Справа № 991/4213/24
Провадження 1-кс/991/4250/24
17 травня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , дослідивши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
17.05.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 13.05.2024.
На підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 17.05.2024 вказана скарга була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
За результатами дослідження вказаної скарги та доданих до неї матеріалів, слідчий суддя доходить висновку, що вона не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді та підлягає поверненню.
Так, порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, право на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено статтею 303 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні серед іншого може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання ними заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Порядок звернення із такими скаргами та їх розгляду слідчим суддею врегульовано ст. 304-307 КПК України.
Так, за змістом ст. 304 КПК України, при вирішенні питання про відкриття провадження за скаргою, слідчому судді у першу чергу необхідно перевірити, чи було дотримано правил підсудності при зверненні з відповідною скаргою.
За змістом ч. 2 ст. 33-1 КПК України, слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Предметна підсудність визначається статтею 33-1 КПК України, якою встановлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України.
У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.
Так, зі змісту поданої скарги вбачається, що заявник звернувся до уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури із заявою щодо можливого вчинення власником ряду приватних підприємств ОСОБА_3 спільно з громадянами рф, в тому числі ОСОБА_4 , їх компаніями, за сприяння працівників державних органів, посадових осіб Державної податкової служби України, її територіальних органів, інших державних, контролюючих, правоохоронних органів, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.
Як вже було зазначено, питання предметної підсудності Вищого антикорупційного суду врегульоване нормами ст. 33-1 КПК України, яка передбачає перелік кримінальних правопорушень та умови, за яких вони віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. При цьому, слідчий суддя відзначає, що до вказаного переліку не належать, зокрема, кримінальні правопорушення, передбачені статтями 110-2, 111-1, 111-2, 212, 255, 258-5, 365 КК України.
Кримінальні правопорушення, передбачені статтями 209, 364, 368, 369 КК України належать до підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з наведеними вище положеннями ст. 33-1 КПК України, однак, лише за наявності обов'язкових умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України, які при вивченні скарги та доданих матеріалів не були встановлені.
Однією з умов, яка впливає на визначення підсудності провадження за Вищим антикорупційним судом, є вчинення злочину конкретним суб'єктом, вказаним в переліку у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. Водночас, з огляду на те, що заявником не конкретизовано, якими саме посадовими чи службовими особами, визначеними п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України були вчинені зазначені вище злочини, слідчий суддя позбавлений можливості встановити їх належність до кола суб'єктів вчинення корупційних кримінальних правопорушень, які належать до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, яка визначена вимогами ст. 33-1 КПК України.
Окрім цього, у заяві відсутні дані про розмір предмета кримінального правопорушення, який би відповідав визначеному у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Отже, зазначене свідчить про відсутність умов, вказаних у п. 1, 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Так само у заяві відсутня інформація щодо умови, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 216 КПК України.
З огляду на викладене, у скарзі та заяві про вчинення кримінального правопорушення наведені обставини щодо вчинення кримінальних правопорушень, які не відносяться до підсудності Вищого антикорупційного суду, що виключає можливість здійснення судового контролю слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Більше того, долучені до скарги матеріали, а саме скрін-шот із електронної поштової скриньки ГО Нон-стоп « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не містить доказів отримання уповноваженими особами Спеціалізованою антикорупційної вказаної заяви.
За таких обставин, слідчий суддя вважає недоведеним факт звернення ОСОБА_2 до уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури із заявою про вчинення злочину за вих.№13/05/2024-1 від 13.05.2024, а тому в уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не виникло жодного обов'язку щодо внесення відомостей за його заявою.
Правом на оскарження бездіяльності слідчого/прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань наділена особа, яка звернулася із заявою про вчинення злочину (заявник).
Натомість, зазначені вище обставини про непідтвердження направлення ОСОБА_2 заяви вих.№13/05/2024-1 від 13.05.2024 до уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та відповідно отримання останніми такої заяви, доводять до висновку про відсутність у ОСОБА_2 статусу заявника та права звернутися із скаргою.
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 304 КПК України визначено, що скарга на бездіяльність слідчого, прокурора, передбачена ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, повертається, якщо вона (1) подана особою, яка не має права подавати скаргу, (2) не підлягає розгляду в цьому суді.
Отже, враховуючи викладене, скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слід повернути особі, яка її подала.
На підставі наведеного вище, керуючись статтями 33-1, 216, 303, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали направити особі, яка подала скаргу, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Роз'яснити особі, які подала скаргу, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1