ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" травня 2024 р. справа № 300/2282/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командувача Повітряних Сил Збройних Сил України про скасування пункту 6 наказу від 17.01.2003 за № 010, наказу від 15.06.2002 за № 0147 та поновлення на публічній службі,
18.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до командувача Повітряних Сил Збройних Сил України про скасування наказу за № 0147 від 15.06.2002 про звільнення з військової служби та поновлення на публічній службі на займаній або рівнозначній посаді.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані накази видані відповідачем за відсутності повноважень. Зазначає, що підставою для повторного звернення до суду з вказаним позовом слугувала та обставина, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 по справі №0940/1271/18 скасовано п.6 наказу Міністра оборони України за №289 від 21.08.2001 "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України". На думку позивача скасування п.6 зазначеного наказу, вказує на наявність підстав для скасування оскаржуваних у даній справі наказів, оскільки на час їх видання був чинним пп. "а" пункту 70 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, який передбачав, що звільнення позивача саме, шляхом видання наказу заступником Міністра оборони України, а не відповідачем.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2021, судова справа № 300/2282/21 передана головуючому судді Главачу І.А. (т.1 а.с.16).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до командувача Повітряних Сил Збройних Сил України про скасування наказу № 0147 від 15.06.2002 про звільнення з військової служби та поновлення на публічній службі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (т.1 а.с.17-19).
Відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 про відмову у відкритті провадження у справі № 300/2282/21 - скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.1 а.с.56-60).
17.08.2021 справа № 300/2282/21 супровідним листом Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 № 300/2282/21/01-17/45678/21 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (т.1 а.с.63).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2021, справа передана головуючому судді Главачу І.А. (т.1 а.с.65).
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків (т.1 а.с.66-67).
20.08.2021 представником позивача зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті (т.1 а.с.71-80).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (т.1 а.с.81-82).
04.11.2021 представником позивача подано суду заяву про уточнення позовних вимог (т.1 а.с.110-111).
23.12.2021 Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про витребування доказів (т.1 а.с.116-117).
02.02.2022 ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Главача І.А. (т.1 а.с.135).
Відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022, для вирішення питання про відвід судді, адміністративну справу № 300/2282/21 передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (т.1 а.с.139-140).
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 для розгляду заяви від 02.02.2022 про відвід судді Главача І.А. визначено суддю Боршовського Т.І. (т.1 а.с.142).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 відмовлено в задоволенні заяви представника позивача - ОСОБА_2 від 02.02.2022 про відвід судді Главача І.А. від розгляду адміністративної справи № 300/2282/21 (т.1 а.с.143-145).
18.02.2022 Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвали про витребування доказів (т.1 а.с.147-149, 150-152).
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 зупинено провадження в адміністративній справі № 300/2282/21, на підставі пункту 5 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, до закінчення воєнного стану в Україні (т.1 а.с.161-162).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 клопотання представника позивача ОСОБА_2 задоволено та поновлено провадження у справі № 300/2282/21 (т.1 а.с.186-189).
12.03.2024 суддею Главачем І.А. подано заяву про самовідвід від розгляду адміністративної справи № 300/2282/21 (т.1 а.с.203).
Відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 заяву про самовідвід головуючого судді Главача І.А. по справі № 300/2282/21 -задоволено. Відведено суддю Главача І.А. від розгляду адміністративної справи № 300/2282/21 (т.1 а.с.204-206).
Розпорядженням в.о. керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 за № 19, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 300/2282/21 (т.1 а.с.210).
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024, судову справу № 300/2282/21 передано судді Микитин Н.М. (т.1 а.с.211).
13.03.2024 суддею Микитин Н.М. подано заяву про самовідвід від розгляду адміністративної справи № 300/2282/21 (т.1 а.с.212).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 заяву про самовідвід головуючої судді Микитин Н.М. по справі № 300/2282/21 - задоволено. Відведено суддю Микитин Н.М. від розгляду адміністративної справи № 300/2282/21 (т.1 а.с.213-214).
Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 за № 22, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 300/2282/21 (т.1 а.с.216).
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024, судову справу № 300/2282/21 передано головуючому судді Кафарському В.В. (т.1 а.с.217).
14.03.2024 суддею Кафарським В.В. подано заяву про самовідвід від розгляду адміністративної справи № 300/2282/21 (т.1 а.с.218).
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 заяву від 14.03.2024 про самовідвід судді Кафарського В.В. по справі № 300/2282/21 - задоволено. Відведено суддю Кафарського В.В. від розгляду адміністративної справи № 300/2282/21 (т.1 а.с.219-221).
Розпорядженням в.о. керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 за № 23, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 300/2282/21 (т.1 а.с.222).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024, судову справу № 300/2282/21 передано судді Матуляку Я.П. (т.1 а.с.223).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 19.03.2024 постановлено розгляд даної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (т.1 а.с.224-226).
05.04.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих мотивів, що на момент прийняття оскаржуваних наказів, п.6 наказу Міністра оборони України за №289 від 21.08.2001 "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України" був чинним (т.2 а.с.1-3).
15.04.2024 ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Матуляка Я.П. (т.2 а.с.9-11).
Відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2024, для вирішення питання про відвід судді, адміністративну справу № 300/2282/21 передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (т.2 а.с.17-20).
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 для розгляду заяви від 15.04.2024 про відвід судді Матуляка Я.П. визначено суддю Микитюка Р.В. (т.2 а.с.22).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 відмовлено в задоволенні заяви представника позивача - Дем'яніва І.М. від 15.04.2024 про відвід судді Матуляка Я.П. від розгляду адміністративної справи № 300/2282/21 (т.2 а.с.23-25).
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті, встановив таке.
Згідно з наказом від 07.12.2000 за №0532 тимчасово виконуючого обов'язки Командувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом "ж" пункту 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України №174/93 від 13.05.1993 (у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили).
Наказом Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України від 15.06.2002 за №0147 внесено зміни до наказу від 07.12.2000 за №0532, відповідно до яких ОСОБА_1 вважається звільненим з 08.12.2000 (т.1 а.с.5).
Наказом Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України за №010 від 17.01.2003 внесено зміни до наказу Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України за №0532 від 07.12.2000, відповідно до яких ОСОБА_1 звільнено у запас за підпунктом "в" пункту 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України за №174/93 від 13.05.1993 (за станом здоров'я) (т.1 а.с.7).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 по справі №0940/1271/18 скасовано п.6 наказу Міністра оборони України за №289 від 21.08.2001 "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України" (т.1 а.с.8-14).
Вважаючи, що скасування п.6 зазначеного наказу вказує на наявність підстав для скасування пункту 6 наказу від 17.01.2003 за № 010 та наказу від 15.06.2002 за № 0147, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до п.7.2.2 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України за № 237 від 16.07.2002, після видання наказів по особовому складу про звільнення осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) з військової служби підстави звільнення зміні не підлягають, якщо під час звільнення не допущені порушення чинного законодавства й не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням.
Згідно матеріалів справи, на момент засудження військовим судом Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, однак станом на момент звільнення з військової служби, висновком військово-лікарської комісії та свідоцтвом про хворобу за №102 від 05.10.2000 визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено здатним у військовий.
Зважаючи на таке рішення військово-лікарської комісії, суд зазначає, що наказом за №010 від 17.01.2003 відповідач правомірно вніс зміни до наказу за №0147 від 15.06.2002 в частині підстав звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Доводи позивача щодо того, що у оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 по справі №0940/1271/18 скасовано п.6 наказу Міністра оборони України за №289 від 21.08.2001 "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України", то Головнокомандувач Повітряних Сил Збройних Сил України не мав права видавати наказ №010 від 17.01.2003 про внесення змін до наказу звільнення позивача, оскільки такий наказ мав право видавати тільки Заступник Міністра оборони України, є необґрунтованими зважаючи на таке.
Відповідно до підпункту "а" пункту 70 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України №174/93 від 13.05.1993 звільнення осіб офіцерського складу з військової служби за підставами, передбаченими пунктом 65 його Положення провадиться у військових званнях до підполковника включно за підставами передбаченими підпунктами "а"-"в", "д"-"з", - заступниками Міністра оборони України.
Указом Президента України від 20.08.2001 за №647/2001 "Про заснування посад Головнокомандувачами видами Збройних Сил України" засновано у Збройних Силах України посади Головнокомандувачів Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил, Військ Протиповітряної оборони та Військово-Морських Сил.
Пунктом 2 вищенаведеного Указу Президента України, встановлено, що Міністерство оборони України зобов'язано привести свої акти у відповідність із цим Указом.
Указом Президента України №649/2001 від 20.08.2001 генерал-полковника ОСОБА_3 призначено Головнокомандувачем Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, звільнивши його з посади заступника Міністра оборони України командувача Військово-Повітряних Сил України.
На виконання вищенаведених Указів Президента України, Міністром оборони України видано наказ №289 від 21.08.2001.
Пунктом 6 даного Наказу, до приведення нормативних актів Міністерства оборони України у відповідність до вищезазначеного Указу Президента України, Головнокомандувачі видами Збройних Сил України користуються повноваженнями заступника Міністра оборони України - командувача виду Збройних Сил України, наданими їм Міністром оборони України.
Даний наказ був доведений до особового складу Збройних Сил України телеграмою.
За таких обставин, суд вважає, що Головнокомандувач Повітряних Сил Збройних Сил України правомірно видав наказ за №010 від 17.01.2003.
Наведені обставини встановлені постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2010 по справі №2а-1841/09/0970, яка набрала законної сили.
Зазначеною постановою, також встановлено правомірність наказу відповідача від 15.06.2002 за № 0147.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, правомірність оскаржуваних наказів встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Крім того, слід зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин положення п.6 наказу Міністра оборони України за №289 від 21.08.2001 "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України" були чинними та підлягали до застосування.
В той же час, скасування судом апеляційної інстанції п.6 наказу Міністра оборони України за №289 від 21.08.2001 "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України" в 2021 році, на думку суду не може вказувати на протиправність оскаржуваних наказів на момент їх винесення та бути підставою для задоволення позову у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до командувача Повітряних Сил Збройних Сил України ( АДРЕСА_2 ) про скасування пункту 6 наказу від 17.01.2003 за № 010, наказу від 15.06.2002 за № 0147 та поновлення на публічній службі - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.