Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 травня 2024 року Справа №200/2503/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна,3, ЄДРПОУ 13486010)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70% при перерахунку пенсії з 01.12.2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» № 33/25-1494 від 30.06.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» № 33/25-1494 від 30.06.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 року, по день проведення перерахунку у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Ухвалою від 01 травня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 200/2503/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою суд визначив, що питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, суд буде вирішувати на стадії розгляду справи після встановлення відповідних фактичних обставин.
15 травня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 в повному обсязі та зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Також до відзиву відповідачем додано витяги з пенсійної справи позивача.
Дослідивши матеріали справи, наданий відповідачем відзив на позовну заяву та докази, суд зазначає таке.
Підставою для звернення до суду позивача з цим позовом та предметом спору є дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% при перерахунку пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» № 33/25-1494 від 30.06.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року.
Судом встановлено, що вказаний перерахунок пенсії позивача був здійснений Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі № 200/12822/21, яким, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки від 30.06.2021 року №33/25/1494, виданої ДУ ТМО МВС України по Донецькій області з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум пенсії, починаючи з 01.12.2019 року.
Як зазначає відповідач, перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 року був здійснений у грудні 2022 року. При цьому, позивачу здійснено розрахунок пенсії з урахуванням вимог чинного законодавства та рішення суду, виходячи з 70% грошового забезпечення.
Як вбачається з протоколу за пенсійною справою № 0503001386 (МВС) від 01.01.2008, основний розмір пенсії ОСОБА_1 - 90% грошового забезпечення.
Відповідно до витягу з пенсійної справи №0503001386 - МВС щодо перерахунку пенсії з 01 січня 2023 року, основний розмір пенсії позивача складає 70% грошового забезпечення (вислуга років 36).
З огляду на викладене, порушення прав позивача відбулося з моменту здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахунку його пенсії на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі № 200/12822/21, тобто 01 січня 2023 року.
Частиною першою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, з огляду на заявлені у позовній заяві вимоги та положення частини 2 статті 122 КАС України, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом.
Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач в позовній заяві просить вважати причину пропуску процесуального строку на подання адміністративного позову поважною та поновити пропущений за поважних причин строк звернення до суду з адміністративним позовом. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що про порушення відповідачем зазначених в позовній заяві прав позивача йому стало відомо після перерахунку пенсії на підставі рішення суду. Відповідно до правової позиції Верховного суду від 24 квітня 2018 року по справі №646/6250/17 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Із зазначеного вбачається, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції), має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком. Також зазначає, що право на соціальний захист відноситься до основних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. ст. 22 та 64). Право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, що гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України. За загальним правилом, не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб'єкта владних повноважень. Крім того, позивач посилається на правові позиції, висловлені Верховним Судом у постановах від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17, від 8 серпня 2019 року у справі № 646/7115/17, від 21 січня 2020 року у справі № 824/77/17-а та інші щодо відсутності строкового обмеження стосовно соціального захисту особи, та зазначає, що ознайомлений з правовою позицією та вважає, що позов подано з порушенням процесуальних строків з поважних причин.
З приводу заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Поряд з цим, суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Суд зазначає, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не містить жодних посилань на причини, з яких позивач пропустив процесуальний строк, окрім посилань на постанови Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі №646/6250/17, від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17, від 8 серпня 2019 року у справі № 646/7115/17, від 21 січня 2020 року у справі № 824/77/17-а та інші.
Проте, зазначені постанови Верховного Суду не є застосовними до розглядуваної справи з огляду на різні спірні правовідносини.
Крім того, суд зазначає, що постановою Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 змінено підхід щодо питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у соціальних спорах.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Так, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд зазначає, що зі встановлених фактичних обставин справи, вбачається, що порушення прав позивача відбулося у січні 2023 року при здійсненні Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Отже, отримавши першу виплату після перерахунку пенсії, позивач мав реальну, об'єктивну можливість вчинити дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено перерахунок пенсії, з яких складових вона складається та яким чином обрахований її розмір.
Отже, оскільки позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено жодної причини пропуску такого строку, суд доходить висновку про відмову у задоволенні цієї заяви.
Враховуючи викладене, позивачу слід надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом із зазначенням інших обґрунтованих доводів щодо поважності причин пропуску такого строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Аналогічні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 31.03.2023 року у справі № 240/12017/19, від 25.09.2023 року у справі № 200/10870/20-а.
Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом та цей недолік позовної заяви унеможливлює розгляд справи по суті.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи викладене, у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом слід відмовити, а позовну заяву залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись, ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна,3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк 5 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням інших обґрунтованих доводів щодо поважності причин пропуску такого строку, та доказів поважності причин його пропуску.
4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.
5. Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
6. Ухвала оскарженню не підлягає та відповідно до частини 2 статті 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання.
7. Ухвала постановлена та підписана 17 травня 2024 року.
Суддя С.В. Смагар