Житомирський апеляційний суд
Справа №295/3997/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
07 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі судове провадження №295/3997/24 за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 18.03.2024,
зазначеною ухвалою задоволено клопотання СВ РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 та накладено арешт на транспортний засіб, а саме: автомобіль Kia Sportage, р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 та перебував в користуванні ОСОБА_9 , з метою недопущення відчуження, розпорядження та користування зазначеного транспортного засобу.
В апеляційній скарзі власник майна ОСОБА_7 просить змінити вище зазначену ухвалу слідчого судді про арешт майна, шляхом доповнення її резолютивної частини рішенням про передачу арештованого судом транспортного засобу - автомобіля Kia Sportage, р/н НОМЕР_1 , на відповідальне зберігання власниці ОСОБА_7 . При цьому, зазначає, що судом першої інстанції порушено її право, яке передбачене ст.41 Конституції України, оскільки, автомобіль марки Kia Sportage р.н. перебуває у її власності та постійному користуванні, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , інших засобів пересування не має, а її син ОСОБА_9 також користується автомобілем, але тільки з її відома. Наголошує, що транспортний засіб постійно необхідний їй для пересування як у побуті разом з малолітньою дочкою, так і по службових справах, особливо в період воєнного стану в Україні. Наголошує, що у резолютивній частині оскаржуваної ухвали слідчим суддею не визначений спосіб зберігання арештованого автомобіля Kia Sportage р/н НОМЕР_1 , що дає органу досудового розслідування кримінального провадження №12024060400000783 певну свободу дій, включаючи можливість зберігання автомобіля за межами майданчика тимчасового тримання автомобілів ГУНП в Житомирській області. Крім того, не виключається можливість пошкодження або знищення автомобіля або окремих агрегатів під час його утримання поза її віданням, при цьому, обов'язок забезпечення схоронності автомобіля у стані та комплектації, в яких він вилучався працівниками поліції, ухвалою від 18.03.2024 у справі №295/3997/24 на ГУНП в Житомирській області не покладений. Звертає увагу, що згідно описової частини ухвали вбачається, що автомобіль Kia Sportage слідчим 10.02.2024 нібито направлений на відповідальне зберігання на майданчик тимчасового тримання автомобілів ГУНП в Житомирській області, тоді як ДТП відбулася 12.03.2024. В свою чергу, документів, складених відповідно з додатками 1, 2 до Порядку обліку прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів, що зберігаються на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.08.2020 №633, слідчим до суду не надано, фактичне місце зберігання автомобіля Kia Sportage не підтверджено, про заходи, вжиті для забезпечення збереження автомобіля у первинному стані та комплектації не повідомлено. Звертає увагу і на те, що на час звернення до Богунського районного суду м. Житомира з клопотанням слідчим не доведено існування у неї наміру відчуження, приховування або передачі в користування автомобіля Kia Sportage стороннім особам, як і не наведено жодного такого доказу, а є лише припущення. Також у клопотанні слідчий не повідомляє суду (замовчує), що безпосередньою причиною ДТП 12.03.2024 о 09:05 на ділянці автошляху по АДРЕСА_1 , (перехрестя з вул. Кооперативна) м. Житомира стала неналежна організація дорожнього руху у місці перетинання пішоходами проїжджої частини по АДРЕСА_1 (перехрестя з вул. Кооперативна), через відсутність попереджувального дорожнього знаку 1.32 та інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.38.1, а також утримання дорожньої розмітки 1.14.1. з порушенням вимог ДСТУ №3587-97 «Безпека дорожнього руху, Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану». Таким чином, висновки в ухвалі про те, що «вказані у клопотанні слідчого об'єкти є доказами злочину», зроблені помилково. Також, є помилковими висновки слідчого судді про те, що «не накладення арешту призведе до передачі, відчуження третім особам автомобіля Кіа Sportage через їх голослівність та не підтвердження конкретними доказами. Звертає увагу на те, що всі наслідки ДТП, які мають місце на автомобілі Кіа Sportage зафіксовані органом досудового розслідування, отже ризику втрати доказової бази у кримінальному провадженні немає, крім того, автомобіль відразу досліджений та оглянутий як слідчим так і експертом автотехніком. Зазначає, що станом на час винесення оскаржуваної ухвали та до теперішнього часу її син ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12024060400000783 від 12.03.2024 має процесуальний статус свідка, при цьому, представниками слідчого органу у рамках кримінального провадження за участю ОСОБА_9 проведений слідчий експеримент. Наголошує, що в кримінальному провадженні №12024060400000783 слідчим не наведено суду доказів існування реальних ризиків приховування, пошкодження, псування відчуження третім особам автомобіля Kia Sportage, що виключає правову підставу задоволення його клопотання без передачі транспортного засобу на відповідальне зберігання власнику.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, який заперечив апеляційні доводи власника майна, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як вважає апеляційний суд, слідчий СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 , обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які послалася у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
В свою чергу, відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
З матеріалів провадження убачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.
Так, згідно клопотання про накладення арешту на майно, в провадженні СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження за №12024060400000783 від 12.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Як встановлено органом досудового розслідування, 12.03.2024 близько 09 год 05 хвилин водій ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем Kia Sportage р/ н НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони вул. Корольова в напрямку Київського шоссе по вул. С. Параджанова, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході з ліва на право відносно руху автомобіля. Внаслідок ДТП пішохід отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до лікувального закладу
В ході проведення огляду місця ДТП працівниками СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області було вилучено транспортний засіб, а саме автомобіль Kia Sportage, р/н НОМЕР_1 та поміщено на територію ГУНП в Житомирській області.
13.03.2024 постановою слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 автомобіль Kia Sportage, р/н НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024060400000783 від 12.03.2024.
13.03.2024 (отримано судом - 18.03.2024, а.п.1) слідчий ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира із клопотанням, в якому просив накласти арешт у виді заборони права на відчуження, розпорядження та користування на автомобіль Dacia Logan р/н НОМЕР_3
За результатами судового розгляду слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.
При цьому, до клопотання слідчим додано: протокол огляду місця ДТП від 12.03.2024; постанову про визнання предметів речовим доказом у кримінальному провадженні №12024060400000783 від 13.03.2024; копії водійського посвідчення ОСОБА_9 ; витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження №12024060400000783 від 13.03.2024. (а.п.2-11)
В даному випадку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту, та що майно, на яке накладено арешт та зазначене в клопотанні, підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному провадженні і ці обставини доведено доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на майно, з метою збереження і використання як доказів у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим та слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.
Як вважає апеляційний суд, слідчий суддя під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слід накласти арешт, відповідає вимогам ч.2 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.
Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на автомобіль Kia Sportage, р/н НОМЕР_1 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності існування ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України.
З огляду на зазначене, як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт майна, викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що обмеження прав власника співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для їх арешту.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України.
При цьому, розгляд клопотання органу досудового розслідування, судом першої інстанції проведено у порядок та спосіб визначеним КПК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси як власника майна, так і інших осіб.
Слідчий суддя дотримався вимог п.п.5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що для проведення повного та неупередженого розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження, накладення арешту на майно із заборонами є необхідним, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення кримінального правопорушення та підлягає збереженню.
При цьому, слід зауважити, що всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, правильності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Апеляційні посилання захисника в даному випадку є передчасними.
В свою чергу, транспортний засіб автомобіль Kia Sportage р/ н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 , а перебував в користуванні ОСОБА_9 , в порядку ч.5 ст.237 КПК України, був поміщений на майданчик тимчасового тримання автомобілів ГУНП в Житомирській області ( АДРЕСА_2 ) на відповідальне зберігання за вказаною вище адресою. Апеляційні посилання захисника на вище зазначене (фактично зводяться до відсутності підтвердження, неналежних умов зберігання, тощо) є в даному випадку безпідставними, такими, що спростовано як матеріалами провадження, так і стороною обвинувачення в суді апеляційної інстанції, за відсутності доказів протилежного.
В даному випадку, матеріали судового провадження свідчать, що накладення арешту є виправданим і необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування (проведення відповідних експертних досліджень, тощо), та потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання настанню негативних наслідків.
Одночасно, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 18.03.2024, якою задоволено клопотання СВ РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 та накладено арешт на транспортний засіб, а саме: автомобіль Kia Sportage, р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 та перебував в користуванні ОСОБА_9 , з метою недопущення відчуження, розпорядження та користування зазначеного транспортного засобу, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :