16 травня 2024 року Справа № 280/9973/23 ПР/280/8/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б) про зобов'язання вчинити певні дії
29 листопада 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:
«Позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про нарахованої доплати у сумі 199061 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістдесят одну) грн. 28 коп. за розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №N/А6706 за Дорученням №N/А6706/51 задовольнити в повному обсязі».
Позовну заяву мотивовано тим, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 апеляційну скаргу позивача на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2023 у справі № 280/1650/23 залишено без задоволення і вказано, що позовні вимоги фактично стосуються питання виконання рішення суду, що свідчить про обрання невірного способу захисту. Позивач погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, тому знову звернувся з позовом до ГУ ПФУ у Запорізькій області про нарахованої доплати у сумі 199061,28 грн. Позивач зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2022 у адміністративній справі №280/6027/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ Запорізькій області у січні 2023 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019. Розмір пенсії позивача після перерахунку склав 13605 грн. 24 коп., а сума нарахованої доплати за період з 01.12.2019 по 31.01.2023 в розмірі 199061 грн. 28 коп. відповідачем позивачу не сплачена. На звернення позивача відповідач повідомив, що виплата заборгованості за рішенням суду буде здійснена в межах бюджетних призначень. Позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2023 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі №280/9973/23 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у прийняти адміністративну справу № 280/9973/23 до свого провадження, позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 27.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
01 квітня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшло доповнення до позовної заяви в якому позивач просить суд: «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області мені відповідно пенсійній справі № N (А6706) за дорученням № DN(А6706)51 199061 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістдесят одну) грн. 28 коп. заборгованості».
03 квітня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області до суду через систему «Електронний суд» надано відзив на позовну заяву. Відповідач проти вимог, викладених в позовній заяві, заперечує в повному обсязі та зазначає, що Пенсійний фонд України реалізує бюджетну програму КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України», згідно із якою Пенсійному фонду України виділяються кошти на виплату пенсій у розмірах, визначених законодавством (головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України). Виплата донарахованої суми за рішенням суду, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена після відповідного фінансування з Державного бюджету України. Крім того, донарахована на виконання рішення суду № 280/6027/22 сума в розмірі 199061 грн. 28 коп., внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою. Станом на 01.04.2024 здійснена виплата заборгованості за судовими рішеннями, які внесені до реєстру судових рішень. Подальше фінансування на даний час Пенсійним фондом України не проведено. Отже, нарахована сума пенсії за період з 01.12.2019 по 31.01.2023 буде виплачена позивачу за наявності відповідного фінансування. Відповідач звертає увагу суду на те, що постановою Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 440/1810/19 чітко визначено, що зобов'язання виконати судове рішення, яке набрало законної сили, шляхом ухвалення іншого рішення є неправомірним. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В заперечення на відзив позивачем 08.04.2024 подано до суду відповідь на відзив в якому позивачем вказується, що з огляду на вік та онкологічне захворювання він може не дочекатися на відповідне фінансування. Із посиланням не рішення Конституційного суду України від 06.04.2022, від 11.10.2005 № 8-рп/2005 позивач наполягає на задоволенні позову. Водночас, позивачем не додано до відповіді на відзив доказів її направлення відповідачу, що свідчить про порушення вимог ч. 2 ст. 163, ч. 3 ст. 162 КАС України.
Ухвалою суду від 10.05.2024 Доповнення до позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії, повернути позивачу.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2022 у справі №280/6027/22 (набрало законної сили 22.12.2022) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області: визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці, виданій Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області” від 01.09.2022 №33/28-3698; зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці, виданій Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області” від 01.09.2022 №33/28-3698 (включаючи усі вказані у ній додаткові види грошового забезпечення) з 01.12.2019, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2024 у справі №280/1650/23 (набрало законної сили 19.09.2023) у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про нараховану доплату відмовлено у повному обсязі
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.11.2023 № 18591-18882/К-02/8-0800/23 позивачу повідомлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/6027/22 Головним управління у жовтні 2023 року проведено перерахунок пенсії позивача у межах покладених зобов'язань з урахуванням раніше виплачених сум. Щодо виплати нарахованої доплати за період з грудня 2019 року по січень 2023 року - виплата заборгованості за рішенням суду буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Також, до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.11.2023 № 18591-18882/К-02/8-0800/23 додано розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/А6706/21 за дорученням № Д N/А6706/21 на суму 199061,28 грн.
Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Як зазначено у ч.3 ст.9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується з діями відповідача вчиненими у ході виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2022 у справі №280/6027/22, яке набрало законної сили 22.12.2022, а саме через невиплату йому нарахованої суми пенсії у розмірі 199061 грн 28 коп.
Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі 280/6027/22 та перейшли до стадії виконання судового рішення, а саме вирішення питання щодо виплати позивачу нарахованої на підставі цього судового рішення суми пенсії у розмірі 199061 грн 28 коп.
У ст. 14 КАС України зазначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно із ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В абз. 1 пп. 3.2 п. 3, п.4 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм законодавства вказує, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.382, 383 КАС України, а не пред'являти новий позов.
Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 в справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 в справі № 440/1810/19, від 25.02.2021 в справі № 640/13599/20, від 30.03.2021 в справі № 580/3376/20, від 27.04.2021 в справі № 460/418/20, від 17.01.2023 в справі № 520/5864/22.
Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а.
Також потрібно враховувати те, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.
У зв'язку з вказаним, суд доходить висновку про те, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2022 у справі №280/6027/22, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.
Суд зауважує, що право на судовий захист не є абсолютним. Для звернення до суду повинен дотримуватись певний порядок. Якщо особа цього порядку не дотримується, зокрема щодо процедури звернення до суду в порядку того чи іншого провадження, то не можна вести мову про порушення права на судовий захист.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд роз'яснює, що позивач не позбавлений права звернутись до суду в порядку ст.382, 383 КАС України із заявою про вжиття відповідних заходів судового контрою за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2022 у справі №280/6027/22.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 16 травня 2024 року.
Суддя О.О. Артоуз