Провадження 1-кп/557/52/2024
Справа 557/119/24
17 травня 2024 року с-ще Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження №12023181140000152, внесеного 01 червня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Угольці Гощанського району Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з вищою освітою, раніше несудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії покладених на нього обов'язків, визначених у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави,
У провадженні Гощанського районного суду Рівненської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.
17 травня 2024 року до Гощанського районного суду Рівненської області у зазначеному кримінальному провадженні надійшло клопотання прокурора ОСОБА_4 , у якому остання просить продовжити відносно ОСОБА_3 на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області.
Мотивуючи вказане клопотання прокурор вказала на те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України. Прокурор, вказуючи, що строк дії ухвали суду про продовження строку дії покладених обов'язків, визначених у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави закінчується 28 травня 2024 року та вказуючи на обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні означених вище кримінальних правопорушень з посиланням на матеріали, що підтверджують такі обставини, вважає необхідним продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_3 обов'язків, визначених у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, посилаючись на те, що продовжують існувати, передбачені ст. 177 КПК України, ризики, а саме: переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконного впливу на свідків; вчинення інших кримінальних правопорушень. Як зазначає прокурор у клопотанні, продовження строку дії покладених на підозрюваного обов'язків, визначених у зв'язку із застосуванням застави, зможе запобігти наявним ризикам і забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків. Посилаючись на вказане, прокурор просила продовжити на два місяці строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_3 обов'язків, визначених у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, що не зможе, на переконання прокурора, забезпечити інший більш м'який запобіжний захід.
Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав та доводів, які є аналогічними наведеним вище.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні не заперечували проти продовження дії обов'язків, покладених на ОСОБА_3 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави. Разом з тим, захисник зауважив, що існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не доведено.
Суд, дослідивши клопотання, заслухавши позиції учасників кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що ОСОБА_3 має зареєстроване та постійне місце проживання, непрацюючий, неодружений, раніше несудимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Гощанського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2023 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з встановленням розміру застави. В разі внесення застави покладено на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
04 листопада 2023 року ОСОБА_3 звільнено з-під варти, в зв'язку із внесенням застави.
Ухвалою суду від 28 березня 2024 року ОСОБА_3 було продовжено строк дії покладених на нього обов'язків, визначених у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави до 28 травня 2024 року включно.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 331 KПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», тому в оцінці цього питання суд керується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ визначення «обґрунтованої підозри» надано, зокрема, у рішенні «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom», згідно з яким «…існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване», буде залежати від усіх обставин справи» [15, § 32]. Таке формулювання ЄСПЛ також підтверджено в таких рішеннях, як «Нечипорук і Йонкало проти України», «Erdagoz v. Turkey», «Labita v. Italy», «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» та доповнено вказівкою на те, що «факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи» [16, §§ 34, 36], і так само «висунення обвинувачення» [17, § 184].
Суд констатує, що ОСОБА_3 на даний час обвинувачується у вчиненні: кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто в незаконному придбанні, зберігання з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин; кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто в незаконному придбанні, зберігання з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин, вчиненому повторно; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, і діянням ОСОБА_3 надана правова кваліфікація за вказаними частинами зазначених статей КК України.
Так, у п. 175 рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява №42310/04) вказано, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суддя на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину вірогідною.
Суд зазначає, що наведені в клопотанні обставини, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також наданий до суду обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, а дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор у клопотанні.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи клопотання про продовження обвинуваченому строку дії покладений на нього обов'язків, визначених у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, прокурор послалась на існування ризиків того, що він може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Щодо ризику переховування від суду.
Ризик переховування від правосуддя судом оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, ризик переховування від суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (за злочини, передбачені ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України, у вчиненні яких, обвинувачується ОСОБА_3 , передбачено виключно покарання у виді реального позбавлення волі відповідно на строк від чотирьох до восьми років та від шести до десяти років з конфіскацією майна). Вказане особливо сильно підвищує ризик переховування від суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Таким чином, встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження підтверджують наявність ризику переховування від суду.
Щодо існування ризику незаконно впливати на свідків.
Суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто, оскільки ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про існування ризику незаконно впливати на свідків.
Щодо існування ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_3 , обґрунтовується тим, що останній може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як тривалість вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень вказує на систематичний характер неправомірних дій обвинуваченого, необхідності в отриманні джерела доходів для забезпечення життєдіяльності, так як останній ніде не працює, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
Щодо інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, та недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно зі ст. 178 КПК України при застосуванні запобіжного заходу, його продовженні, зміни запобіжного заходу або продовженні чи скасуванні обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд має оцінити усі обставини у сукупності, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого; репутацію обвинуваченого; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів.
Суд враховує тяжкість та характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, які є умисними, та два з яких є тяжкими злочинами; майновий стан обвинуваченого, який є непрацюючим; міцність соціальних зв'язків, зокрема те, що обвинувачений зареєстрований та має постійне місце проживання на території України; відомості про відсутність судимостей; належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Наведені обставини у сукупності із існуванням означених вище ризиків, а також обставинами пред'явленого обвинувачення, на переконання суду, свідчать про необхідність продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Продовження обов'язків забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченого з метою досягнення завдань кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити на два місяці, тобто до 17 липня 2024 року, строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:
-прибувати за кожною вимогою до суду,
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду,
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи,
-утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні,
-носити електронний засіб контролю.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1