м. Вінниця
17 травня 2024 р. Справа № 120/9645/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ТОВ-НВП «Аргон» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ТОВ-НВП «Аргон» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що вважає протиправними, винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 18.05.2023 №949/ж10/31-00-07-05-01-24 та №955/ж10/31-00-07-05-01-24 за наслідками проведення фактичної перевірки, у зв'язку з неправомірністю наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №841к від 29.03.2023; проведенням перевірки не у спосіб, передбачений законом; відсутністю в матеріалах перевірки доказів, що підтверджували б висновки Акту фактичної перевірки про вчинення позивачем порушень п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; винесенням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі Акту перевірки та висновку про розгляд заперечень до Акту перевірки, що не вручались позивачу; відсутністю фактів порушень п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в діях ТОВ-НВП «Аргон»; невідповідністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень законодавчим вимогам щодо їх форми та змісту (не містять детального розрахунку штрафних фінансових санкцій).
Ухвалою суду від 06.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
02.08.2023 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Стосовно доводів позивача щодо наказу про призначення перевірки, то вказує, що відповідно до вимог Податкового кодексу України, реєстрацію акту в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання здійснено 13.04.2023 за №6090/02-32-07-05/13323704 без порушення термінів реєстрації Акту фактичної перевірки. Також, посилаючи на позицію Верховного Суду у постанові від 25.04.2023 у справі №520/3328/2020 зазначив, що при встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми. Якою ця підстава встановлено, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Щодо підтвердження фактів та обставин, викладених в Акті перевірки належними доказами, то представник відповідача зазначає, що Законом України від 30 листопада 2021 року №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України - щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» 3 1 січня 2022 року набирають чинності зміни до п. 11 ст. 3 розд. ІІ Закону №265, згідно з яким субретки господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням елеронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: проводити розрахункові операції через РРО та/або через програмні РРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Враховуючи викладене, представник вказує, що з дати виникнення законодавча встановленого обов'язку для суб'єкта господарювання (тобто з 01.01.2022), відображення у фіскальному чеку такого реквізиту як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (серія та номер) є обов'язковим, тому вважає, що слід забезпечити ведення даних/сканування марки для відображення її реквізитів у розрахунковому документі. У абз. ІІ п. 2.2.19 акту фактичної перевірки описано порушення проведення розрахункових операцій через РРО при продажу алкогольних напоїв із роздрукуванням та видачею розрахункових документів не відповідного зразка, а саме - у фіскальному чеку РРО відсутній обов'язковий реквізит - серія та номер марок акцизного податку. Суб'єктом господарювання проведено розрахункових операцій із видачею розрахункових документів на загальну суму 125946,07 грн, дана сума сформована на підставі електронних копій розрахункових документів, переданих до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, по дротових або бездротових каналах зв'язку.
Крім того, зазначає, що у разі реалізації підакцизних товарів, визначених п. 215.1 ст. 215 ПКУ, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, зокрема, із застосуванням платіжних карток, зобов'язані проводити розрахункові операції через РРО та/або ті через ПРРО із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а при роздрібній торгівлі алкогольними напоями - із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер).
Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.
10.08.2023 представник позивача надав відповідь на відзив. У спростування доводів відповідача зазначає, що вказана в наказі №841к від 29.03.2023 підстава/мета перевірки не відповідає підставі для призначення фактичної перевірки, зазначеній в пп. 80.2.2 п.80.2 ПК України, оскільки дана правова норма вимагає наявності інформації про хоча й можливі, однак конкретні порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, тому вважає, що даний наказ не відповідає вимогам пункту 81.1 ст. 81 ПК України, а зазначена в ньому фактична підстава/мета перевірки суперечить пп. 80.2.2 п. 80.2 ПК України.
Щодо тверджень відповідача про виявлені порушення на підставі електронних копій розрахункових документів, переданих до центрального органі виконавчої влади, то представник позивача зазначає, що ні до Акту перевірки, ні до відзиву відповідачем не додані копії розрахункового документу, сформованого в ході проведення контрольної розрахункової операції перед перевіркою.
21.08.2023 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у яких вказує, що вважає правомірним Наказ №841к від 29.03.2023, оскільки здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установлено законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Ухвалою від 11.01.2024 вирішено витребувати у Головного управління ДПС у Вінницькій області доповідну записку відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №1360/02-32-07-05 від 28.03.2023 та інформацію з баз даних ІТС "Єдине вікно подання електронної звітності (ліцензування)" та ІС "Податковий блок", що зазначені підставою проведення фактичної перевірки ТОВ НВП «Аргон» в наказі від 29.03.2023 №841к.
07.03.2024 від позивача надійшла заява, у якій представник просить розглянути питання про повернення помилково сплаченої суми судового збору у розмірі 23 933,33 грн.
Ухвалою від 30.04.2024 повторно витребувано у Головного управління ДПС у Вінницькій області необхідні докази.
01.05.2024 представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області.
Ухвалою від 17.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи.
Дослідивши наявні у справі докази та аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Головним управлінням ДПС у Вінницькій області на підставі направлень №1363 від 29.03.2023 та №1359 від 29.03.2023 проведена фактична перевірка супермаркету «Грош», що розташований за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Незалежності, 51, де здійснюється торгівля ТОВ - НВП «АРГОН», з питань дотримання вимог Законів України від 06.07.1995 №265/95 ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, постанов Кабінету Міністрів України: від 30.07.1996р., від 29.09.2010 р. №878 «Про здійснення розрахунків за продані товари з використанням спеціальних платіжних засобів» і т.д.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №6090/02-32-07-05/13323704 від 12.04.2023, відповідно до якого встановлено порушення пункту 1, 2, 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95BP «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме: проводяться розрахункові операції через РРО при продажу підакцизних товарів із порушенням використання режиму попереднього програмування найменування підакцизного товару із зазначенням коду УКТ ЗЕД: у фіскальних чеках РРО не зазначено повного найменування товару (пиво, горілка, віскі тощо). Так, 05.01.2023 о 17:33 чек №165 продано «Борисфен» 5 зір. 0,5 л Каховка» через РРО ФН 3001023982 на суму 956,20 грн, даний товар запрограмовано без зазначення повного найменування - коньяк.
Проводяться розрахункові операції через РРО при продажу алкогольних напоїв із роздрукуванням і видачею невідповідних розрахункових документів, а саме: у фіскальному чеку РРО відсутній обов'язковий реквізит - серія та номер марок акцизного податку. Так, суб'єктом господарювання проведено розрахункових операцій із видачею невідповідних розрахункових документів на загальну суму 125946,07 грн. Перша розрахункова операція проведена 17.07.2022 о 12:36, чек №157 на суму 480,40 грн».
Не погоджуючись із висновками проведеної перевірки, ТОВ-НВП «Аргон» 26.04.2023 подало до ГУ ДПС у Вінницькій області заперечення на Акт фактичної перевірки.
У відповіді від 11.05.2023 №16906/6/02-32-07-01-14 ГУ ДПС у Вінницькій області повідомило позивача, що за наслідками розгляду його заперечень прийнято рішення, що висновки, викладені в акті фактичної перевірки ТОВ-НВП «Аргон» щодо порушень пункту 1, 2, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» залишити без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі акту перевірки №6090/02-32-07-05/13323704 від 13.04.2023 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2023 №949/ж10/31-00-07-05-01-24 за порушення п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та застосовано штрафні санкції у розмірі 5100,00 грн.
На підставі акту перевірки №6090/02-32-07-05/13323704 від 13.04.2023 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2023 №955/ж10/31-00-07-05-01-24 за порушення п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та застосовано штрафні санкції у розмірі 188677,91 грн.
Позивач з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, тому звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.п.7 9 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Щодо доводів позивача про протиправність наказу №841к від 29.03.2023, на підставі якого проводилася перевірка ТОВ-НВП «Аргон», то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно правової позиції Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2020 у справі №826/14123/18, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа №804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.
Водночас, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформульований правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Отже, питання правомірності дій контролюючого органу щодо призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про оскарження рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17.
Таким чином, оскільки протиправність податкових повідомлень-рішень від 18.05.2023 позивач обґрунтовує також протиправністю дій відповідача щодо призначення та проведення фактичної перевірки, то беручи до уваги наведену вище правову позицію Верховного Суду, судом першої інстанції надано оцінку таким доводам позивача.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції на час призначення перевірки позивача).
Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Зокрема, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Приписами підпункту 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
З наказу відповідача від 29.03.2023 №841к вбачається, що фактична перевірка позивача призначена на підставі пп. 75.1.3 п.75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Так, згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відповідно до підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України підставою для проведення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Отже, необхідними умовами для призначення фактичної перевірки на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України є отримання податкової інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про порушення платником податків законодавства щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.
Відповідно до пункту 80.5 статті 85 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Положенням пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
З обставин справи вбачається, що фактична перевірка позивача була призначена наказом від 29.03.2023 №841к згідно пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без наведення фактичних умов для його застосування щодо зазначеного платника податків.
До того ж, ні у наказі від 29.03.2023 №841к, ні у направленнях на перевірку, ні в акті фактичної перевірки відповідач не визначив період діяльності позивача, який перевіряється, що суперечить вимогам п. 81.1 ст. 81 ПК України.
Суд враховує, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація від державних органів або органів місцевого самоврядування про порушення платником податків законодавства щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій про порушення ТОВ-НВП «Аргон» вимог законодавства. При цьому у самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Однак, при цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього платника податків, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.
Так, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.
Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18.
Окрім цього, Верховний Суд у постановах від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а та від 21.12.2022 у справі № 500/1331/21, звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 29.03.2023 №841к будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи що наведені в наказі підстави проведення перевірки не були доведені відповідачем як суб'єктом владних повноважень, то суд вважає обґрунтованою позицію позивача про протиправність призначення відповідачем наказом від 29.03.2023 №841к фактичної перевірки ТОВ-НВП «Аргон», що, у свою чергу, дає підстави для висновку про протиправність прийнятих за результатом її проведення податкових повідомлень-рішень від 18.05.2023 №949/ж10/31-00-07-05-01-24 та №955/ж10/31-00-07-05-01-24.
Стосовно доводів позивача про виявлені податковим органом порушення, зафіксованих в акті (довідці) фактичної перевірки, та їх обґрунтованість, суд зважає на наступне.
За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Отже, виходячи з буквального аналізу змісту норми підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з'ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об'єктів, які використовуються господарюючим суб'єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи та акту (довідки) фактичної перевірки, контролюючий орган зафіксував порушення позивачем пункту 1, 2, 11 статті 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями) та абзацу третього статті 24 Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17 червня 2015, зокрема:
- проводяться розрахункові операції через РРО при продажу підакцизних товарів із порушенням використання режиму попереднього програмування найменування підакцизного товару із зазначенням коду УКТ ЗЕД: у фіскальних чеках РРО не зазначено повного найменування товару (пиво, горілка, віскі тощо). Так, 05.01.2023 о 17:33 чек №165 продано «Борисфен» 5 зір. 0,5 л Каховка» через РРО ФН 3001023982 на суму 956,20 грн, даний товар запрограмовано без зазначення повного найменування - коньяк;
- проводяться розрахункові операції через РРО при продажу алкогольних напоїв із роздрукуванням і видачею невідповідних розрахункових документів, а саме: у фіскальному чеку РРО відсутній обов'язковий реквізит - серія та номер марок акцизного податку. Так, суб'єктом господарювання проведено розрахункових операцій із видачею невідповідних розрахункових документів на загальну суму 125946,07 грн. Перша розрахункова операція проведена 17.07.2022 о 12:36, чек №157 на суму 480,40 грн».
Між тим, відомості про здійснення контрольної закупки таких товарів в матеріалах справи, як належні докази, відсутні, належним чином засвідчені копії чеків не надано.
Факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях суб'єкта владних повноважень, який виступає від імені держави.
До цього варто зауважити, що складання посадовими особами контролюючого органу акту фактичної перевірки із відображенням у ньому лише твердження про інформацію у базі даних СОД РРО є недостатнім і повинно здійснюватися шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження обставин, що дають підстави для висновку про порушення платником податку вимог Закону №265/95-ВР.
Крім того, суд зазначає, що без надання доказів, на підставі яких контролюючим органом було встановлено порушення п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР, суд не в змозі надати оцінку правильності проведеного розрахунку фінансових санкцій.
Відтак, порушення, зазначені у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи вищевикладене, у повній мірі оцінивши доводи та дослідивши надані докази, які стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 18.05.2023 №949/ж10/31-00-07-05-01-24 та №955/ж10/31-00-07-05-01-24, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведений факт наявності зазначених порушень, встановленого в ході перевірки, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що сума позову становить 193777,91 грн, то судовий збір за подання даного адміністративного позову складає 2906,67 грн (1,5 відсотка від ціни позову відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, на користь ТОВ-НВП «Аргон» підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2906,67 грн.
Судом також враховано подану позивачем заяву від 07.03.2024 про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 23933,33 грн.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03 вересня 2013 року, передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Враховуючи зазначені норми законодавства, питання про повернення надміру сплаченого судового збору буде вирішено судом в ухвалі відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03 вересня 2013 року.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2023 №949/ж10/31-00-07-05-01-24 та податкове повідомлення-рішення від 18.05.2023 №955/ж10/31-00-07-05-01-24 Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Стягнути на користь ТОВ-НВП «Аргон» сплачений судовий збір у розмірі 2906,67 грн (дві тисячі дев'ятсот шість гривень 67 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю - науково-виробниче підприємство «Аргон» (вул. Ширшова, 31, м. Вінниця, 21009; код ЄДРПОУ 13323704);
Відповідач: Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Кошиця, 3, м. Київ, 02068; код ЄДРПОУ 44082145).
Суддя Віятик Наталія Володимирівна