Справа № 570/1808/24
номер провадження 2-а/570/19/2024
22 квітня 2024 року м. Рівне
Суддя Рівненського районного суду Рівненської області (як адміністративного суду) Сидоренко С.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови серії АА № 00016857 від 16.01.2024 року,
15.04.2024 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови серії АА № 00016857 від 16.01.2024 року.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що остання підлягає залишенню без руху у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Предметом спору є постанова, АА № 00016857 винесена 16 січня 2024 року. При цьому позивачу позовній заяві просить поновити строк на оскарження постанови та зазначає, що оскаржувану постанову він отримав 05 березня 2024 року. Однак з адміністративного позову вбачається, що ОСОБА_1 06 березня 2024 року направлена скарга керівнику Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому викладені докази неправомірності винесення постанови. Причини пропущення строку звернення до суду, вказані у адміністративному позові не можна визнати поважними.
Слід зазначити, що оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Як вбачається із практики Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи, справа № 360/4485/19 (постанова від 23.12.2020), поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Крім того, яквбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався у порядку ст. 287-289 КУпАП до керівника Державної служби України з безпеки на транспорті із письмовою скаргою щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Тому доводи позивача не відповідають дійсності і не беруться судом до уваги.
Так, покладені в основу обґрунтування поважності причин пропуску строку, аргументи позивача, що йому не було відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення стягнення, не можуть бути визнаними надзвичайними або невідворотними подіями, що унеможливлювали своєчасне звернення до адміністративного суду.
Отже, суд дійшов висновку про те, що позивач мав об'єктивну можливість протягом встановленого законом десятиденного строку звернутися до суду із даними позовними вимогами, чого зроблено не було, а отже, причини пропущення строку звернення до суду, вказані у адміністративному позові, не можна визнати поважними.
Оскільки в ч.2 ст. 286 КАС вказано що постанову може бути оскаржено протягом десяти днів саме з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а не з дня її отримання, зважаючи на те, що позивач знав про існування оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про те, що позивач мав об'єктивну можливість протягом встановленого законом десятиденного строку звернутися до суду із даними позовними вимогами, чого зроблено не було, а причини пропущення строку звернення до суду, вказані у адміністративному позові, не можна визнати поважними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім того, частиною 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Проте, позивачем до позовної заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору чи документа, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 3,5 Закону України «Про судовий збір», серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст. 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Також, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Таким чином, позивачем має бути сплачено судовий збір.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги немайнового характеру.
Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому, позивачу необхідно здійснити оплату судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», тобто 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 грн. 60 коп. та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною 2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суддя вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого позивачу необхідно виправити недоліки, вказані в ухвалі.
У разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві на підставі п.1 ч.4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 121, 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови серії АА № 00016857 від 16.01.2024 року - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення ним недоліків позовної заяви у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Сидоренко С.М.