16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 300/2771/23
адміністративне провадження № К/990/16240/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі № 300/2771/23 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а саме Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо ненарахування та невиплати йому щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року за період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити йому щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі місячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року за період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року за період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року за період з 04 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону втретє 25 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Предметом спору у цій справі є ненарахування та невиплата щомісячної додаткової грошової винагороди.
Скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах щодо застосування ст. 19 Конституції України, ч. 1, 2 ст. 23, ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 89, 90 Закону України «Про прокуратуру», абз. 2, 5, 6 п. 1 Постанови № 104, п.п. 4, 5, 9 Інструкцій - про те, що за умови відсутності встановленого наказом Міністерства оборони України конкретного розміру винагороди, передбаченої Постановою № 889, та видатків за рахунок бюджетів Збройних Сил на її виплату у відповідного органу прокуратури відсутні повноваження самостійно встановлювати розмір цієї винагороди та виплачувати відповідні кошти за рахунок коштів на утримання органів прокуратури, тобто поза межами видатків державного бюджету на грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах.
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т. і.), а також зазначення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Перевіривши доводи скаржника у цій частині Суд зазначає, що вирішуючи спір та задовольняючи частково позов, суди застосували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права, сформовані у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 640/19556/18, від 31 січня 2023 року у справі № 520/21428/21, у яких Суд сформував висновок щодо застосування у спірних правовідносинах норм частини четвертої статті 27, частини четвертої статті 83 Закону № 1697-VII у взаємозв'язку з положеннями статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ та дійшов висновку, що військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом № 1697-VII, та проходять військову службу особливого характеру відповідно до Закону № 2232-ХІІ та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Верховний Суд вказав, що до дня початку роботи Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об'єднаних сил військовослужбовці Військової прокуратури об'єднаних сил у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, при цьому, вони проходять військову службу особливого характеру відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для військовослужбовців. Тобто, на військовослужбовців військової прокуратури поширюється законодавчі акти про військову службу, які регулюють порядок призначення, проходження, звільнення з військової служби, у тому числі приписи постанови № 889.
Отже, нормами Постанови № 889 встановлено право військовослужбовців на виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил.
В контексті таких посилань скаржника Суд зазначає, судами попередніх інстанцій справу вирішено з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 листопада 2020 року у справі № 640/19556/18, від 31 січня 2023 року у справі № 520/21428/21, які відповідають практиці Верховного Суду у зазначеній категорії спорів та вирішують зазначену проблематику.
Аргументи касаційної скарги щодо обрання позивачем неефективного способу захисту спростовується наведеною позицією Верховного Суду.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Так, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України є посилання скаржника на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України.
Проте у тексті касаційної скарги такі обґрунтування відсутні.
Водночас доводи касаційної скарги у цій частині стосуються виключно переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судом першої та апеляційної інстанцій, незгоди з висновками судів та власним трактуванням норм права, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року визначено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження.
При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що справи які не віднесені судом першої інстанції до справ незначеної складності не потребують обґрунтувань визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі № 300/2771/23 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська