Справа № 752/977/24
Провадження № 2/752/3086/24
Іменем України
17 травня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Гненик К.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державної організації «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з гуртожитку без надання іншого житла та стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом:
-виселення відповідачки з кімнати №13/1 гртожитку за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення;
-стягнути з відповідачки 65 822, 26 гр. заборгованості за проживання в гуртожитку та надані житлово-комнальні послуги.
Посилається в позові на те, що на балансі Державної організації «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра» обліковується будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та є державною власністю на підставі наказу Державного агентства водних ресурсів України « Про передачу державного майна Державного інституту управління та економіки водних ресурсів №5-Б від 01 лютого 2017 року.
16 квітня 2018 року з відповідачкою був укладений договір найму житлового приміщення №108.
Відповідно до п.1.1. договору балансоутримувач надає відповідачці для тимчасового проживання житлову площу, а саме кімнату №13/1 загальною площею 16,7 кв.м., та право користування на рівних умовах місцями загального користування та іншим майном, а особа зобов'язується оплачувати проживання та житлово-комунальні послуги.
Згідно з п.7.1 договору він діє до 31 грудня 2018 року без права автоматичної пролонгації.
Угод про продовження строку дії договору з відповідачкою не укладалося.
Оскільки строк дії договору закічився 31 грудня 2018 року, правові підстави для проживання відповідачки в гуртожитку відпали.
Разом з тим, згідно з актом №62 від 18 серпня 2023 року, відповідачка проживає в кімнаті №13/1 до цього часу.
Проживаючи в гуртожитку, відповідачка ухиляється від оплати жилово-комунальних послуг і згідно з розрахунком суми боргу з 01 липня 2018 року до 31 липня 2023 року заборгованість становить 65 822, 26 грн.
Вважає, що відповідака самоуправно займає житлове приміщення після закінчення строку дії договору, проживає в гуртожитку не на правових підставах, ордер на проживання в гуртожитку їй не видавався. в гуртожитку не зареєстрована.
Враховуючи, що відповідачка в трудових відносинах не перебуває, ордер на зайняття спірної кімнати їй не видавався, договір найму не переукладався, платежі за надані послуги не вносяться з 2018 року, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована судом 16 січня 2024 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 22 січня 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Конверт з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов, який направлявся відповідачці, повернувся до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 11 червня 2021 року в справі № 2-6236/11, сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції.
Так, ухвала суду про відкриття провадження в справі з копією позову та додатками до нього направлялася відповідачці за адресою зареєстрованого місця проживання.
Її адреса реєстрації підтверджується і Інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання з питань реєстрації місця проживання/місця перебування фізичних осіб Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації.
Розшук учасників справи не віднесено до повноважень суду і такі можливості у суду відсутні.
Не дивлячись на те, що вказана ухвала Верховного Суду стосувалася позивача в справі, з урахуванням приведеного вище суд вважає виконаним судом обов'язок, врегульований цивільним процесуальним законодавством, при прийнятті справи до провадження суду та відкриття провадження в ній.
Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачці був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.
Станом на день ухвалення рішення у справі відповідачка своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.
З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задовлення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно із ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК Української РСР.
Відповідно до положень ч.2 ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Статтею 129 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Відповідно до ч.3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Самоуправними визнаються дії, що свідчать про заняття житлового приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні.
Вселення громадян у житлове приміщення не на підставі ордера, а на підставі іншого адміністративного акту (наприклад, письмового дозволу відповідної посадової особи) або рішення некомпетентного органу і т.д. не є самоуправним вселенням.
Якщо особа зайняла житлове приміщення без ордера, але на підставі якогось дозволу, така особа не може вважатися такою, що самоуправно зайняла житлове приміщення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року зазначав, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв'язків із конкретним місцем.
Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.
Судом встановлено, що Державна організація «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра» є балансоутримувачем гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , який є державною власністю.
16 квітня 2018 року між сторонами був укладений договір №108 найму житлового приміщення в гуртожитку.
Відповідно до п.1.1. договору балансоутримувач надає відповідачці для тимчасового проживання житлову площу в гуртожитку, а саме кімнату №13/1 загальною площею 16,7 кв.м. та право користування на рівних умовах місцями загального користування та іншим майном, а відповідачка зобов'язується оплачувати проживання та житлово-комунальні послуги.
Згідно з п.7.1 договору він діє до 31 грудня 2018 року.
Будь-які зміни до договору вносяться шляхом підписання сторонами додаткової угоди, яка є невід'ємною його частиною.
Відповідно до Акту №62 від 18 серпя 2023 року, складеного комендантом гуртожитку ОСОБА_2 та сусідом ОСОБА_3 , відповідачка проживає в кімнаті №13/1 гуртожитку.
Відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи Відділу з питань реєстрації місця проживання /перебування фізичних осіб Голосіївської РДА від 17 січня 2024 року відповідачка зареєстрована в гуртожитку по АДРЕСА_1 з 29 травня 2015 року по теперішній час.
Тобто, на момент укладення між сторонами договору найма відповідачка була зареєстрована в гуртожитку.
( а.с. 6 - 10; 13; 39 )
Правовідносини, які виникли між сторонами, є договірними, і належать до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (надання комунальних послуг).
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до положень ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з пунктом 1.1 договору найму приміщення від 16 квітня 2018 року він був укладений строком до 31 грудня 2018 року.
Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 263/11275/18, зазначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (частина третя статті 205 ЦК України).
Аналіз статті 205 ЦК України свідчить, що волевиявлення учасника(-ів) правочину може виражатися в: певних діях; мовчанні; усній формі; письмовій (електронній) формі.
Мовчання слід вважати вираженням волі сторони правочину, коли воно при конкретній ситуації може бути підданим оцінці як прояв волі, направленої на вчинення правочину.
Законодавець передбачає можливість вираження волі сторони правочину мовчанням тільки в разі, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 205 ЦК України).
Традиційним прикладом такого випадку виступає конструкція поновлення договору найму (tacite reconduction).
Якщо наймач продовжує користуватися річчю після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).
Сутність поновлення договору найму полягає в тому, що договір найму автоматично поновлюється на той же самий строк за умови, що: (а) наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму; (б) відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
При поновленні договору відбувається продовження договірних зв'язків після закінчення строку договору найму, коли наймач продовжує користуватися майном і відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Цей договір поновлюється на той же строк та з умовами, що були передбачені у договорі.
Будь-яких доказів заперечень щодо продовження, розірвання або необхідності перегляду дії договору найму, укладеного з відповідачкою, позивач при зверненні до суду не надав.
Крім того, суд враховує, що відповідачка зареєстрована в гуртожитку задовго до укладення з нею договору найму, тобто підстави для висновку про самоуправне зайняття нею жилого приміщення в гуртожитку відсутні.
З урахуванням цього суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.
Щодо стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку, суд виходить з наступного.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідачки за умовами договору станом на липень 2023 року становить 65 822. 26 грн.
Відповідно до п.1.1 укладеного між сторонами договору оплаті підлягає проживання в гуртожитку та надані житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору.
Розділом 5 договору встановлено, що розмір та порядок місячної плати за проживання в гуртожитку на надані житлово-комунальні послуги встановлюються згідно розрахунку цін і тарифів за комунальні послуги та користування жилою площею.
Розмір плати коригується щомісяця в зв'язку із: змінами цін і тарифів на житлово-комунальні послуги; поселення(виселення) іньшї особи в кімнату від фактично зайнятої площі, інші випадки, передбачені законодавством.
Коригування здійснюється без укладення додаткової угоди.
З чого складається заборгованість відповідачки, приведена в розрахунку, з яких наданих складових послуг, у позові не зазначено, а приведена лише загальна сума до сплати щомісяця.
Крім того, яким чином у позивача врегульовано питання справляння плати за проживання в гуртожитку осіб на підставі договорів найму, в позові також не зазначено.
Питання оплати за користування житловими приміщеннями в гуртожитках та оплати за житлово-комунальні послуги регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 498 від 20 червня 2018 року,
Відповідно до п.11 Положення наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов'язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п.п.7 та 15 Положення користування жилою площею у гуртожитках державної та комунальної форми власності здійснюється виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера.
Особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору.
Плата за проживання у гуртожитку включає:
-витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами);
-інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до норматив
Згідно зі ст. 4 Закону «Про житлово-комунальні послуги'залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Порядок розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію та Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 291).
З урахуванням приведеного вище суд вважає, що за відсутності даних, з чого складається сума нарахованої позивачем заборгованості, за якими тарифами проведений розрахунок розміру плати за гуртожиток та житлово-комунальні послуги, а також за відсутності погодженого сторонами розміру такої плати в договорі найму житлового приміщення, підстави для стягнення з відповідачки заборгованості, приведеної розрахунку, також відсутні.
Керуючись ст..ст.3,6,11,15,16, 205, 526, 629, 638, 651, 759, 763, 764, 821 ЦК України, Законмо України « Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
В позові Державної організації «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з гуртожитку без надання іншого житла та стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.В. Машкевич