Справа № 204/12637/23
2/703/817/24
17 травня 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Прилуцького В.О.
секретаря судового засідання Дегтярь Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) стрін засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Позов обґрунтовує тим, що він в період з 03 травня по 30 травня 2023 року здійснив переказ особистих коштів одержувачу ФОП ОСОБА_2 на рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «Приват Банк». При цьому, ніяких договорів між сторонами не укладалось, товари не поставлялись, послуги не надавались. Оскільки будь-які правові підстави для перерахування коштів відсутні, тому отримані відповідачем грошові кошти є безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України.
Просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 11146 грн. та судові витрати в сумі 1073 грн. 60 коп. судового збору та 2000 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді від 05 квітня 2024 року дану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу надано термін для подання відзиву на позовну заяву.
У наданий ухвалою суду від 05 квітня 2024 року строк відзив на позов до суду не надходив у зв'язку з чим суд вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній документів.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
У відповідності до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частини другої, третьої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач вказує на те, що будь-які договірні відносини між сторонами відсутні а тому кошти збережені ФОП ОСОБА_2 є безпідставно набутими.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Відповідач направив до суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки він є приватним підприємцем та йому щодня надходить велика кількість проплат за товари та послуги, які він виконує та поставляє клієнтам. Вважає, що позивач отримавши послуги від нього вирішив просто ще й кошти повернути за його рахунок. Вказав, що вважає стягнення з нього коштів, судового збору і витрат на правову допомогу є несправедливим, однак він не може довести жодними доказами цього факту. Вважає, що за помилку позивача, якщо вона дійсно була повинні відповідає обоє.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок про те, що «Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України».
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що в період часу з 03 травня 2023 року по 30 травня 2023 року позивач ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів зі свого рахунку на рахунок відповідача ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 в АТ КБ «Приват Банк» на загальну суму 11146 грн.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вказує, що дані платежі на загальну суму в розмірі 11146 грн. було здійснено помилково.
Як на підтвердження відсутності договірних зобов'язань із відповідачем та помилковим переказом коштів через спів падіння прізвища фізичної особи - підприємця « ОСОБА_3 » позивач надав до суду копію договору поставки № 18/22 від 15 грудня 2022 року.
З копії договору вбачається, що між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) укладено 15 грудня 2022 року договір поставки.
Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
П. 33.2 ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.
Якщо помилку виявили і кошти ще не списали з рахунку платника, для цього потрібно подати до банку платника документ про відкликання платіжного доручення. Платник має право це зробити у будь-який час до списання платежу з його рахунку (п. 23.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 2.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті). Документ про відкликання платник складає у довільній формі на папері або в електронному вигляді.
Якщо кошти вже списали, але ще не зарахували на рахунок отримувача, то для цього платник подає своєму банку документ про відкликання коштів. Банк платника того самого дня дає банку отримувача вказівку повернути кошти, і банк отримувача в день одержання вказівки повертає кошти за реквізитами, що в ній зазначили. Потім банк отримувача повідомляє свого клієнта, що кошти відкликав платник (п. 23.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 2.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).
Виявивши помилку, платник негайно надсилає неналежному отримувачеві вимогу повернути суму переказу. У вимозі зазначає дату перерахування коштів, точну суму помилкового переказу, повні й точні банківські реквізити платника для повернення коштів, а також строк для виконання вимоги та відповідальність за його порушення.
Отже, як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Приват Банк» з метою повернення помилково переврединх коштів та банком ОСОБА_2 31 травня 2024 року було направлено 8 вимог про повернення коштів ОСОБА_1 на загальну суму 11146 грн.
Вимоги банку ОСОБА_2 були проігноровані, кошти ОСОБА_1 не повернуті.
09 червня 2023 року ОСОБА_1 також звернувся до ФОП ОСОБА_2 із вимогою про повернення коштів в сумі 11146 грн., яку останній ортимав 26 червня 2023 року, що підтверджується поштовою квитанцією.
Доказів повернення коштів позивачу ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 до суду не надав.
У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечував отримання коштів, які надійшли на картковий рахунок від ОСОБА_1 , однак вважає, що вони надійшли йому за товари чи послугу, які він надає як приватний підприємець. Жодних доказів, які б могли підтвердити факт існування договірних відносин між ним та позивачем до суду не надав.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язати суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, параграф 23, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наведене, відсутність між сторонами договірних відносин та доказів повернення позивачу грошових коштів відповідачем, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_2 без правової на те підстави отримав грошові кошти позивача та станом на день розгляду справи їх не повернув, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 11146 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 073 грн 60 коп.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 17 липня 2023 року укладений між адвокатським бюро «Олега Попкова» та ОСОБА_1 , акт № ОУ - 0000012 здачі - прийняття робіт (надання послуг), копію платіжної інструкції № 484 від 17 липня 2023 року відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив АБ «Олега Попкова» 2000 грн. за вивчення документів та складання судового позову за договором від 17 липня 2023 року.
Надавши оцінку наданим представником позивача доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, а також ураховуючи критерій складності справи, обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. 1212, 1213 ЦК України, суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів - задовільнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 безпідставно отримані кошти в сумі 11146 грн., 1073 грн. 60 коп. судового збору та 2000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 14219 гн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: В. О. Прилуцький