Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/938/24
Номер провадження2/711/740/24
08 травня 2024 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі: головуючого судді Демчика Р.В.., за участю: секретаря судового засідання Криштоф Л.В розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м.Черкаси цивільну справу за позовом адвоката Джирми Алли Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про усунення перешкод в користування власністю шляхом звільнення майна з-під арешту,
встановив:
Адвокат Джирма А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Другого відділу ДВС у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ), АТ «Державний ощадний банк України» про усунення перешкод в користування власністю шляхом звільнення майна з-під арешту, мотивуючи свою заяву тим, що позивач ОСОБА_1 є власником частини квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 05.04.1998 року, виданого Черкаським Придніпровським райвиконкомом. Маючи намір продати належну йому частину квартири, на початку жовтня 2023р., звернувся до нотаріуса, яка повідомила, що оформлення продажу належної йому квартири наразі не можливо, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є обтяження, а саме арешт. Відповідно до даних, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.10.2023 у позивача є обтяження, накладений Придніпровським відділом ДВС ЧМУЮ, підстава виникнення обтяження: Постанова АА 962168 від 13.08.2009. Відповідно до відповіді, наданої Другим ВДВС у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) неможливо відповідно встановити стягувачів по виконавчому провадженню та взагалі походження боргу та підстави накладення обтяження. Відповідно інформації з Єдиного реєстру боржників, відсутні інформація про наявність заборгованості за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Також позивач 04.12.2023 р. звернувся до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ). з заявою про надання інформації про наявність чи відсутність незавершених виконавчих проваджень в яких скаржник виступає в якості боржника, а в разі відсутності інформації, просив скасувати безпідставні обтяження.
30.01.2023 р. на адресу скаржника надійшла відповідь від 13.12.2023 р. №16164, з якої вбачається, що відсутні на виконанні виконавчі провадження, але арешт так не знято.
Наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про цей арешт створює позивачу ОСОБА_1 перешкоди у реалізації прав, як власника майна. Тому, ці права підлягають судовому захисту, шляхом звільнення майна з-під арешту. Також позивач просив стягнути судові витрати з відповідачі, кі складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу орієнтовний розрахунок яких становить 8000.00 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 07 лютого 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Представник відповідача Другий ВДВС у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) скористався своїм правом надання відзиву, подавши його через канцелярію суду 27.02.2024 року. В відзиві на позовну заяву зазначають, що не погоджуються із позовними вимогами, вважають їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутні правові підстави для скасування накладеного в порядку виконання арешту на майно боржника.
Представник відповідача АТ «Ощадбанк» скористався своїм правом надання відзиву, подавши його через канцелярію суду 08.03.2024 року.
26.03.2024 року адвокатом Джирмою А.В. подана заяву про зменшення позовних вимог у справі в частині стягнення судових витрат. Просили судові витрати залишити за позивачем.
26.03.2024 року адвокатом Джирмою А.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 подана відповідь на відзив.
Позивач та представник позивача - адвокат Джирма А.В. в судове засідання не з'яаилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі, підтримали позов в повному обсязі, просила задовольнити з підстав зазначених в позові.
Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» в судове зсідання не з» явився, Пунктом 2 відзиву зазначено про розгляд справи без участі представника відповідача.
Представник Другого ВДВС у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі. Подав клопотаня про слуханн спарви без участі представник ВДВС.
Враховуючи думку учасників справи та їхніх представників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Разом з тим стаття 16 ЦК України визначає способи захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, серед яких відсутній такий спосіб захисту, як скасування постановлених державним виконавцем в рамках виконавчого провадження постанов.
Положенням ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 08.04.1998 р,, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в рівних частках.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №350630472 від 17.10.2023 року - 13.08.2009 за №8963975 реєстратором Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови АА№962168 Придніпровського відділу ДВС ЧМУЮ накладено арешт на частину квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
Інформація щодо боржника ОСОБА_1 відсутня, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру боржників від 05.12.2023 року.
Відповідно до листа-відповіді в.о. начальника відділу Другого відділу Державної виконавчої служби у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) відділом ДВС встановлено, що на майно ОСОБА_1 накладено арешт постановою АА №962168 від 13.08.2009 та зареєстровано обтяження, однак ідентифікувати виконання якого виконавчого документу накладено арешт неможливо, тому у посадових осіб Другого відділу Державної виконавчої служби у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) відсутня можливість для зняття арешту з ОСОБА_1 майна та надання постанови серії АА №962168 від 13.08.2009.
На звернення позивача, начальник Другого відділу Державної виконавчої служби у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) у своєму листі від 13.12.2023 р. №161643, повідомила про те, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на 13.12.2023 року на виконанні в Другому відділі Державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 не перебуває.
Згідно ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.
Між тим, ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги № 19620/05, 41487/05, 17613/08 и 19316/08) від 05.03.2019 року, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном).
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз'яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого вони позбавлені змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для реєстрації припинення обтяження є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.
Як встановлено судом, через наявність обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо арешту нерухомого майна позивач обмежений у праві здійсненні свого права на розпорядження власністю.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 червня 2020 року в справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263, 265, 268, 279, 280-283, 354 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 16, 319, 317, 321, 391 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов задоволити.
Скасувати арешт з частини квартири АДРЕСА_1 , який зареєстровано: 13.09.2009 року за реєстраційним номером обтяження №8963975 реєстратором Черкаська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підставою обтяження є постанова, АА№962168, 13.08.2009 року, Придніпровський відділ ДВС ЧМУЮ; власник ОСОБА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Р. В. Демчик