ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1664/24
провадження № 2/753/3479/24
23 квітня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
У січні 2024 року позивач, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 09.08.2023 р. у м. Києві по вул. Харківське шосе, 65, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Вина водія, ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05.10.2023 р. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є позивач ОСОБА_4 .
Відповідно до звіту №30014, складеного 07.10.2023 р. ФОП ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 110 004 грн. 07 коп., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу з ПДВ - 61 410 грн. 95 коп., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу без ПДВ - 56 232 грн. 99 коп.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП за шкоду заподіяну здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПАТ «СК «УСГ», згідно із полісом №ЕР-211750897, у зв'язку із чим остання сплатила на користь позивача відшкодування в сумі 56 232 грн. 99 коп.
Оскільки розмір заподіяних збитків перевищує сплачену ПАТ «СК «УСГ» суму відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позов в якому просить стягнути з відповідача на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка складає 53 771 грн. 08коп. та судові витрати.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.02.2024 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні, призначеному на 23.04.2024 р., представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача, в судовому засіданні, призначеному на 23.04.2024 р., визнали позов.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
09.08.2023 р. у м. Києві по вул. Харківське шосе, 65, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05.10.2023 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.15).
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП є підтвердженою.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є позивач ОСОБА_4 .
Відповідно до звіту №30014, складеного 07.10.2023 р. ФОП ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 110 004 грн. 07 коп., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу з ПДВ - 61 410 грн. 95 коп. (а.с.18-22).
Будь - яких доказів які б викликали сумнів у повності, ясності, правильності звіту оцінювача, чи доказів пов'язаних з його недостатньою професійною кваліфікацією, сторонами надано не було, а тому суд вважає його вірним та обґрунтованим і таким, що не суперечить матеріалам справи, і може бути взятим до уваги судом при ухваленні рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП за шкоду заподіяну здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПАТ «СК «УСГ», згідно із полісом №ЕР-211750897.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується позивачем в позовній заяві, ПАТ «СК «УСГ» сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 56 232 грн. 99 коп.
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Також, згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються в замін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03.10.2018 року у справі №686/17155/15-ц підтримав правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Установивши, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що з відповідача як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту автомобіля (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та отриманим страховим відшкодуванням, що складає 53 771 грн. 08 коп. (110 004 грн. 07 коп. - 56 232 грн. 99 коп.)
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ППВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланнями на визнання позову сторонами без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Враховуючи те, що відповідач визнав позов у повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.
Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги від 01Б-1/278 від 29.12.2021 р., укладеного адвокатським бюро «Лідії Поліщук» та ОСОБА_4 , (а.с.44-46), копію додаткової угоди №2 від 09.08.2023 до Договору про надання правової допомоги від 01Б-1/278 від 29.12.2021 (а.с.47), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю стосовно ОСОБА_1 (а.с.53), копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги (а.с.52), копію розрахунку №1 суми гонорару за надану правову (правничу) допомогу від 10.01.2024 на суму 17 000 грн. (а.с.48), копію акту виконаних робіт від 15.01.2024 до Договору про надання правової допомоги від 01Б-1/278 від 29.12.2021 на суму 17 000 грн.
Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в акті виконаних робіт від 15.01.2024 р., вбачається, що адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 17 000 грн.
Визначаючи час на надання зазначених в акті виконаних робіт від 15.01.2024, послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18)
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю, а тому, суд керуючись принципом справедливості та розумності вважає за потрібне зменшити розмір заявленої суми.
За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст.ст. 141, 142 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про РНОКПП відсутні, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 53 771 грн. 08 коп., судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Управлінню Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва, Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 )з державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору, що складає 605 грн. 60 коп., який було сплачено згідно квитанції 0.0.3415694406.1 від 15.01.2024 (на суму 1 211 грн. 20 коп.).
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА