Справа № 750/1329/24
Провадження № 2/750/748/24
17 травня 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Мойсієнко К.А.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представників відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
представника третьої особи - ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної ради, Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради про визнання незаконними та скасування рішень про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
третя особа - Чернігівська обласна державна адміністрація,
27 січня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Чернігівської обласної ради, Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради, в якому просить визнати незаконними і скасувати розпорядження голови Чернігівської обласної ради від 25 жовтня 2023 року № 278 та наказ начальника Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації від 01 листопада 2023 року № 94-О про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР з 31 грудня 2023 року, поновити його на вказаній посаді, а також стягнути з КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовано позов тим, що позивач працював у КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР на посаді генерального директора, з якої 31 грудня 2023 року його було незаконно звільнено на підставі розпорядження голови Чернігівської обласної ради від 25 жовтня 2023 року № 278 та наказу начальника Управління охорони здоров'я ЧОДА від 01 листопада 2023 року № 94-О, за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). Підставою для прийняття вказаних рішень про звільнення позивача із займаною посади слугувала його заява від 25 жовтня 2023 року про звільнення за угодою сторін. Запис про звільнення ОСОБА_1 до трудової книжки був внесений головою Чернігівської обласної ради 29 грудня 2023 року. Проте, взаємної згоди на звільнення між працівником та роботодавцем не було, оскільки така заява була складена та підписана ОСОБА_1 під примусом відповідно до заздалегідь підготовленого бланку без посилання на п. 1 ст. 36 КЗпП України. При цьому, позивач, написавши заяву на звільнення, залишив її в Чернігівській обласній державній адміністрації, а до Чернігівської обласної ради взагалі таку заяву він не подавав. З наказом про звільнення він ознайомився та отримав його примірник на початку листопада 2023 року. Проте, 26 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до голови Чернігівської обласної ради із заявою про відкликання згоди на звільнення, зазначаючи, що заява про звільнення була обумовлена не його особистим рішенням, а вимогами посадових осіб Чернігівської обласної адміністрації. У відповідь на звернення позивачу було повідомлено, що підстав для скасування розпорядження про звільнення не має, оскільки воно було прийнято на підставі власноруч написаної та поданої заяви ОСОБА_1 . Крім того, у відповіді зазначено, якщо роботодавець та працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення, анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою сторін. Також, 26 грудня 2023 року ОСОБА_1 звертався з аналогічною заявою до начальника Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації, проте, жодної відповіді на своє звернення не отримав.
Крім того, позивач посилається на порушення п. 1.2 Порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і закладів, що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області від 3 лютого 2009 року (зі змінами), згідно якого голова Чернігівської обласної ради спочатку повинна була обґрунтувати невідкладність звільнення ОСОБА_1 в міжсесійний період, а вже потім прийняти розпорядження № 278 про його звільнення, а у подальшому інформувати про таке рішення на пленарному засіданні Чернігівської обласної ради. Чергове пленарне засідання Чернігівської обласної ради заяви відбулося 19 грудня 2023 року, при цьому у протоколі пленарного засідання шістнадцятої сесії Чернігівської обласної ради (восьмого скликання) за 19 грудня 2023 року, розміщеному на офіційному веб-сайті Чернігівської обласної ради, відомості про звільнення ОСОБА_1 відсутні. Станом на дату подання даної позовної заяви чергових засідань Чернігівська обласна рада після 19 грудня 2023 року не проводила.
Також, позивач зазначає 30 березня 2021 року між ним, як керівником КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР, та Чернігівською обласною державною адміністрацією, як органом управління, було укладено контракт, який до цього часу так і не був розірваний. Згідно пунктів 20 та 27 контракту внесення будь-яких змін до нього за згодою сторін вчиняється шляхом укладання додаткового договору у письмовій формі. Ці ж положення стосуються і зміни строку дії контракту або дострокового його розірвання, чого вчинено не було, оскільки ОСОБА_1 не давав своєї дійсної згоди на звільнення і дострокове розірвання контракту за згодою сторін. У свою чергу, ані Чернігівська обласна рада, ані Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації не є сторонами контракту і не могли ініціювати внесення таких змін. Оскаржуваний наказ Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації взагалі не передбачений нормами трудового законодавства. Без розірвання зазначеного контракту від 30 березня 2021 року Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації не наділене повноваженнями приймати подібні накази, бо навіть не являється стороною трудових відносин.
Крім того, позивач вказує, що встановлений ст. 233 КЗпП України місячний строк звернення до суду ним був пропущений з поважних причин, а саме через відсутність на час звернення до суду додаткового договору про розірвання контракту від 30 березня 2021 року, отримання відповіді 29 грудня 2023 на заяву позивача від 26 грудня 2023 року про відсутність згоди на звільнення за угодою сторін, а також відсутність відповіді начальника Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації на вказану заяву від 26 грудня 2023 року. Також, як на поважність причин пропуску встановленого законодавством місячного строку, позивач посилається на внесення головою Чернігівської обласної ради запису до трудової книжки про звільнення лише 29 грудня 2023 року і цей запис зроблено без внесення відомостей про розірвання контракту від 30 березня 2021 року. Видача трудової книжки відбулася лише 01 січня 2024 року і при цьому питання про звільнення ОСОБА_1 не виносилося на пленарне засідання шістнадцятої сесії Чернігівської обласної ради (восьмого скликання), яке відбулося 19 грудня 2023 року.
Враховуючи зазначені підстави, позивач просив поновити йому пропущений строк звернення до суду із даним позовом.
Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Требух Н.В.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Требух Н.В. від 02 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Проте, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_7 з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.03.2024 та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2024 № 4 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2024 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкуловій І.П.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П. від 05 квітня 2024 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник Чернігівської обласної ради надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до Чернігівської обласної ради у повному обсязі, а також відмовити у поновленні пропущеного строку звернення до суду із даним позовом. Представник відповідача зазначила, що копії оскаржуваних розпорядження і наказу позивачу були надані 02 листопада 2023 року, що підтверджується його особистим підписом, а з позовом про їх скасування останній звернувся до суду лише 26 січня 2024 року, тобто із пропуском встановленого законодавством місячного строку звернення, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Наведені в позовній заяві доводи щодо поважності причин такого пропуску є необґрунтованими. Крім того, представник відповідача зазначила, що звільнення позивача за угодою сторін здійснено відповідно до Порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і закладів, що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, із дотриманням всіх норм КЗпП та на підставі власноруч написаної заяви ОСОБА_1 про звільнення його 31 грудня 2023 року за угодою сторін. Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є угода сторін. Згідно п.п. 2 п. 21 Контракту, укладеного роботодавцем з ОСОБА_1 , передбачено, що його дія припиняється за згодою сторін. Таким чином, звільнення позивача за угодою сторін, шляхом видачі відповідного розпорядження, є припиненням контракту і не потребує укладення будь-яких додаткових угод. Також, безпідставними є посилання ОСОБА_1 про нібито вчинення на нього морального та психологічного тиску, оскільки такі твердження не доведені жодними належними доказами. Крім того, якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору за угодою сторін, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можливо лише за взаємною згодою роботодавця і працівника, і тільки до прийняття відповідного наказу (розпорядження) про звільнення такого працівника.
Представник Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації через систему «Електронний суд» направила до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до Управління, у зв'язку із їх необгрунтованістю та безпідставністю. Представник відповідача посилається, зокрема, на те, що на виконання листа Чернігівської обласної ради від 25.10.2023 № 01-05/813 Управлінням охорони здоров'я облдержадміністрації було підготовлено лише проєкт розпорядження голови Чернігівської обласної ради «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР». При цьому, відповідно до копії заяви, написаної власноруч позивачем, в ній була зазначена підстава звільнення «за угодою сторін» та дата звільнення «31 грудня 2023 року». Оскільки КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР, відповідно до делегованих Чернігівською обласною радою повноважень, перебуває в управлінні Чернігівської обласної державної адміністрації в особі Управління охорони здоров'я Чернігівської облдержадміністрації, якому є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним (пункт 1.5. Статуту закладу та пункту 5.2 Положення про Управління), а також на виконання розпорядження Чернігівської обласної ради від 25.10.2023 № 278 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР», враховуючи, що зазначене розпорядження не містило і не мало містити організаційні заходи, пов'язані зі звільненням ОСОБА_1 , Управлінням охорони здоров'я видано наказ від 01.11.2023 № 94-О, яким, зокрема, зобов'язано позивача: здійснити всі підготовчі дії, необхідні для передачі справ, печатки закладу тощо шляхом підписання акту приймання-передачі; організувати роботу по забезпеченню отримання повного розрахунку та трудової книжки в останній робочий день (29 грудня 2023 року) відповідно до чинного законодавства. При цьому, 02.11.2023 ОСОБА_1 був ознайомлений з даним наказом, копію наказу отримав, про що свідчить власноруч проставлений ним підпис. Ніяких заперечень з приводу законності даного наказу позивач не висловлював. Також представник відповідача зазначає, що даний наказ не є наказом про звільнення, а лише регламентує питання організаційно-фінансового характеру, про що було зазначено у листі Чернігівської обласної ради від 29.12.2023 № 01-05/1016 «Про розгляд заяви», який надійшов до Управління та зареєстрований 29.12.2023 та яким Чернігівська обласна рада просить розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2023 про відкликання його заяви на звільнення і скасування розпорядження голови обласної ради від 25.10.2023 № 278, а також повідомити про всі заходи, що були здійснені з метою реалізації оспорюваного розпорядження. Крім того, відповідно до свого статуту, Управління охорони здоров'я облдержадміністрації не мало і не має повноважень щодо прийняття рішення або будь якого іншого розпорядчого документу про звільнення з посади керівника закладу охорони здоров'я, а відкликання ОСОБА_1 згоди на звільнення, не містить жодних правових наслідків для Управління.
Представник КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги не визнає у повному обсязі, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося на підставі власноруч написаної ним заяви про звільнення за згодою сторін у визначену ним дату (31 грудня 2023 року) і жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що така заява була подана внаслідок вчинення на нього тиску, до суду не надано. Зміна власного рішення позивача не впливає на чинність досягнутої домовленості з відповідачем (без його згоди на таку зміну). Крім того, представник відповідача вказує, що відповідно до п.п. 7.2 п. 7 Статуту КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР, органом управління підприємством визначено Управління охорони здоров'я, до повноважень якого належить виключно за дорученням (рішенням) засновника укладення та розірвання контракту з генеральним директором підприємства. Дострокове припинення контакту з генеральним директором можливе у будь-який час, коли між сторонами досягнуто про це взаємної згоди. Пропозиція про припинення контракту може надходити як з боку генерального директора, так і роботодавця. Якщо друга сторона погоджується з такою пропозицією, то вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору і генерального директора звільняють з посади за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. В разі такої домовленості, договір припиняється у строк, визначений сторонами. Підпунктом 2 пункту 21 Контракту з керівником КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР передбачено, що дія цього контракту припиняється за згодою сторін. Законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за згодою сторін, у зв'язку із чим вони визначаються працівником і роботодавцем у кожному конкретному випадку. Визначена п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору. Також, не передбачено обов'язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. При звільненні позивача така угода була оформлена між сторонами шляхом подання ОСОБА_1 заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати. Крім того, приписами КЗпП України не передбачено обов'язку для роботодавця прийняти відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін. Також, представник відповідача зазначає, що позивач відмовився від отримання трудової книжки у день прийняття оспорюваного розпорядження 29.12.2023, про що було складено відповідний акт.
Представник третьої особи через систему «Електронний суд» направила до суду письмові пояснення, в яких просила відмовити у задоволені позовних вимог, у зв'язку із їх необгрунтованістю, а також у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із даним позовом. Крім того, представник третьої особи вказала на безпідставність посилань позивача про те, що ним не отримано відповіді від «Чернігівської обласної державної адміністрації та її Управління охорони здоров'я» на його звернення від 26 грудня 2023 року, оскільки у матеріалах справи відсутні докази направлення такого звернення саме на адресу Чернігівської обласної державної адміністрації та, відповідно до інформації загального відділу ЧОДА, така заява до адміністрації не надходила. Крім того, Чернігівська обласна державна адміністрація не є роботодавцем та не має повноважень на призначення та звільнення позивача, а тому жодних юридичних наслідків не настало б навіть у разі направлення звернення ОСОБА_1 саме до ЧОДА.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити і покласти на відповідачів понесені у справи судові витрати.
Представники відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.
Представник третьої особи у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому поясненні.
Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
30 березня 2021 року між Чернігівською обласною державною адміністрацією, як органом управління, та ОСОБА_1 було укладено контракт з керівником КНП «Чернігівська психоневрологічна лікарня». П. 25 вказаного контракту визначено, що цей контракт діє з 30 березня 2021 року до 29 жовтня 2025 року і набирає чинності з дня підписання сторонами (а.с. 8-16).
На підставі розпорядження голови Чернігівської обласної ради від 25 жовтня 2023 року № 278 та наказу начальника Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації від 01 листопада 2023 року № 94-О ОСОБА_1 було звільнено з посади генерального директора КНП «Чернігівська психоневрологічна лікарня» ЧОР 31 грудня 2023 року за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 21, 22).
Копії вказаних документів позивач отримав 02 листопада 2023 року, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 83, 126, 127).
Підставою для прийняття вказаних рішень про звільнення позивача із займаною посади слугувала його заява від 25 жовтня 2023 року про звільнення за угодою сторін з 31 грудня 2023 року (а.с. 82 на звороті).
Як зазначив у судовому засіданні позивач, він дійсно власноруч написав та підписав заяву про його звільнення за угодою сторін 31 грудня 2023 року, проте, така заява ним була написана під вмовляннями та схиляннями посадових осіб Чернігівської обласної державної адміністрації, відповідно до заздалегідь підготовленого бланку (а.с. 25), без посилання на п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. При цьому ОСОБА_1 так і залишив указану заяву у Чернігівській обласній державній адміністрації, а до Чернігівської обласної ради взагалі її не подавав. Позивач вказує, що написав заяву на звільнення, оскільки йому обіцяли працевлаштування на іншій посаді, але у подальшому жодної посади йому запропоновано не було.
Запис про звільнення ОСОБА_1 до трудової книжки був внесений головою Чернігівської обласної ради 29 грудня 2023 року (а.с. 23-24).
Як вбачається з копії акту від 29.12.2023, головним фахівцем відділу кадрів КНП «Чернігівська психоневрологічна лікарня» ЧОР в кабінеті генерального директора було запропоновано позивачу отримати трудову книжку 29 грудня 2023 року о 15.25 год., проте останній відмовився (а.с. 113).
Трудову книжку ОСОБА_1 отримав 01 січня 2024 року на робочому місці у КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР. При цьому, як зазначає позивач, у Книзі обліку трудових книжок при отриманні трудової книжки він зазначив, що зі звільненням він не згоден.
26 грудня 2023 року позивач звернувся до голови Чернігівської обласної ради із заявою про відкликання згоди на звільнення. У своєму зверненні ОСОБА_1 вказав, що заява на звільнення з посади генерального директора за згодою сторін була обумовлена не його особистим рішенням, а вимогами посадових осіб Чернігівської обласної державної адміністрації (а.с. 26, 27).
У відповідь на вказану заяву позивача було повідомлено, що у Чернігівської обласної ради не має підстав для скасування розпорядження, оскільки 25 жовтня 2023 року на ім'я голови Чернігівської обласної ради ОСОБА_1 було власноручно написано та подано заяву про звільнення його з посади генерального директора КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» з 31 грудня 2023 року за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Звільнення за угодою сторін не є одноосібним рішення працівника та передбачає домовленість між працівником і роботодавцем про час та умови звільнення. Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Так, приписами Кодексу законів про працю України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов'язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін (а.с. 28-29).
Також, 26 грудня 2023 року ОСОБА_1 звертався з аналогічною заявою про відкликання своєї згоди на звільнення до начальника Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації (а.с. 30, 31), проте, жодної відповіді на своє звернення не отримав.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.
У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.
Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
Відповідну правову позицію зайняв Верховний суд у своїй постанові від 31.08.2020 у справі № 359/5905/18, зазначивши, що якщо працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, тоді такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв'язку з чим вони визначаються працівником і роботодавцем у кожному конкретному випадку.
Така підстава для звільнення застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору. Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору може виходити як від працівника, так і від роботодавця.
Припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від роботодавця. День закінчення роботи визначають сторони за взаємною згодою.
Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначають підставу звільнення за угодою сторін з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.
Таким чином, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору. Вона відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи роботодавця тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.
Отже, чинним законодавством не передбачено обов'язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Така угода була оформлена між сторонами шляхом подання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати.
Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода роботодавця на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.
Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це роботодавця і працівника.
Так, приписами КЗпП України для роботодавця не передбачено обов'язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.
За викладених обставин, оскільки позивач власноручно написав заяву про звільнення за угодою сторін з 31 грудня 2023 року й не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що така заява була подана внаслідок вчинення на нього тиску зі сторони відповідача, згоди на анулювання угоди про припинення трудового договору від відповідача не отримав, відсутні підстави вважати, що його звільнення з підстав, передбачених частиною першою статті 36 КЗпП України, проведено з порушенням вимог трудового законодавства.
Також, не заслуговують на увагу доводи позивача, що його звільнення відбулося з порушенням встановленого законом порядку, адже питання про звільнення не було винесено на розгляд сесії Чернігівської обласної ради.
Згідно Порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і закладів, що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 3 лютого 2009 року (зі змінами), до делегованих повноважень голови обласної ради належать повноваження щодо звільнення в міжсесійний період керівників підприємств, установ, закладів Чернігівської обласної ради, у випадках, визначених пунктами 1,2 статті 36, статями 38 та 39 КЗпП УКраїни при наявності подання Органу управління, в сфері управління якого знаходиться відповідне підприємство, установа, заклад з наступним інформуванням на пленарному засіданні обласної ради (а.с.129-135).
Таким чином, розпорядження про звільнення позивача за угодою сторін видано головою Чернігівської обласної ради в межах наданих делегованих повноважень.
Щодо тверджень позивача про порушення порядку його звільнення та укладання додаткового договору у письмовій формі у зв'язку із розірванням трудового договору (контракту), суд зазначає наступне.
Відповідно до частин дев'ять, десять статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров'я здійснюються відповідно до законодавства. Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров'я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п'яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров'я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 7 Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 792, контракт може бути розірваний на підставах, передбачених законодавством та умовами контракту. При цьому звільнення з посади керівника закладу проводиться з урахуванням передбачених законодавством гарантій. Відповідно до пункту 4.3. Положення про порядок укладання та розірвання контрактів з керівниками підприємств, установ і закладів, що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 03.02.2009, контракт з керівником вважається розірваним з моменту прийняття обласною радою рішення про звільнення керівника з займаної посади.
Відповідно до пункту 21 Контракту, укладеного 30 березня 2021 року між Чернігівською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , передбачено, що дія цього контракту припиняється за згодою сторін.
Згідно пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.
Отже, звільнення позивача за угодою сторін шляхом видачі розпорядження про звільнення є підставою для припинення дії Контракту і не потребує укладення будь-яких додаткових угод до контракту.
Щодо вимог позивача про скасування наказу начальника Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації від 01 листопада 2023 року № 94-О про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР з 31 грудня 2023 року, суд враховує, що вони є похідними, адже звільнення позивача відбулося відповідно до розпорядження голови Чернігівської обласної ради від 25 жовтня 2023 року № 278, тобто компетентного органу, який наділений повноваженнями для вирішення такого питання.
Крім того, суд враховує, що вказаний наказ було видано на виконання розпорядження Чернігівської обласної ради від 25.10.2023 № 278 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР». Оскільки вказане розпорядження не містило і не мало містити організаційні заходи, пов'язані зі звільненням ОСОБА_1 , Управлінням охорони здоров'я видано наказ від 01.11.2023 № 94-О, яким, зокрема, зобов'язано позивача: здійснити всі підготовчі дії, необхідні для передачі справ, печатки закладу тощо шляхом підписання акту приймання-передачі; організувати роботу по забезпеченню отримання повного розрахунку та трудової книжки в останній робочий день (29 грудня 2023 року) відповідно до чинного законодавства.
Також суд зазначає, що відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільнені (стаття 116), минуло не більше одного року (стаття 234 КЗпП України).
Стаття 234 КЗпП України не визначає переліку причин для поновлення строку та їх поважність має визначається судом в кожному випадку, залежно від конкретних обставин справи. При цьому очевидно, що як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали істотні труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Верховний суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19) вказав, що у статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин.
При цьому поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Вирішуючи спір, суд зауважує, що строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (частина третя статті 267 ЦК України).
Як роз'яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуск строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін.
У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтуванні клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України» вказано, що робітник, який вважає себе незаконно звільненим роботодавцем, має значний особистий інтерес в отриманні судового рішення щодо правомірності такої міри. У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Тобто, на відміну від інших трудових спорів, коли строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення.
Під час розгляду справи позивач не заперечував той факт, що копію розпорядження про звільнення він отримав 02 листопада 2023 року, а до дати звільнення (до 31.12.2023) позивач перебував на своєму робочому місці та виконував свої посадові обов'язки, йому за цей період нараховувалася та виплачувалася заробітна плата.
При цьому, позивач намагався відкликати свою згоду на звільнення до часу фактичного припинення трудових відносин, подавши 26.12.2023 відповідні заяви, проте йому було повідомлено про відсутність підстав для задоволення його заяви.
Суд враховує, що позивач звернувся до суду засобами поштового зв'язку 27 січня 2024 року, а тому пропущений ним строк для оскарження розпорядження є незначним і враховуючи викладені вище обставини, суд, керуючись ст. 234 КЗпП, вважає поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та знаходить підстави для його поновлення.
Проте, оцінивши наявні у справі докази, оскільки звільнення позивача за угодою сторін відбулося відповідно до Порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і закладів, що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, а також із дотриманням всіх норм КЗпП України та на підставі власноруч написаної заяви ОСОБА_1 про звільнення його 31 грудня 2023 року за угодою сторін, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Чернігівської обласної ради (місцезнаходження: пр-т Миру, 43, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 25618741), Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. І. Мазепи, 1-А, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 02013290), Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради (місцезнаходження: вул. І. Мазепи, 3, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 02006076) про визнання незаконними та скасування рішень про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.05.2024.
Суддя