Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
17 травня 2024 року Справа №200/2950/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Краматорської міської ради
про: визнання неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, зобов'язання Краматорську міську раду та Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради внести зміни до реєстрового запису № 12550-П від 03.11.1993 року реєстрової книги КП «БТІ» вилучивши там запис про право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_2 ,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Краматорської міської ради визнання неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, зобов'язання Краматорську міську раду та Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради внести зміни до реєстрового запису № 12550-П від 03.11.1993 року реєстрової книги КП «БТІ» вилучивши там запис про право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_2
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Згідно з частиною 1 статті 4 КАС України адміністративний суд це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або їхніх службових чи посадових осіб є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб'єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Аналогічні висновки було викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 815/6832/16.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, свідоцтво про право власності на житло було отримано ОСОБА_1 згідно розпорядження виконавчого комітету Краматорської міської ради № 841/4 від 28.10.1993 року.
Вказаним розпорядженням квартира АДРЕСА_1 була приватизована в рівних долях ОСОБА_1 та члену її сім'ї ОСОБА_3 .
Зазначене свідоцтво про право власності 03.11.1993 року було зареєстровано в КП БТІ Краматорської міської ради про що в реєстрову книгу внесено запис під №12550- П.
29.12.2023 року ОСОБА_1 отримала в Управлінні реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради довідку № 19903 щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року згідно якої станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано у КП БТІ в рівних долях за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Втім, вимога виключити відомості з реєстрового запису № 12550-П від 03.11.1993 року реєстрової книги КП «БТІ», вилучивши там запис про право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_2 спрямована насамперед проти Сокола Ігоря Володимировича, який за цим реєстраційним записом значиться власником вказаного нерухомого майна (квартири).
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги у цій справі є похідними від вимог цивільно-правового характеру щодо оскарження права власності ОСОБА_2 на частину квартири АДРЕСА_1 .
Сутнісно вимоги про вилучення в судовому порядку реєстраційного запису про право власності на нерухоме майно тісно пов'язані з цим майном, і якщо виникає цивільний спір про визнання недійсним правочину, на підставі якого відбулося привласнення і державна реєстрація права власності на це майно, то в такому спорі вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, навіть і тоді, коли вони не були пред'явлені разом з основними вимогами про захист права власності, є (можуть бути) його складовою частиною, оскільки для повного відновлення права володіння та розпорядження квартирою необхідно припинити (скасувати) державну реєстрацію права власності за іншою особою та перереєструвати це право за особою, яка за рішенням суду відновила право власності на нерухоме майно.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України за правилами цивільного судочинства розглядаються також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, коли цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Таким чином, спір у цій справі не має публічно-правового характеру, не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про визнання неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, зобов'язання Краматорську міську раду та Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради внести зміни до реєстрового запису № 12550-П від 03.11.1993 року реєстрової книги КП «БТІ» вилучивши там запис про право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 2, 19, 170, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі № 200/2950/24 за позовом ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про визнання неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, зобов'язання Краматорську міську раду та Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради внести зміни до реєстрового запису № 12550-П від 03.11.1993 року реєстрової книги КП «БТІ» вилучивши там запис про право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Суддя В.В. Олішевська