Справа № 752/24974/23
Провадження № 2/752/2603/24
Іменем України
17 травня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Гненик К.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки 24 529, 75 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення.
Посилається в позові на те, що ТОВ «Теплопостачсервіс» з 01 липня 2014 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
07 серпня 2019 року між товариством та відповідачкою був укладений Договір №1/125 про надання послуг з централізованого опалення постачання грячої води, за яким виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відовідної якості послуги з централізонаого опалення та постачанн гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строк і на умовах, встановлених договором.
Відповідачка отримує вказані послуги та від них не відмовлялася.
В той же час, у порушення умов договору відповідачка плату за отримані послуги не вносить, у зв'язку з чим на момент звернення до суду заборгованість становить 18 214. 58 грн.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов, стягнути суму заборгованості за надан послуги, 4 598. 49 грн. інфляційних втрат та 1 716,68 грн. річних у поряду ст.625 ЦК України.
Позов був зарестрований судом 29 листопада 2023 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України визначено склад суду.
Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачці копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.
18 грудня 2023 року відповідачка подала відзив, яким проти позову заперечує.
Посилається на те, що 12 листопада 2013 року вона набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .
В квартирі встановлено вузол обліку теплової енергії, а отже нарахування плати за спожиту теплову енергію здійснюється з урахуванням показань лічильника.
Підтвердила укладання з позивачем договору №5/125 від 07 серпня 2019 року, згідно з п.9 якого справляння плати за нормативами(нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абз.5 п.15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
У квартирі проживала її мати, яка не використовувала теплову енергію і подавала показники спожитої теплової енергії телефоном.
Проте у зв'язку з хворобою не передала показники лічильника за грудень 2018 року.
Мати померла в січні 2019 року, в зв'язку з чим певний час показники лічильника не передавалися.
Згодом їй стало відомо, що позивач здійснив нарахування теплової енергії за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалювальній площі квартири, в результаті чого розмір заборгованості станом на травень 2019 року склав 18 391, 57 грн.
В листопаді 2019 року вона звернулася до позивача, надала показники лічильника теплової енергії та просила провести перерахунок (коригування плати) відповідно до переданих показників.
Позивач погодився, однак незважаючи на таку домовленість, не виключив суму заборгованості з особового рахунку і продовжує нараховувати неіснуючий борг.
Станом на 30 листопада 2023 року заборгованість за надані послуги відсутня.
Відсутність фактичного споживання теплової енергії за вказаний період підтверджується фотокопіями скріншотів з показаннями лічильника теплової енергії та обізнаністю позивача про це.
З фотокопій видно, що показники лічильника не змінювалися з січня 2018 року до 31 грудня 2019 року, тобто за період, за який позивач нарахував заборгованість.
З урахуванням цього вважає, що плата за неіснуючі послуги нарахована з порушенням п.п.12. 18 та 21 Правил, а тому просить у позові відмовити.
Відповідь на відзив позивач не подав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що відповідачка відповідно до Договору дарування від 12 листопада 2013 року є власником квартири АДРЕСА_2 .
ТОВ «Теплопостачсервіс» зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01 червня 2007 року з основним видом економічної діяльності - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
07 серпня 2019 року між сторонами був укладений Договір №1/125 про надання послуг з централізованого опалення постачання гарячої води, за яким виконавець зоов'язується своєчасно надавати споживачеві відовідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строк і на умовах, встановлених договором.
Позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідачки за наданими послугами виникла з листопада 2018 року.
/ а.с. 4 - 9 /
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Законом України « Про теплопостачання».
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
За змістом п. 2 ч.1 ст.5 Закону до житлово-комунальних послуг належать, у тому числі: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Таким чином, відповідачка є споживачем житлово-комунальних послуг, як їх користувач, оскільки користувалася ними, як власник квартири у багатоквартирному житловому будинку.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
В свою чергу, п.6 ч.1 дної статті передбачено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Загальні засади формування тарифів на теплову енергію врегульовані ст. 20 Закону України «Про теплопостачання».
Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що у у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.
Відповідно до п. 11 вказаних Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Пунктом 14 Правил визначено, що показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.
Відповідно до п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Розподіл загальних обсягів наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води між споживачами багатоквартирних будинків здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства розвитку та громад України від 28.12.2021 року № 358.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.
Споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором.
Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника.
Зняття показань вузлів обліку та приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється не рідше одного разу на місяць.
У разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов'язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду).
У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов'язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.
Тобто, з даної норми закону випиває, що у разі, якщо споживач не надав виконавцю показань індивідуального лічильника тепла за розрахунковий період - виконавець протягом 3-х розрахункових періодів проводить нарахування обсягу спожитої послуги такому споживачу по середньому споживання попередніх періодів.
Якщо споживач більше 3-х розрахункових періодів не надав виконавцю показань індивідуального лічильника тепла, подальші розрахунки з таким споживачем проводяться, як із споживачем квартира якого не оснащена індивідуальним приладом обліку.
Після відновлення надання показань споживачем або контрольного зняття показань виконавцем, виконавець здійснює перерахунок обсягів наданих послуг такому споживачу та перерозподіл обсягів наданих послуг усім споживачам будинку, квартири яких не оснащені індивідуальними лічильниками тепла.
При цьому такі дії мають бути вчинені виконавцем без звернення споживача.
З матеріалів справи вбачається і вказані обставини підтвердив позивач при наданні документів на виконання ухвали суду від 29 січня 2024 року, мешканці будинку, тому числі відповідачка, показання лічильників передають через Особистий кабінет мешканця «Мій дім».
З наданого відповідачкою витягу з особистого кабінету «Мій дім», в якому вона зареєстрована як ОСОБА_2 , вбачається, що показники лічильника з січня 2018 року до грудня 2019 року в графах 3 та 4 « Попередні зафіксовані показники « та « Поточні показники» не змінювалися, та рівнялися цифрі: 422, 00000.
Не подавши відповіді на відзив, позивач вказаних обставин не спростовував.
Подаючи додакові документи на виконання ухвали суду в квітні 2024 року, констатував лише сам факт неподачі відповідачкою показників лічильника за вказаний період часу, не заперечивши при цьому невикористання самої послуги відповідачкою.
( а.с.28 - 34 )
Будь-яких доказів, які б свідчили про контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії в квартирі відповідача,як це передбачено ст.11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», позивач не надав.
Отримуючи показники лічильника через особистий кабінет відповідачки «Мій дім», після відновлення передачі показань лічильника, встановивши факт невикористання теплової енергії,протягом тривалого часу будь-яких дій, направлених на коригування плати за надані послуги, не вжив, нарахувавши відповідачці заборгованість.
При вирішенні спору суд також враховує наступне.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Крім того, суд також враховує, що ст. ст. 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Тобто, рівними є не тільки права, а й обов'язки сторін у справі.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року зазначено, що принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторонни.
В п. 63 рішення ЄСПЛ справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року вказано, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження.
Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій.
Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Крім того, ч.3 ст.129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто, саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Враховуючи викладене вище, один із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, встановлені судом обставини, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст.11, 15, 16, 322, 509, 526, 625 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», Законом України « Про теплопостачання», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»,ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя К.В.Машкевич