1-кс/754/1431/24
Справа № 754/7076/24
Іменем України
17 травня 2024 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024105030000232 від 09 березня 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України,
17 травня 2024 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024105030000232 від 09 березня 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України, а саме: квартири АДРЕСА_1 , з забороною її використання, розпорядження та відчуження, з метою збереження речового доказу.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що 02 березня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 вчинив самоправні дії правомірність яких оспорюється ОСОБА_5 , інтересам якого була завдана шкода.
Підставою внесення відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_6 , про те, що в період часу з 24 лютого 2022 року по 03 березня 2024 року ТОВ «СХІД ФІНАНС» незаконно, всупереч вимогам законодавства, заволоділа квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
В ході досудового розслідування встановлено, що в 2006 році ОСОБА_7 оформила іпотечний договір с/н 1.06120907 від 01 грудня 2006 року, видавник ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк".
Під час додаткового допиту потерпілого ОСОБА_6 встановлено, що приблизно в 2012 році після того, як грошова валюта долар США зріс, він не міг сплачувати обов'язкові іпотечні платежі. З того часу він взагалі не сплачував грошові кошти за іпотечний договір. Після чого ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» звернувся до суду із позовами до нього щодо стягнення грошових коштів та примусового виселення його та його сім'ї із вказаної квартири. В подальшому, ТОВ «СХІД Фінанс» викупив активи у ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк», так як останній збанкротував. Після передачі права вимоги по іпотечному договору ТОВ «СХІД Фінанс» до ОСОБА_6 надходити погрози щодо виселення його з квартири. В 2019 році ТОВ «СХІД Фінанс» запропонував останньому укласти з ними окремий договір, на що ОСОБА_6 погодився та дружина ОСОБА_8 , 29 травня 2019 року уклала договір із ТОВ «СХІД Фінанс». Сума даного договору склала 25 000 тисяч доларів.
Після сплати частки грошових коштів ТОВ «СХІД Фінанс» у сумі 10 000 тисяч доларів останні пообіцяли зняти всі арешти на дану квартиру та після сплати ще 15 000 тисяч доларів ОСОБА_6 ТОВ «СХІД Фінанс» повинно було оформити право власності на його дружину. 24.02.2022 ОСОБА_6 домовився з ТОВ «СХІД Фінанс» провести остаточний розрахунки за квартиру, проте через вторгнення рф на територію України не зміг розрахуватись та зустріч не відбулась. 24 лютого 2022 року ОСОБА_6 разом зі своєю сім'єю виїхав за межі міста Києва, а в подальшому і за межі України. 03 березня 2024 року повернувшись до міста Києва та прибувши до квартири АДРЕСА_1 виявив, що дверні замки змінено, а від сусідів дізнався про те, що квартира ніби то продана попереднім власником.
Прокурор зазначає у клопотанні, що виникла необхідність у накладенні арешту на квартиру АДРЕСА_1 , для збереження речового доказу, для унеможливлення здійснити дії, пов'язані із здійсненням переховування, пошкодження, псування, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі та відчуження вказаної квартири.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання розглядається без повідомлення власника майна.
Прокурор в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити за наведених в ньому підстав.
Слідчий суддя, вислухавши позицію прокурора, дослідивши клопотання та додатки до нього, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з клопотання та додатків до нього, ВД Деснянського УП ГУНП у м.Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024105030000232 від 09 березня 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України, по факту самоправних дій ОСОБА_4 , правомірність яких оспорює ОСОБА_9 , інтересам якого була заподіяна шкода.
Постановою дізнавача ВД Деснянського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_10 від 17 квітня 2023 року (як зазначено у самій постанові) приміщення квартири АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор звертаючись до суду із клопотанням про арешт квартири зазначив, що метою накладення арешту є забезпечення збереження речового доказу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя в даному випадку приходить до висновку, що прокурором не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаної квартири, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, що може бути виконане завдання для виконання якого прокурор звертається із клопотанням про арешт майна, враховуючи обставини викладені у клопотанні.
Клопотання прокурора має формальний характер, не обґрунтоване. В клопотанні та додатках до нього не наведено правових підстав для накладенння арешту на зазначену у клопотанні квартиру. До клопотання не долучено відповідних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, окрім як протоколів допиту в якості потерпілого ОСОБА_6 .
Крім того, згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Так, відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.
Прокурором в клопотанні не доведено необхідності арешту, не доведено наявності ризиків передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Враховуючи вище викладене, клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 369-372, 309 КПК України,
В задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024105030000232 від 09 березня 2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя -