Справа № 464/3492/24
пр.№ 2-о/464/146/24
16 травня 2024 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
у складі: судді Шашуріної Г.О.,
секретаря судового засідання Гелеш Т.І.,
розглянувши за правилами окремого провадження цивільну справу № 464/3492/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
Адвокат Фис У.М. від імені та в інтересах заявника, через підсистему «Електронний суд» звернулася до Сихівського районного суду м.Львова із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно заінтересованої особи, строком на 4 місяці з покладенням на нього обов'язків:
- заборонити ОСОБА_2 , 1974 року народження, перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 , 2015 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 , 1974 року народження, наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 , 2015 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 .
- заборонити ОСОБА_2 1974 року народження вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 2015 року народження або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2024 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О..
Ухвалою судді від 14 травня 2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження..
У судове засідання призначене на 10:20 год 16 травня 2024 року учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення такого. Представник заявника скористалася правом наданим ч.3 ст.211 ЦПК України, подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності та відсутності заявника, заяву підтримує та просить задоволити.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
За приписами ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
Як регламентовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Як передбачено ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19, від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 сформульовано правову позицію про те, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Ураховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Заявляючи про видачу обмежувального припису, заявником на підтвердження вимог заяви до суду подано: постанови у справах про адміністративні правопорушення, звернення до правоохоронного органу - поліції, листи, рапорти та довідки останніх, надаючи оцінку яким, суд дійшов наступного.
Зі змісту постанов у справах про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУАП відносно заінтересованої особи вбачається наступне: 06 січня 2020 року учинення умисних дій психологічного характеру відносно дружини … (без жодної конкретизації дій) (постанова від 15 липня 2020 року у справі № 464/1343/20); 28 травня 2023 року учинення насильства психологічного характеру відносно дружини …, - образа нецензурною лайкою та погроза (постанова від 13 червня 2023 року у справі № 464/3668/23); 30 березня 2024 року в присутності малолітнього сина виражав словесні образи в сторону дружини .., наніс їй удар в обличчя, чим викликав у неї емоційну невпевненість та побоювання за власну безпеку.
З огляду на таке три постанови у справах про адміністративне правопорушення з інтервалом 1-2 роки не свідчить про тривале систематичне домашнє насильство, заявником не визначено ризиків того, що у разі незастосування вказаних нею у заяві про видачу обмежувального припису заходів щодо заінтересованої особи існує реальна загроза життю та здоров'ю заявника чи дитини.
Сам факт звернення заявника до правоохоронних органів, про що свідчать повідомлення (листи), рапорти Відділу поліції № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області, заява та пояснення, не є достатніми доказами, адже не свідчать та не підтверджують учинення заінтересованою особою домашнього насильства (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19).
Постанова Сихівського районного суду м.Львова від 28 червня 2023 року у справі № 464/3644/23 відносно заінтересованої особи за ч.1 ст.191 КУпАП щодо порушення правил зберігання мисливського нарізного карабіну, а також лист Комунальної установи змішаного типу 2Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації» не є належними доказами, адже не підтверджують та спростовують учинення домашнього насильства.
Інші докази заявником, яка користується професійною правничою допомогою адвоката, не подані, про такі у заяві не зазначено та відповідного клопотання про їх витребування, як цього вимагає закон, не заявлено. Заявник та її адвокат знехтували своїми процесуальними правами та у судове засідання не з'явились, подавши заяву про розгляд справи у їх відсутності, жодних пояснень по суті справи не надали, від клопотання про виклик та допит свідка відмовились.
З огляду на встановлені обставини у своїй сукупності, суд дійшов висновку щодо недостатності підстав для застосування до заінтересованої особи такого спеціального заходу як обмежувальний припис, застосування таких заходів щодо обмеження у користуванні житлом (з похідними обмеженнями) у даному конкретному випадку розцінюватимуться як необґрунтоване обмеження прав та буде непропорційним учиненому. Суд не встановив жодних даних щодо можливого настання тяжких чи особливо тяжких наслідків у разі невидачі обмежувального припису.
Підсумовуючи наведене у своїй сукупності, судом не встановлено правових підстав для видачі обмежувального припису, оскільки заявником не надано беззаперечних доказів на підтвердження вчинення заінтересованою особою постійного та безперервного домашнього насильства у розумінні вищевказаних положень закону, що має наслідком відмови у позові.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 315-319 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
заявник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
заінтересована ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1
Повне рішення суду складено 16 травня 2024 року.
Суддя Г.О.Шашуріна