ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" травня 2024 р. справа № 300/7803/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник адвокат Кецко Володимир Ярославович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування рішення №092650006196 від 27.09.2023, зобов'язання зарахувати період роботи на посаді машиніста енергоблоку шостої групи котлотурбінного цеху з 31.05.1999 по 31.07.2000 до страхового стажу та стажу роботи за Списком №2, а також період навчання в Київському політехнічному інституті з 01.11.1986 по 29.02.1992 до страхового стажу та призначити з 29.08.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.09.2023 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою та відповідними документами про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, однак, рішенням відповідача 2 №092650006196 від 27.09.2023 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Згідно наведеного рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не зараховано до страхового стажу період навчання з 20.11.1986 по 04.03.1992, оскільки в записах №7-8 трудової книжки НОМЕР_1 не зазначено форма навчання (денна або заочна). Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 визначений п.2, ч.2 ст. 114 цього Закону становить 12 років 6 місяців, відповідно зарахований пільговий стаж становить 6 років 9 місяців 27 днів, згідно довідки від 25.04.2023 № 115/28. Відтак, при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідач 2 прийшов до висновку про зниження пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на 2 роки та відповідно дата з якої позивач має право на пенсійну виплату - 29.08.2024. Таким чином, відповідачі частково не визнають пільговий стаж позивача, а саме частину роботи на посаді машиніста енергоблоку шостої групи котлотурбінного цеху з 31.05.1999 по 31.07.2000 у зв'язку з відсутністю проведення роботодавцем атестації робочих місць. Проте на думку представника позивача, така відмова є неправомірною, оскільки при її винесенні порушені конституційні права позивача щодо пільгового пенсійного забезпечення, гарантовані статтею 46 Конституції України так як, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Стосовно, зарахування до страхового стажу період навчання позивача зазначено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_2 містяться записи №4, згідно якого ОСОБА_1 зарахований студентом першого курсу теплоенергетичного факультету (денного навчання), підставою являвся наказ №527-с від 24.08.1984, № 8 відрахований, у зв'язку із закінченням навчання в університеті на підставі наказу № 423 -к від 04.03.1992. Враховуючи наведене, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.12.2023. Щодо заявлених позовних вимог заперечило, зазначивши, що на дату звернення 20.09.2023 позивачу виповнилося 57 років, згідно з наданими документами страховий стаж становить 31 рік, стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 2 становить 6 років 9 місяців. Так, із рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.09.2023 № 092650006196 вбачається, що до страхового стажу не враховано період навчання з 20.11.1986 по 04.03.1992 оскільки в записах № 7-8 трудової книжки НОМЕР_1 не зазначено форма навчання (денна або заочна). Крім того, до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи па посаді машиніста енергоблоку шостої групи котлотурбінного цеху з 31.05.1999 по 31.07.2000, оскільки за цей період не здійснювались заходи щодо атестації робочих місць, тобто цей період роботи у шкідливих умовах праці у встановленому законом порядку не підтверджений атестацією робочих місць. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.
25.12.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, у якій зазначено, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2. Відтак, що оскільки посада, яку займав позивач в період виконання роботи на підприємстві з 31.05.1999 по 31.07.2000, була передбачена у Списку №2, який був чинний на той період такий підлягає зарахуванню до стажу роботи за Списком №2. Крім того, записи в трудовій книжці, у дипломі та у виданій довідці вищого навчального закладу узгоджуються та відповідно є належними доказами згідно чинних норм законодавства на підтвердження та зарахування періоду навчання позивача з 01.11.1986 по 29.02.1992 до страхового стажу. Таким чином, доводи викладені у відзиві на позов є безпідставними, а позовні вимоги такими що підлягають задоволенню.
Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.12.2023 відповідно до якого проти позову заперечив, вказавши, що необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 30 років (з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків). Страховий стаж позивача, згідно наданих документів, становить 31 рік 19 днів (по 30.06.2023 включно). За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 20.11.1986 по 04.03.1992, оскільки в записах №7-8 трудової книжки НОМЕР_1 не зазначено форма навчання (денна або заочна). Пільговий стаж особи становить 6 років 9 місяців 27 днів згідно довідки від 25.04.2023 №115/28 при необхідному пільговому стажі на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, визначеному пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список № 2) 12 років 6 місяців. Таким чином, позивач має право на зниження пенсійного віку на 2 роки за наявності стажу по Списку № 2 - 6 років 9 місяців 27 днів, яке наступить при досягненні ним віку 58 років. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.09.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, що визнається сторонами.
Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відповідач 2 рішенням №092650006196 від 27.09.2023 позивачу відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, вказавши, що пенсійний вік визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 55 років, вік позивача на час звернення - 57 років 22 дні, необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 цього Закону становить 30 років (з 01 квітня 2023 року та 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків), страховий стаж позивача становить 31 рік 19 днів (по 30.06.2023 включно). За результатом розгляду не зараховано до страхового стажу період навчання з 20.11.1986 по 04.03.1992, оскільки в записах №7-8 трудової книжки НОМЕР_3 не зазначено форма навчання (денна або заочна). Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 визначений п.2, ч.2 ст. 114 цього Закону становить 12 років 6 місяців, відповідно зарахований пільговий стаж Позивача становить 6 років 9 місяців 27 днів, згідно довідки від 25.04.2023 № 115/28. Дата з якої позивач має право на пенсійну виплату - 29.08.2024. При цьому, до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи па посаді машиніста енергоблоку шостої групи котлотурбінного цеху з 31.05.1999 по 31.07.2000. (а.с.48).
Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1058).
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Таким чином, пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок, у чоловіків.
Відтак, працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці передбаченого абзацом 1 п. 2 статті 114 Закону 1058-IV, але мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Суд зазначає, наведені положення статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кореспондують приписам статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у рішенні №092650006196 від 27.09.2023, зазначено, що пенсійний вік визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 55 років, вік позивача на час звернення - 57 років 22 дні, необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 цього Закону становить 30 років (з 01 квітня 2023 року та 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків), страховий стаж позивача становить 31 рік 19 днів (по 30.06.2023 включно). За результатом розгляду не зараховано до страхового стажу період навчання з 20.11.1986 по 04.03.1992, оскільки в записах №7-8 трудової книжки НОМЕР_3 не зазначено форма навчання (денна або заочна). Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 визначений п.2, ч.2 ст. 114 цього Закону становить 12 років 6 місяців, відповідно зарахований пільговий стаж Позивача становить 6 років 9 місяців 27 днів, згідно довідки від 25.04.2023 № 115/28. Дата з якої позивач має право на пенсійну виплату - 29.08.2024. При цьому, до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи па посаді машиніста енергоблоку шостої групи котлотурбінного цеху з 31.05.1999 по 31.07.2000. (а.с.18).
Відтак, оскаржуване рішення від №092650006196 від 27.09.2023 вказує на підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, а саме відсутність необхідного пільгового стажу.
Досліджуючи висновки відповідача, які стали причиною у відмові позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи до загального та пільгового стажу, суд зазначає наступне.
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відтак, правова норма статті 62 Закону № 1058-IV, закріплює, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637, на підставі дипломів, посвідчень, свідоцтв, а також довідок та інших документів, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 15.10.1983 містяться наступні записи: №4 зарахований студентом першого курсу теплоенергетичного факультету (денного навчання), підставою був наказ №527-с від 24.08.1984, №5 зазначено про академвідпустку, у зв'язку із призовом до армії, № 7 приступив до навчання на перший курс після служби в армії на підставі наказу № 794-е від 20.11.1986 та під № 8 відрахований, у зв'язку із закінченням навчання в університеті на підставі наказу № 423 -к від 04.03.1992 (а.с.35-45)
Крім того, факт навчання позивача з 01.11.1986 по 29.02.1992 в Київському політехнічному інституті підтверджується наявною в матеріалах справи копією диплому серії НОМЕР_4 від 29.02.1992, згідно якого підтверджено, що Позивач вступив у 1984 році до Київського політехнічного інституту і в 1992 році закінчив повний курс навчання названого інституту за спеціальністю "Теплові електричні станції" та якому присвоєна кваліфікація "інженер - теплоенергетик" (а.с. 46).
З приводу тверджень відповідача про те, що позивачем не подано уточнюючу довідку про період та форму навчання, суд зазначає, що частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
При цьому, суд наголошує, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку НОМЕР_1 від 15.10.1983 та диплом серії НОМЕР_4 від 29.02.1992, в яких містяться записи про спірні періоди навчання та переривання такого період службою в армії із відомостями про денну форму навчання, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до чинного Законодавства України.
Крім того, згідно довідки від 25.10.2023 виданої ОСОБА_1 , підтверджено, що останній вступив у 1984 році до Київського політехнічного інституту і в 1992 році закінчив повний курс названого інституту за спеціальністю "Теплові електричні станції" теплоенергетичного факультету денної форми навчання (а.с.120).
Враховуючи наведене, а також те, що доказів, які б свідчили про недостовірність записів трудової книжки ОСОБА_1 відповідачем не надано, на переконання суду, пенсійний орган протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу період навчання у Київському політехнічному інституті з 01.11.1986 по 29.02.1992.
Надаючи оцінку правомірності висновків відповідача 2 щодо не зарахування періоду роботи на посаді машиніста енергоблоку шостої групи котлотурбінного цеху з 31.05.1999 по 31.07.2000 до стажу роботи за Списком №2, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 (надалі, також - Порядок №383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637).
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110, встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки Відомості про роботу пишеться: прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.
Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.10.1983, ОСОБА_1 , з 31.05.1999 по 31.07.2000 працював на посаді машиніста енергоблоку шостої групи котлотурбінного цеху (а.с.35-45).
Суд звертає увагу, що трудова книжка позивача заповнена у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач була прийнятий на таку роботу.
Крім того, факт роботи позивача, з 31.05.1999 по 31.07.2000 на посаді машиніста енергоблоку шостої групи котлотурбінного цеху, підтверджується довідкою відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Західенерго» №115/88 від 06.11.2022, яка була надана відповідачу 2 для вирішення питання про призначення пенсії позивачу (а.с.122).
При цьому, відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком па пільгових умовах, затвердженого Постановою КМУ № 162 віл 11.03.1994, який діяв з 11.03.1994 по 16.01.2003, розділом XIII "Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство" передбачено позиція 2140000а-14415 Машиністи енергоблоків.
Відтак, суд зазначає, що посада яку займав ОСОБА_1 , з 31.05.1999 по 31.07.2000 машиніста енергоблоку шостої групи котлотурбінного цеху, в спірний період була передбачена Списком № 2, що відповідачами не заперечується.
Надаючи оцінку правомірності дій відповідача 2 щодо не зарахування періоду роботи позивача з 31.05.1999 по 31.07.2000 до пільгового стажу по Списку №2 з підстав відсутності документів про результати атестації робочих місць за умовами праці, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Згідно п. 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 (зі змінами), якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгову пенсію, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (п.п. 8, 9).
Аналіз норм Закону України Про пенсійне забезпечення та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
У відповідності до п. 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
У пункті 4.2 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах зазначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Вказану позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 10.07.2018 у справі №227/545/17.
Більше того Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19 лютого 2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія наказу від 31.05.1994 № 149 "Про надання пільг згідно атестації робочих місць за умовами праці", згідно якого затверджено "Перелік робочих місць виробництва, професій і посад, які підтвердили право на пільгову забезпечення та які підтвердили список №2 згідно ДК 003-95" та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 - машиніст енергоблока Код 14415, тобто посада якою позивач був зайнятий в Бурштинській ДРЕС, що також підтверджується висновком №189 від 26.07.1999 (а.с.55-60).
В подальшому, після закінчення дії попередніх результатів атестації робочих місць згідно наказу від 31.05.1994 року № 149 роботодавцем проведено атестацію робочих місць (в т. ч. робочого місця посади машиніста енергоблоку) лише у 2002 році результати якої затверджено згідно наказу Буршнінської теплової електростанції ВАТ "Західенерго" від 28.05.2002 № 363 "Про надання пільг та компенсацій згідно атестації робочих місць за умовами праці" та яка свою чергу пройшла експертизу якості проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що також підтверджується висновком Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА №658 від 07.10.2002, відповідно до яких включено в перелік посаду машиніста енергоблока код 2140000-14415 (а.с.61-67).
З огляду на викладене, оскільки первинна атестація проведена 31.05.1994 та наступна атестації була проведена лише у 2002 році, а відповідальність за своєчасність проведення якої покладена виключно на керівника підприємства, то суд дійшов висновку, що позивач належним чином підтвердив наявність пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а тому такий період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
Відтак, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача за Списком №2, періоду роботи період з 31.05.1999 по 31.07.2000, є необґрунтованими та безпідставними.
Інших підстав для не зарахування спірних періодів роботи позивача страхового стажу та стажу роботи за Списком №2 відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що період навчання позивача в Київському політехнічному інституті з 01.11.1986 по 29.02.1992, підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу, а період роботи на посаді машиніста енергоблоку шостої групи котлотурбінного цеху з 31.05.1999 по 31.07.2000 підлягає зарахуванню до стажу роботи із шкідливими умовами праці за Списком №2, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як наслідок, рішення про відмову у призначенні пенсії №092650006196 від 27.09.2023 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягає до скасування.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 29.08.2023, суд зазначає наступне.
За наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (ч.2 ст.9 КАС України).
Згідно з частиною 2 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
При цьому, відповідно до положень частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Так, пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України виданого 03.01.1996, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 20.09.2023 про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 досягнув 57 років (а.с.20-25).
Суд зазначає, що в спірному випадку із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , звернувся до пенсійного органу 20.09.2023, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою 57-ти річного віку.
Відтак, зважаючи на досягнення позивачем 57 років, наявності у нього загального страхового стаж понад 30 років, в тому числі стажу роботи за списком №2 понад 7 років 11 місяців 28 днів (з урахуванням висновку суду щодо зарахування до страхового та пільгового стажу спірних періодів роботи та навчання), з метою належного захисту прав ОСОБА_1 , суд вважає необхідним зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернувся із заявою від 03.01.2023) призначити позивачу з 29.08.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як з сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір, на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 3220,80 грн, згідно квитанції №6 від 06.11.2023 (а.с.1).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №092650006196 від 27.09.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання в Київському політехнічному інституті з 01.11.1986 по 29.02.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи із шкідливими умовами праці за Списком №2 період роботи на посаді машиніста енергоблоку шостої групи котлотурбінного цеху з 31.05.1999 по 31.07.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 29.08.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору у розмірі 3220 (три тисячі двісті двадцять) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 );
Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094).
Суддя Микитин Н.М.