Справа №766/7580/24
н/п 1-кс/766/3867/24
17.05.2024 року Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив: застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування.
У разі постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, визначити достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків покладених на нього кримінальним процесуальним законом, розмір застави, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У разі визначення судом та внесення застави, покласти на підозрюваного наступні обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатись із населеного пункту, місця служби, де військовослужбовець проходить військову службу без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (місця проходження служби);
- утриматися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.
Клопотання мотивовано тим, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024080200000546 від 02.05.2024 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2023 № 17 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації старшого сержанта ОСОБА_4 поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду командира вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 .
21 грудня 2023 року близько 16 год. 00 хв., перебуваючи у населеному пункті Богданівка Херсонського району Херсонської області, тимчасово виконуючим обов'язки командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_7 , на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 від 20.12.2023 № 817, особовому складу взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту цієї ж військової частини, у тому числі командиру вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_4 , надано бойовий наказ, а саме здійснити 22.12.2023 переправу на лівий берег р. Дніпро для заміни підрозділів 2бмп з метою утримання зайнятих в ході наступу рубежів та створення сприятливих умов для наступу (штурмових дій).
Отримавши вказаний наказ, старший сержант ОСОБА_4 , одразу у відповідь на вказаний наказ т.в.о командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення статутних вимог, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, відкрито відмовився виконати бойовий наказ тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 , що був виданий на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 від 20.12.2023 № 817, щодо здійснення особовим складом взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , 22.12.2023 переправи на лівий берег р. Дніпро для заміни підрозділів 2бмп з метою утримання зайнятих в ході наступу рубежів та створення сприятливих умов для наступу (штурмових дій) та, як наслідок, не виконав наказ старшого сержанта ОСОБА_9 , хоча повинен був і об'єктивно міг його виконати.
При цьому, внаслідок відмови виконати наказ начальника та його невиконання, особовий склад взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 виконував бойові завдання з відсічі збройної агресії російської федерації без участі командира вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_4 , що призвело до зниження боєздатності підрозділу.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами, а саме: показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; матеріалами службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 щодо непокори військовослужбовця ОСОБА_4 ; іншими матеріалами досудового розслідування, які у своїй сукупності узгоджуються між собою.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
14.05.2024 старшому сержанту ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
На теперішній час, з метою досягнення дієвості вказаного кримінального провадження виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу.
Аналізуючи матеріали кримінального провадження сторона обвинувачення приходить до висновку щодо наявності наступних ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і передбачене покарання за його вчинення, після отримання повідомлення про підозру, ОСОБА_4 може умисно ухилятися від явки до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Про вказані наміри
ОСОБА_4 свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх грубе порушення, вчинивши військовий злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, а саме непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, хоча повинен був і об'єктивно міг його виконати.
Зазначені обставини свідчать про необхідність його ізоляції, задля припинення можливості переховуватися від суду і слідства та перешкоджати виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_4 буде саме тримання під вартою.
Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, у тому числі військовослужбовцями його підрозділу, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема, перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх знайомих по службі тощо.
Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, підозрюваний ОСОБА_4 вчинив військовий злочин в умовах воєнного стану, що може свідчити про відсутність у останнього бажання підкорятися наказам командування та проходження подальшої служби у Збройних силах України, що як наслідок може призвести до вчинення ним нових військових злочинів або продовжувати вчиняти інші подібні злочини.
Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням викладеного, найбільш доцільним є застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а інший, більш м'який, запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним вище ризикам.
При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове слідство прийшло до висновків, що:
1) є наявні вагомі докази вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
2) підозрюваний вчинив умисний злочин, передбачений ч. 4 ст. 402
КК України, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких, та за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосовувати до нього запобіжний захід, пов'язаний з обмеженням волі та свободи пересування;
4) репутацію підозрюваного, який характеризується посередньо;
5) підозрюваний раніше не судимий;
6) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Без застосування найсуворішого запобіжного заходу підозрюваний може:
-переховуватися від органів досудового слідства та /або суду;
-незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні;
-вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відтак, необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного відповідає суспільному інтересу та спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення підозрюваним незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Окрім того, органу досудового розслідування ще необхідно встановити ряд обставин вчинення кримінального правопорушення та провести значний обсяг слідчих дій, направлених на пошук нових доказів скоєного злочину підозрюваним. У разі перебування підозрюваного на волі виникає ризик вчинення ним дій, спрямованих на приховування та знищення доказів його протиправної діяльності.
У випадку застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, для належного забезпечення виконання підозрюваним обов'язків покладених на нього кримінальним процесуальним законом, необхідно визначити максимальний розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави та подальшого його звільнення з під варти, у зв'язку із внесенням застави, на підставі ст. 194 КПК України, існує обґрунтована необхідність у покладенні на підозрюваного наступних обов'язків:
- не відлучатись із населеного пункту, місця служби, де військовослужбовець проходить військову службу без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (місця проходження служби);
- утриматися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний пояснив, що він є військовослужбовцем та на даний час дислокується у с. Давидів Брід. Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Одружений, має неповнолітнього сина 2012 р.н., який проживає з матір'ю за місцем його реєстрації. Раніше не судимий. Визнає свою причетність до злочину, в якому підозрюється частково. Так, відмовився виконувати наказ за станом здоров'я, оскільки мав підвищений тиск і за направленням лікаря мав прибути на лікування. Не відмовляється в подальшому проходити службу та виконувати накази, оскільки пройшов «гарячі точки» та має бойовий досвід. Не має наміру впливати на свідків чи не виконувати процесуальні обов'язки щодо явки до слідчих органів та суду.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У відповідності із ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:
1) особисте зобов'язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.
Частиною 8 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що 14.05.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
На даному етапі кримінального провадження наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , матеріалами службового розслідування.
При цьому, слідчий суддя враховує, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах. Слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 має постійне зареєстроване місце проживання, сім'ю, неповнолітнього сина на утриманні, що свідчить про міцність його соціальних зв'язків, завчасно з'явився за викликом суду, що на погляд слідчого судді, свідчить про відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Крім того, щодо вказаного ризику слід зауважити, що на даний час в Україні діє воєнний стан, у виїздах з міст та областей розміщені блок-пости на яких здійснюється контроль переміщення осіб, що також мінімізує ризики втечі.
Що стосується ризику незаконного впливу на свідків, то доказів таких спроб підозрюваного прокурором не надано. При цьому, слідчий суддя враховує, що непокора у здійсненні якої підозрюється ОСОБА_4 , мала місце 21.12.2023 року, тобто майже півроку тому. У матеріалах клопотання відсутні будь-які документи які б підтверджували намагання підозрюваного здійснювати вплив на допитаних свідків. Окрім того, свідок ОСОБА_11 є безпосереднім командиром підозрюваного, що виключає можливість впливу на нього.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення прокурором також не доведений. Так, ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, згідно характеристики зі служби з поставленими завданнями справлявся, службові обов'язки виконував задовільно. До теперішнього часу інших правопорушень не скоював.
Згідно наданої довідки ОСОБА_4 дійсно має гіпертонічну хворобу І ст., хронічний гастродуоденіт, які пов'язані з проходженням військової служби.
З огляду на те, що метою застосування будь-якого запобіжного заходу є запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, то в разі відсутності таких ризиків відсутні і підстави для застосування запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 176-205, 207, 208, 309 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_5 , погодженого з прокурором Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Слідчий суддяОСОБА_1