ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22043/23
провадження № 2/753/781/24
14 травня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Дядейко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, позивача по справі.
В судовому засіданні неповнолітня позивач ОСОБА_3 в присутності спеціаліста психолога ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, пояснивши, що позивач ОСОБА_3 є рідною донькою відповідача ОСОБА_6 . З дня народження позивача ОСОБА_6 негативно ставилась до доньки, майже відразу віддала доньку на виховання своїй матері ОСОБА_7 , де дитина і проживала тривалий час. В 2019 році помер батько позивача ОСОБА_8 , а мати ОСОБА_6 почала вживати алкогольні напої, рідко спілкуватись з донькою, отримувала пенсію по втраті годувальника і витрачала на свої потреби. Десь півтора року тому позивач з рідною сестрою ОСОБА_9 переїхали до бабусі з дідусем на постійне місце проживання, так як відповідач страждає на істеричну психопатію, зловживає алкоголем, постійно міняє для свого проживання чоловіків, що створює дискомфортні умови для проживання дітей з матір'ю. З червня по серпень 2023 року відповідач частково надає фінансову допомогу позивачу, оскільки остання має одну нирку, потребує постійного лікування, а також додаткових коштів на навчання. З вересня по листопад 2023 року відповідач взагалі не надає позивачу будь-якої матеріальної допомоги. За таких обставин просять стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх її доходів щомісяця, починаючи з 30.11.2023 року і до досягнення нею повноліття.
Відповідач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_10 в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що позивач є її донькою, яка успадкувала від батька певні психічні захворювання. Батько позивача ОСОБА_8 в 2019 році, хворіючи на психічні захворювання, вчинив над собою суїцид, і власноруч повісився. В своїй поведінці ОСОБА_3 також проявляє суїцидальні дії, вживає наркотичні препарати, не раз погрожувала і різала собі руки. Вона лікувалась в Київській психіатричній лікарні №1 „Психіатрія" з діагнозом: шизотиповий розлад, депресивний синдром, нервова анорексія. Також на їх відносини негативно впливає і бабуся позивача ОСОБА_7 , яка є і матір'ю відповідача, яка бажає керувати всіма процесами в житті сторін. Саме її бажання у отриманні коштів від відповідача слугувало подачею даного позову до суду. Відповідач надавала грошові кошти позивачу на утримання останньої, що вона і не заперечує, однак з червня 2023 року почала вимагати звіту про витрати з наданих сум, що дуже не сподобалось ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_7 , з урахуванням схильності до придбання позивачкою наркотичних засобів. Відповідач і зараз готова надавати кошти на утримання дитини, але з обов'язковим звітом про конкретні направлення витрат. Оскільки відповідач ОСОБА_6 ніколи не ухилялась від утримання своєї доньки ОСОБА_3 , завжди надавала їй необхідну допомогу, тому в задоволенні позову просять відмовити.
Представник 3-тьої особи: служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації в судові засідання не з'явився, 3-тя особа про розгляд справи була повідомлена судом належним чином (а.с.93), а у направленому листі до суду начальник служби ОСОБА_11 просила розглянути справу у відсутність представника 3-ї особи і винести рішення відповідно до діючого законодавства з максимальним врахуванням інтересів неповнолітньої дитини (а.с.168).
Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що вимоги позову підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Як передбачає ч.1, ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом положень ч.3, ст.11 Закону України „Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
У відповідності до ч.1, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати до досягнення нею повноліття.
Як наголошує ч.2, ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як вбачається зі змісту свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві народилась ОСОБА_3 , позивач по справі. Батьками її є ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , відповідач по справі (а.с.14). Також у вказаних батьків ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_13 (а.с.15), сестра позивачки ОСОБА_3 і донька відповідача ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.16), причина смерті: механічна асфікція внаслідок повішення (а.с.104). Вказані обставини не були спростовані будь-якими іншими доказами, не заперечувались учасниками справи, тому не підлягають доказуванню в порядку ч.1, ст.82 ЦПК України.
Станом на 9.10.2023 року ОСОБА_3 навчалась в 11-Б класі середньої школи №329 „Логос" (а.с.38).
Згідно ч.1, ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності до ст.7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік" - установити у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 3196 гривень.
Як встановлено судом, між сторонами по справі тривалий час виникають сварки та конфлікти на грунті неприязнених відносин, результатом яких були неодноразові звернення до правоохоронних органів та державних органів по захисту прав дитини.
Позивач ОСОБА_3 з 8.09.2021 року по 1.10.2021 року проходила лікування в КНП „Клінічна лікарня „Психіатрія" з діагнозом: шизотиповий розлад, депресивний синдром, нервова анорексія. Як вбачається з виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №6079 відділення №12 ОСОБА_3 має спадковість: батько повісився 1,5 року тому, в період лікування різала собі руки, висловлювала суїцидальні думки, на фоні конфлікту з бабусею порізала передпліччя, конфліктна з матір'ю, намагається маніпулювати нею, постійно щось вимагає, прагне до паління (а.с.103).
Згідно консультативного висновку психолога КНП „Київський міський дитячий діагностичний центр" від 6.07.2023 року ОСОБА_3 пред'являлися скарги на проблеми у спілкуванні з бабусею, вербальну та фізичну агресію зі сторони дідуся та сестри, ОСОБА_3 висловлювала суїцидальні думки (а.с.107).
За змістом ч.3, ст.160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Досягши 14-річного віку позивач ОСОБА_3 вирішила проживати не з матір'ю ОСОБА_6 в одному помешканні, а в квартирі своєї бабусі ОСОБА_7 за іншою адресою в м. Києві (а.с.19; 21).
Відповідач ОСОБА_6 надавала грошові кошти позивачу ОСОБА_3 на утримання останньої, що вона і не заперечувала у судовому засіданні, однак з червня 2023 року почала вимагати звіту про витрати з наданих сум, що не сподобалось ОСОБА_3 та її бабусі ОСОБА_7 .
За приписами ч.2, ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Як пояснила відповідач в судовому засіданні, вона є професійним перекладачем, працює на постійній основі і має постійний регулярний щомісячний дохід. За таких обставин суд вважає необхідним стягнути аліменти у частці від щомісячного доходу відповідача, як просить позивач, а не у твердій грошовій сумі від щомісячного доходу відповідача, оскільки вона зобов'язана утримувати свою неповнолітню дитину до її повноліття, яка проживає окремо від неї.
Як регламентує ч.2, ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За правилами ч.1-2, ст.8 Закону України „Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Підпункт 3, пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснює, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Аналізуючи докази, надані сторонами по справі, суд вважає необхідним, приймаючи до уваги обов'язок відповідача утримувати свою неповнолітню дитину на підставі описаних вище норм права, відсутність інформації про його щомісячні доходи, склад сім'ї, її стан здоров'я, враховуючи вік та стан здоров'я дитини, задовольнити позов і стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх її доходів щомісяця на користь позивачки, починаючи з 30.11.2023 року - дня подачі позову до суду і до досягнення нею повноліття, у розмірі, що відповідає межам встановленим Законом України „Про Державний бюджет України на 2024 рік" для дітей такого віку (дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 3196 гривень), який не є меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд вважає, що такий встановлений розмір аліментів на утримання дитини буде необхідним та достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Крім того, позивачка не позбавлена в майбутньому звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь матеріальної допомоги на її лікування або навчання в порядку ст.185 СК України або збільшення розміру аліментів згідно ст.192 СК України.
Згідно ст.133; 141 ЦПК України оскільки суд задовольняє позов про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього дитини, тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути 1 211 грн. 20 коп. судового збору, від якого була звільнена позивачка при зверненні до суду.
Суд відмовляє у задоволенні вимоги до відповідача про стягнення 51 063 грн. 60 коп. судових витрат, пов'заних з наданням позивачу професійної правової допомоги, оскільки правова допомога неповнолітньому позивачу, яка не має самостійного заробітку (доходу) надається безкоштовно, а укладені угоди з ОСОБА_7 , яка не є опікуном позивача, не є підставою для задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 137; 141; 258-259; 263-265; 430 ЦПК України, на підставі ст.18; 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, ст.141; 160; 180-182; 183-184; 191 СК України, ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, ст.8; 11 Закону України „Про охорону дитинства" ст.7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2021 рік", підпункту 3, пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини з усіх її доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 211 грн. 20 коп. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.
В задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 51 063 грн. 60 коп. судових витрат відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тесту рішення.
Повний текст рішення виготовлено 17.05.2024 року.
Суддя :