Справа №:755/11942/23
Провадження №: 1-кп/755/422/24
"10" травня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні об'єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002710 від 21.09.2021 та № 12021100030002216 від 21.08.2021 за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , кожного з них окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають об'єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002710 від 21.09.2021 та № 12021100030002216 від 21.08.2021 за обвинуваченням: ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кожного з них окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
Позиція і клопотанняучасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_9 у судовому засіданні подала ряд клопотань, а саме: клопотання про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 ; клопотання про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 ; клопотання про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 . Зазначила про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, просила задовольнити подані клопотання. Щодо клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу заперечувала, оскільки даний запобіжний захід наразі є найбільш дієвим.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокати ОСОБА_15 та ОСОБА_14 ,у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, зазначили, що обвинувачений ОСОБА_5 належним чином себе поводить, дотримується покладених на нього обов'язків, ризик впливу на потерпілих та свідків відсутній. Крім того, зауважили, що ОСОБА_5 , займається волонтерською діяльністю, яка вимагає періодичного виїзду, зокрема обвинувачений хоче виїхати в Херсонську область надавати допомогу постраждалим, на підтвердження чого надали відповідні копії документів, тому зважаючи на ці обставини у випадку задоволення клопотання прокурора, просили залишити лише обов'язок повідомляти про зміну свого місця проживання.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у судовому засіданні просили задовольнити частково клопотання прокурора, зменшивши покладені на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, а саме прибрати обов'язок не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу суду, аргументуючи це належною процесуальною поведінкою обвинуваченого, тим, що минув час, ризики зменшились, обов'язки, покладені на нього, він виконує.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому засіданні звернулись з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання та повернення заставодавцю ОСОБА_18 грошових коштів, внесених ним в якості застави.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали позицію своїх захисників.
Інші учасники судового провадження підтримали позицію захисників обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Положення закону, якими керувався суд
Згідно з ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу (ч. 1 ст. 179 КПК України).
Відповідно до положень ч. 1-3, 8, 11 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Крім того, відповідно до вимог ч. 4, 5 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Згідно ч. 1 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
Згідно з вимогами ч. 2, 4 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ч. 1 ст. 198 КПК України).
Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Відповідно до вимог ч. 1, 5 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Згідно ч. 1 ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Висновки та мотиви суду
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дійшов такого висновку.
Щодо обґрунтованості підозри
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
У рішенні №14310/88 від 23.10.1994 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
В цьому випадку, обвинувальний акт щодо вказаних обвинувачених перебуває на розгляді в суді.
Враховуючи, що суд на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у обвинувальному акті дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Щодо наявності ризиків
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення зазначених дій.
Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв'язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Щодо ризику переховування від суду, то слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou проти Туреччини» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.
Суд враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введений воєнний стан, який триває по цей час.
Введення в країні воєнного стану обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку суду, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.
Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05 серпня 2022 року).
Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26 червня 2001 року (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25 квітня 2000 року (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Разом з тим, зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб'єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути обвинувачений. Саме тому, на думку суду, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування.
Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК України, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, моральні якості, наявні кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, суд враховує, що обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, два з яких, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, що в поєднанні з даними про особу обвинуваченого з'ясованими судом, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв'язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що вони можуть втекти.
Щодо ризику впливу, то оцінюючи його наявність у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик впливу зберігається до отримання показань наведених осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачені, не будучи обмежені у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочинів, у якому останні обвинувачуються, можуть здійснювати на них вплив, зокрема, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно наявність ризику впливу існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Однак, враховуючи той факт, що у даному кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА_19 та потерпілий ОСОБА_20 неодноразово з'являлись у судове засідання, перебували в одному залі з обвинуваченими, жодного разу не повідомляли суду чи прокурору про здійснення щодо них тиску чи інших заходів впливу, утверджує суд у думці про реальність цього ризику лише щодо свідків.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд ставиться до нього критично та вважає його формальним, оскільки, як було підтверджено прокурором у судовому засіданні 21.09.2023, у період з 2021 року по 2023 рік не було зафіксовано вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, щодо інших обвинувачених, то прокурором не повідомлялось суду про наявність інших кримінальних проваджень, відтак даний ризик є недоведеним.
Врахування судом обставин відповіднодо ч. 1 ст. 178 КПК України
Суд, відповідно до положень ч. 1 ст. 178 КПК України, враховує узагальнені відомості щодо обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно даних обвинувального акта та наданих стороною захисту документів, з'ясовано, що:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 06.11.2001 Харківським РУ ГУМВС України в M. Києві), уродженець м. Києва, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 ,одружений, офіційно не працевлаштований, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей 2007 р.н., 2012 р.н., 2014 р.н., є раніше не судимим.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є громадянином України(паспорт серії НОМЕР_2 виданий 21.03.2000 Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві), уродженець м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , неодружений, приватний підприємець, є раніше не судимим.
Крім того, суд враховує те, що ОСОБА_5 є волонтером БО БФ «Департамент військових волонтерів» та БО «Благодійний фонд «Дім Йосифа», а також оголошену подяку за вагомий внесок у соціально-економічний розвиток Дарницького району м. Києва.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є громадянином України (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 03.08.2002 Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві), уродженець м. Києва, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , є приватним підприємцем,одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей 2007 р.н., 2009 р.н. та 2018 р.н., є раніше не судимим.
Разом з тим, суд враховує позитивні характеристики обвинуваченого, надані ДУ «Київський слідчий ізолятор», ТОВ «ДЕЛЬТА-ЩИТ» та Добровольчим формуванням № 7 територіальної оборони м. Києва «Легіон Д», а також надані стороною захисту копії нагород та подяк обвинуваченого.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів
Згідно з ст. 194 КПК наявність ризиків є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід у кримінальному провадженні убезпечить від їх настання, суд ураховує таке.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.
Щодо продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави обвинуваченому ОСОБА_5 , то суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, враховуючи наявність доведених двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду та впливу на свідків.
Водночас, зважаючи на належну процесуальну поведінку у судових засіданнях обвинуваченого ОСОБА_5 та те, що наразі останній займається волонтерською діяльністю, що підтверджується відповідними документами, яка вимагає періодичного виїзду за межі м. Києва та Київської області, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора та покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками.
Щодо продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання обвинуваченому ОСОБА_4 , то суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, враховуючи наявність доведених двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду та впливу на свідків.
Водночас, зважаючи на належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та те, що обов'язки, покладені на нього, він виконує, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора та покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками.
Щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 та повернення застави
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_21 від 13.10.2023 у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2021 року за № 12021100030002216, обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 840 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 254 560 (два мільйони двісті п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Надалі покладені на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки продовжувались, востаннє ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.03.2024 на строк до 15.05.2024.
У судовому засіданні стороною захисту подано клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання та повернення заставодавцю ОСОБА_18 грошових коштів, внесених ним в якості застави.
Клопотання мотивують тим, що з плином процесуального часу, за збігом 7-ми місяців з моменту застосування застави до ОСОБА_3 . Дніпровським районним судом м. Києва запобіжного заходу, визначний судом на підготовчому засідання кримінального провадження, процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 продемонстрована як зразковою та бездоганною, виконуючи останнім обов'язки визначені ухвалою суду. Зокрема обов'язок - явки до суду, демонструючи суду законну слухняність та правову свідомість без будь-яких допоміжних заходів впливу чи примусу, як спростування тезі існування ризику переховування від суду. Доказів порушення покладених обов'язків чи не належного його виконання матеріали судової справи не містять.
Зокрема, обвинувачений, не маючи обов'язку отримувати дозвіл для вільного пересування на території України та за її межами, який судом скасовано при черговому продовженні обов'язків, не вживав жодних дій направлених на зміну проживання, чи спробу виїхати за кордон, маючи таку безперешкодну можливість, враховуючи що останній звільнений від призову для проходження військової служби за призивом під час мобілізації, так як має на утриманні 3-х дітей. Дієва поведінка є найкращим індикатором та маркером адекватного сприйняття обвинуваченими реалій його існування, через призму не державного примусу, а усвідомлення наслідків як елемент цивілізаційного процесу.
Крім того, на фоні максимально виваженої поведінки та процесуальної дисципліни ОСОБА_3 останній має найбільш суворий запобіжний захід з поміж інших обвинувачених, у більшості яких особисте зобов'язання, без додаткових обов'язків, на фоні періодичних відкладень засідань за їх ініціативою та їх численних захисників. Що ускладнює і без того дуже уповільнену динаміку прогресу судового розгляду у розумні строки не по вині ОСОБА_3 . Відтак, подальше покладання на останнього максимального процесуального фінансового обов'язку на фоні небездоганної поведінки інших обвинувачених є невиправдано обтяжливим та не справедливим заходом, таким що не відповідає меті і завданню кримінального провадження.
Крім того, обвинувачений зразково виконує обов'язок не здійснювати спілкування з потерпілими особами та свідками у поточному кримінальному провадженні. Про що свідчить відсутність заяв, скарг чи повідомлень до органів правопорядку, суду про вчинення щодо останніх будь-яких протиправних дій направлених на їх зміну чи відмову. Більше того, сама поведінка потерпілої особи як учасника кримінального провадження говорить про зворотне, перешкоджання здійсненню судового розгляду та встановленню обставин, які слугували підставами для висунутого обвинувачення.
Наразі, судове провадження з розгляду обвинувальних актів перебуває на початковій стадії - допиту потерпілої особи, ОСОБА_22 , що за ініціативи сторони захисту встановлено як первинний елемент обсягу та послідовності дослідження доказів сторони обвинувачення. Такий крок зумовлено з метою нівелювання/спростування/притлумлення ефемерного ризику впливу на потерпілих, через незавершеність допиту останніх в судовому засіданні. Притім, що процесуальна поведінка самого потерпілого є такою, що направлена на затягування судового розгляду, через зловживання розумності часу виділеного для допиту останнього та відтермінування у такий спосіб допиту його цивільної дружини.
Стороною обвинувачення доказів порушення ОСОБА_3 умов даного запобіжного заходу за 7 місяців під його перебуванням не здобуту та до суду не надано, крім того з клопотанням про застосування більш жорстких заходів прокурор до суду не звертався, що свідчить про зменшення ступеню актуальності існування тих ризиків, що були покладені основу для застосування нині діючого заходу забезпечення та бездоганності виконання обов'язків.
Відтак, даний запобіжний захід, як грошова застава, сам по собі з часом є неактуальним, недоцільним, та надмірним як засіб забезпеченнявиконання обвинуваченим обов'язків та належної процесуальної поведінки, які в нього залишився в урізаному вигляді, в тому числі в зв'язку із зміною обставин, які враховувалися судом при його застосуванні.
Крім того, з перебігом часу як тривалості суворого запобіжного заходу, так і судового розгляду, та демонстрації обвинуваченим виваженої та правомірної процесуальної поведінки, як обставини, котрі свідчать на користь значного зниження ступеню вірогідності існування ризиків, дані факти є завжди підставами для пом'якшення процесуального примусу з боку держави щодо прав особи, та є в цьому ключі основоположною правовою позицією міжнародних судових інституцій, висловленою в їх численних рішення з даного приводу, на котрі мають зважати національну суди в своїй правозастосовній практиці.
Відтак, існуючий запобіжний захід у вигляді застави є не актуальним та не релевантним обставинам справи, поведінці інших сторін та учасників процесу, ефективності судового розгляду, і головне, надмірним грошовим тягарем для обвинуваченого, відтак має бути переглянутий в бік пом'якшення (скасування або зміна на більш м'який запобіжний захід) з метою забезпечення принципу верховенства права, рівності учасників перед законом та судом, що є елементом справедливого правосуддя.
У зв'язку із відсутністю фактів порушень обов'язку з боку як заставодавця, так і обвинуваченого ОСОБА_3 , а також з урахуванням викладених обставин, виникли законно обґрунтовані підстави для перегляду доцільності подальшого застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_3 шляхом його зміни на особисте зобов'язання та повернення грошових коштів заставодавцю.
Оцінюючи доводи зазначені в клопотанні, суд приходить до такого висновку.
Доводи сторони захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу зводяться до сумлінної процесуальної поведінки обвинуваченого, зменшення та взагалі відсутності деяких ризиків.
Суд бере до уваги, те що суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_21 , визначаючи розмір застави, виходила з обставин інкримінованих кримінальних правопорушень, наявності обґрунтованої підозри та ризиків.
Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином часу. Такий висновок опосередковано ґрунтується і на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, яка унеможливлює подання обвинуваченим, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
В обґрунтування зміни запобіжного заходу сторона захисту посилається на належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Однак суд зауважує, що посилання захисників на добросовісне виконання обвинуваченим таких обов'язків саме по собі не спростовує і не нівелює ризики, про які йдеться у вищевказаних ухвалах суддів Дніпровського районного суду м. Києва про покладення та продовження строку дії обов'язків на обвинуваченого. Виконання покладених обов'язків є обов'язковим для особи, щодо якої вони застосовані, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі обвинуваченого і, тим більше, обумовлює зміну запобіжного заходу. Водночас відсутність встановлених раніше ризиків кримінального провадження не аргументована в тій мірі, щоб цього було достатньо для відповідного висновку про необхідність зміни запобіжного заходу.
Приписи ч. 5 ст. 194 КПК України обумовлюють покладення обов'язків із застосуванням запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Отже, покладення обов'язків є наслідком застосування запобіжного заходу, вони мають похідний характер і залежать від застосованого запобіжного заходу (його суворості), а не навпаки. Тому зменшення переліку обов'язків не може впливати на застосований запобіжний захід і не є підставою для його зміни.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Наразі стороною обвинувачення доведена наявність двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду та впливу на свідків.
Крім того, матеріали клопотання свідчать про те, що зазначений розмір застави, з однієї сторони, є цілком помірним (застава вже в будь-якому випадку внесена), з іншої - залишається необхідно високим для забезпечення ризику втрати цих грошових коштів у разі неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого. Тому належна поведінка обвинуваченого не є новою обставиною, яка перебуває у безпосередньому взаємному зв'язку із застосованим щодо ОСОБА_3 запобіжним заходом. Тож посилання на цю обставину не може зумовлювати зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов'язання або зменшення її розміру .
Застава як вид запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків з умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК). При цьому, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За умови зменшення існування ризику кримінального провадження застава зможе і в подальшому достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, хоча і в меншому розмірі, ніж її було визначено первісно.
Тобто застава забезпечує дієвість кримінального провадження, що обумовлюється забезпеченням виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Варто зауважити, що при внесенні коштів в якості застави заставодавець має усвідомлювати пов'язані з цим ризики, в тому числі і можливість звернення внесених коштів у дохід держави, адже відповідно до приписів ч.3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
На думку суду, наразі розмір застави, визначений ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_21 від 13.10.2023 та сам вид запобіжного заходу, здатен і надалі забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 .
Разом з тим, стороною захисту порушувалось питання про повернення заставодавцю ОСОБА_18 грошових коштів, внесених ним в якості застави, однак на даній стадії воно не підлягає задоволенню, оскільки адвокатами до клопотання не долучено доказів на підтвердження повноважень на представництво інтересів заставодавця ОСОБА_18 , які б свідчили, що останній, як заставодавець у даному кримінальному провадженні, уповноважив їх на представництво своїх інтересів. Крім того, безпосередньо сам ОСОБА_18 до суду з відповідним клопотанням не звертався.
Відтак, у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання та повернення застави, слід відмовити, а клопотання прокурора - задовольнити.
Керуючись ст. 131-132, 176-178, 180-183, 193-194, 196, 201, 203, 331, 369-372, 376 КПК України, суд
клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - задовольнити частково.
Продовжити строк дії обов'язків застосованих до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави.
Зобов'язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти до 10 липня 2024 року наступні обов'язки:
повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - задовольнити частково.
Продовжити строк дії обов'язків застосованих до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти до 10 липня 2024 року наступні обов'язки:
повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання та повернення заставодавцю ОСОБА_18 грошових коштів, внесених ним в якості застави - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків застосованих до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави.
Зобов'язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти до 10 липня 2024 року наступні обов'язки:
повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_23 .
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим та захисникам негайно після її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 30 хв 15 травня 2024 року.
Суддя: ОСОБА_1