Справа № 761/2082/21
Провадження № 6/761/24/2024
26 лютого 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря Дем'янчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу зазаявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,заінтересовані особи:Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача), -
У січні 2021 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання від ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визначення підсудності та заява про заміну сторони виконавчого провадження останнього.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.01.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити. Визначено Шевченківський районний суд м. Києва для забезпечення розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача).
В обґрунтування вимог заявник зазначає, що рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим у справі 2-466/09 позовні вимоги AT "РБА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0016/77/051736 від 04.10.2006 року задоволено.
Вказує, що 18 жовтня 2019 року між АТ "РБА" та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір № 114/2-23 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого AT "РБА" відступає шляхом продажу ТОВ "ФК "ДГ" належні Банку, а ТОВ "ФК "ДГ" приймає належні AT "РБА" Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників (Портфель Заборгованості) зазначені в Додатку 1 до Договору, що є його невід'ємною частиною. Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 114/2-23 про відступлення права вимоги від 18 жовтня 2019 року - Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ "ФК "ДГ" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 014/0016/77/051736 від 04.10.2006 року, укладеним з AT "РБА" в сумі 5952,47 грн.
Відповідно до п. 5.1. Договору №114/2-23 про відступлення прав вимоги, наявні у Банку документи, що підтверджують права вимоги до Боржників передаються ТОВ "ФК "ДГ" за відповідними актами протягом 180 (сто вісімдесят) календарних днів із дати укладення Договору №114/2-23 про відступлення прав вимоги від 18 жовтня 2019 року.
Заявник зазначає, що станом на час звернення із вказаною заявою до суду рішення та виконавчий лист Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим по справі №2-466/09 про стягнення заборгованості, а також документи та інформація, яка б підтверджувала видачу виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження за вказаними документами до ТОВ "ФК "ДГ" не передавалися.
Заявник вказує, що ТОВ "ФК "ДГ" позбавлене можливості отримати копію постанови про відкриття виконавчого провадження або будь-якої інформації, оскільки не має процесуального статусу стягувача, до винесення судом ухвали про заміну первісного стягувача на його правонаступника. В ТОВ "ФК "ДГ" відсутні будь-які дані для підтвердження виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, заявник просив постановити ухвалу, якою замінити первісного позивача (стягувача) АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим у справі №2-466/09 за позовом АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0016/77/051736 від 04.10.2006 на його правонаступника, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 вищевказана заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2021 залишено без руху заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 про заміну позивача (стягувача), надано заявнику строк для усунення недоліків.
27.01.2021 на електронну адресу суду та 03.02.2021 засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява представника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про усунення недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2021 прийнято заяву та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В подальшому у судове засідання, яке призначене на 26.02.2024, представник заявника та заінтересовані особи не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку.
У заяві про заміну стягувача представник заявника просив провести розгляд справи без участі представника.
27.11.2023 до суду засобами поштового зв'язку надійшла заява представника АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» про розгляд справи без його участі.
Відповідно до вимог ст. 442 ЦПК України ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для розгляду заяви.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представника заявника та заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання здійснюється судом, за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.04.2009 у справі 2-466/09 позов Відкритого акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», в особі Білогірського відділення Кримської республіканської дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0016/77/051736 від 04.10.2006 року в сумі 5702,58 грн задоволено.
18 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір № 114/2-23 про відступлення права вимоги.
Відповідно до умов даного договору AT «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відступає шляхом продажу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» належні Банку, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» приймає належні AT «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників (Портфель Заборгованості) зазначені в Додатку 1 до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 114/2-23 про відступлення права вимоги від 18 жовтня 2019 року - Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуває права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0016/77/051736.
Згідно платіжного доручення № 238 від 08.11.2019 ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» сплачено на користь AT «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» 232 697,01 грн за відступлення права вимоги згідно договору № 114/2-23 від 18.10.2019.
У матеріалах справи відсутні дані про видачу виконавчого листа, наявність відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання рішення суду від 07.04.2009 по справі 2-466/09, звернення попереднього стягувача із заявою поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів.
Вирішуючи питання обґрунтованості наведених заявником підстав для заміни стягувача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», чинної на момент ухвалення судового рішення, такий виконавчий документ як виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду, може бути пред'явлений до виконання протягом 3 (трьох) років.
Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на момент ухвалення рішення по справі, строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: 1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
За загальним правилом ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням кредитором дій до заміни його правонаступником, переходить до правонаступника, тож правонаступник має довести, що пропуск строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання стався з причин, які є об'єктивно непереборними, і можуть бути визнані судом поважними.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.04.2009. Даних про отримання позивачем виконавчого листа та пред'явлення до виконання, матеріали справи не містять. А відтак, суд вважає, що заявником пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Виходячи з аналізу практики Верховного Суду щодо питань поновлення строків пред'явлення виконавчих листів до виконання, поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання є оціночною категорією і встановлюються у кожному конкретному випадку. Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача. Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані в дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналізуючи вищевикладене, поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчих листів до виконання має існувати у межах встановленого законом строку, а не після його закінчення.
ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Причини поважності пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих заявником доказів на їх підтвердження.
Заявник в своїй заяві не заявляє клопотання про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документа та не вказує відповідні підстави.
Суд враховує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В даному випадку, первісним кредитором AT «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» не було вжито всіх заходів для вчасного пред'явлення виконавчого листа до виконання та контролю за його виконанням, внаслідок чого допущено значний пропуск строку пред'явлення до виконання.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Встановлення в законі строків на пред'явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.
Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка набрала чинності для України з 11.09.1997 р. та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п.53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 р. у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
Таким чином, суд дійшов висновку, що строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущено без поважних причин.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення прав вимоги не є окремим видом Договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору, купівлі-продажу; дарування; факторингу.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).
Сама по собі заміна стягувача у виконавчому проваджені не може бути поважною підставою поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Виходячи з норм чинного законодавства, саме на заявника покладається обов'язок доведення поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.
Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована сторона), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Отже, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчою провадження, тобто, може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Водночас, відповідно до ст. 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.
За ч. 1 та ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується виконанням судового рішення або спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Отже, заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17, від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14.
Також, суд звертає увагу на те, що згідно постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» за № 8 від 25.09.2015, при вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні у зв'язку з правонаступництвом через відступлення права вимоги суд має з'ясувати, чи наявний договір відступлення права вимоги, який є доказом правонаступництва.
Тому належним та допустимим доказом переходу права вимоги до нового кредитора є договір відступлення права вимоги, зокрема той, що набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).
Крім цього, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим, для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього (постанова ВП ВС від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10).
Згідно п. 3.2 умов договору № 114/2-23 про відступлення права вимоги Новий кредитор здійснює оплату загальної вартості (ціни договору) шляхом безготівкового переказу протягом 9 (дев'яти) робочих днів з моменту укладення цього договору. Натомість, згідно платіжного доручення № 238 ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» сплачено на користь AT «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» 232 697,01 грн за відступлення права вимоги згідно договору № 114/2-23 від 18.10.2019 лише 08.11.2019, тобто з порушенням строку.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявником пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, не заявлено клопотання про поновлення та не вказано поважності причин пропуску строку, всупереч ст. 77-80 ЦПК України, не доведено суду факт переходу права вимоги, а відтак, вимоги заяви щодо заміни стягувача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.259, 260, 261, 263, 268 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: Н.В. Сіромашенко