);
- наявності та цілісності таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Також, 07.09.2005 прийнято Закон України № 2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.
З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Зазначена поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.
Вказане дає підстави для висновку, що водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
У спірному випадку посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення перевірки на дорозі встановлено, що ТЗ обладнаний перевіреним та адаптованим аналоговим тахографом; на час проведення перевірки водій надав інспектору належну тахокарту за день перевірки - 27.09.2023, яку інспектор взяв до уваги, також ОСОБА_2 надав декілька тахокарт (18), які не були належним чином оформлені.
Наведеними правовими нормами та встановленими обставинами справи спростовується твердження позивача щодо відсутності вимог законодавства для підтвердження діяльності водія при здійсненні внутрішніх перевезень.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що водії транспортних засобів зобов'язанні зберігати та пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, окрім документів, передбачених статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, - тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 1+28 тахокарт, що передбачено Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 та Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385.
Суд зазначає, що згідно матеріалів справи водій ОСОБА_2 надав інспектору Укртрансбезпеки належну тахокарту за день перевірки - 27.09.2023, яку інспектор взяв до уваги, також водій надав декілька тахокарт (18), які не були належним чином оформлені, а саме за: 1.) 02.09.2023; 2) 04.09.2023; 3) 05.09.2023; 4) 06.09.2023; 5) 11.09.2023; 6.) 12.09.2023; 7.) 13.09.2023; 8.) 14.09.2023; 9.) 15.09.2023; 10.) 18.09.2023: 11.) 19.09.2023; 12.) 20.09.2023; 13.) 21.09.2023; 14.) 22.09.2023; 15.) 25.09.2023; 16.) 26.09.2023; 17.) тахокарта без дати; 18) тахокарта без дати.
Таким чином, в поданих водієм під час перевірки 27.09.2023 вищевказаних тахокартах (1-16) було відсутній кінцевий пункт маршруту, який заповнюється у кінці робочої зміни, а в інших 2 (17-18) була відсутня дата тахокарти, ім'я водія та кінцевий пункт маршруту.
За наведених вище обставин, непред'явлення водієм позивача інформацію про режим праці і відпочинку водія на тахокартах за попередні 28 днів, відсутній бланк підтвердження діяльності водія за попередні 28 днів, Відділу державного нагляду (контролю) в Львівській області Державної служби України під час проведення рейдової перевірки є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про підставність винесення оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.11.2023 №010805.
Стосовно посилання позивача на те, що в оскаржуваній постанові не зазначено час та місце вчинення порушення, не вказано конкретно суть порушення чи відсутність документів, що передбачені статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", суд зазначає наступне.
Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: “протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків” і, на противагу йому, принцип “формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення”.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі № 813/1790/18.
При цьому, суд зазначає, що в оскаржуваній постанові зазначено: дату порушення 27.09.2023, місце вчинення порушення а/д "Кнїв-Чоп", 598 км., час вчинення порушення о 12 год. 15 хв., суть порушення. А саме відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Також суд вважає безпідставними посилання позивача, що в оскаржуваній постанові невірно зазначена норма відповідальності, оскільки абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність за експлуатацію автомобіля без ліцензії і штраф передбачений 510 грн., так як щодо позивача було винесено постанову відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме заповнених тахокарт в кількості передбаченій ЄУТР.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова від 02.11.2023 №010805 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн, прийнята Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, обґрунтовано та своєчасно, а тому підстави для її скасування, відсутні.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи: позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76492).
Суддя Микитин Н.М.