16 травня 2024 рокусправа № 380/22155/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 - військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 - військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 - військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 15.10.2014 року по 7.04.2021 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 - військова частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 15.10.2014 року по 7.04.2021 року;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 - військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості не отриманого харчування ОСОБА_2 за період з 15.10.2014 року по 7.04.2021 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 - військова частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості не отриманого харчування ОСОБА_2 за період з 15.10.2014 року по 7.04.2021 року;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 - військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за період 2016-2021 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 - військова частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення ОСОБА_2 за період 2016-2021 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 - військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки ОСОБА_2 за 2020 рік та за 2021 рік;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 - військова частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки ОСОБА_2 за 2020 рік за 2021 рік;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 - військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку ОСОБА_2 як учаснику бойових дій за період 2015-2021 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 7.04.2021 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 - військова частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки ОСОБА_2 як учаснику бойових дій за період 2015-2021 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 7.04.2021 рік;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 - військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 за період з 30.01.2020 року по 7.04.2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 - військова частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 - військова частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 за період з 01.01.2021 року по 7.04.2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №51 від 7.04.2021 року генерал-майора, ОСОБА_2 , заступника начальника інституту (з питань розвитку та випробовувань) ІНФОРМАЦІЯ_2, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю. Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу, відповідач не провів із позивачем, законною спадкоємицею відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, розрахунків щодо виплати індексації, компенсації за продовольче забезпечення. Компенсація за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік та 2021 рік також не виплачені відповідачем. Грошова допомога на оздоровлення за 2016-2021 роки виплачена без врахування додаткового грошового забезпечення. Грошова компенсація за невикористані календарні дні соціальної відпустки, які передбачені абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» за період 2015-2021 рік також не виплачені відповідачем. Так, у наказі відповідача про звільнення №51 від 7.04.2021 року частково визначено розміри та види грошового забезпечення, що підлягають виплаті позивачу. Крім того, відповідач не провів нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу з 30.01.2020 р.-7.04.2021 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01.01.2020, 01.01.2021. Грошове забезпечення позивача розраховано на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018р., а не на 01 січня кожного нового поточного календарного року. Звертає увагу, що вказані виплати частково зазначені у наказі №256 від 12.08.2023 року, однак фактично на момент звернення до суду із позовом не проведені. Позивач неодноразово усно та письмово звертався до відповідача щодо проведення нарахування та виплати вказаних виплат, однак відповідачем відповіді не надано.
Ухвалою суду від 26.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що ОСОБА_2 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05.09.2015, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 - витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07 вересня 2015 року № 125 та до 04.03.2021, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 у зв'язку зі смертю - витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07 квітня 2021 року № 51, витяг з наказу Міністерства оборони України від 31 березня 2021 року № 101. Станом на 04.03.2021, дату виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , відповідач нарахував та виплатив всі належні суми грошового забезпечення ОСОБА_2 . У період з 15.10.2014 по 05.09.2015 ОСОБА_2 не проходив військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.09.2015 № 125 про зарахування до списків особового складу військової частини. За вказаний період, а саме з 15.10.2014 по 05.09.2015 позивач має звернутися з позовною заявою до належного відповідача. Вказує, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07 квітня 2021 року № 51 генерал-майор ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу частини 04.03.2021. Тож позивач застосовує не вірні терміни перебування у військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_2 .
Відповідач вказує, що військовослужбовець ОСОБА_2 прибув до військової частини НОМЕР_2 у порядку просування по службі для подальшого проходження служби 05.09.2015. Грошове забезпечення за попередньою посадою складало 9470,40 грн., грошове забезпечення за посадою з моменту зарахування до списків військової частини НОМЕР_2 складало 14802,87 грн. Тож, збільшення грошового забезпечення ОСОБА_2 склало 5332,47 грн., що перевищило суму індексації, яку отримував військовослужбовець за попередньою посадою. Порушення щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу з боку відповідача відсутні.
Щодо компенсації за неотримане продовольче забезпечення, відповідач зауважує, що не був та не є органом, який забезпечує військовослужбовців підрозділу харчовим забезпеченням у зв'язку з відсутністю відповідних служб у штаті відповідача. Відповідач перебуває на харчовому забезпеченні у Національному університеті оборони України. Тож, позивач звернувся з заявою щодо неотриманого продовольчого забезпечення до неналежного відповідача. Звертає увагу, що Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них. Частиною 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Продовольче забезпечення не підлягає грошовій компенсації.
Щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідач вказує, що грошова допомога для оздоровлення виплачується військовослужбовцям за їхнім рапортом і визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою. Винагороди не впливають та не впливали на розмір грошової допомоги на оздоровлення. Порушення при нарахуванні відповідачем грошової допомоги для оздоровлення відсутні. Грошова допомога для оздоровлення виплачена у розмірах, що відповідає законодавству України. Звертає увагу, що у процесі написання позовної заяви позивач використовував наказ Міністерства оборони України від 09.02.2017 № 88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік», який втратив чинність 15.02.2018 (довідково, наказ Міністерства оборони України «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на відповідний рік» видається на відповідний рік кожного року новий (в позовних вимогах позивач вказує період з 2016 по 2021, тобто з 2016 по 2021 має бути дано посилання на 6 наказів Міністерства оборони України).
Щодо компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, відповідач вказує, що ОСОБА_2 відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.04.2021 № 51 не звільнявся з військової служби, а був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 у зв'язку зі смертну підстави для здійснення виплат членам сім 7 померлого військовослужбовця за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки відсутні. Дане твердження також підтверджується листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.03.2022 № 248/1354.
Щодо перерахунку грошового забезпечення із використанням величини прожиткового мінімуму на відповідний рік, відповідач звертає увагу, що пунктом 4 постанови КМУ № 704 (в редакції постанови КМУ № 103) визначено, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року», тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Таким чином, підстави для висновку про наявність у відповідача підстав застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні. До спірних правовідносин не може бути застосована норма, за якою обчислення грошового забезпечення позивача здійснюється із використанням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Також зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови КМУ № 704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови. Водночас, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток додатків 1, 12, 13, 14 Постанови КМУ № 704 у відповідність до змін, що були внесені в п. 4 цієї ж Постанови не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)». Вважає, що порушень з боку відповідача не було, відповідач діяв та діє виключно на підставі та у відповідності до вимог законодавства України і жодним чином не порушив права та законні інтересі позивача. Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 31.07.1982.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 09.03.2021.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.09.2015 №125, генерал-майора ОСОБА_2 , призначеного наказом Міністра оборони України від « 27» серпня 2015 року № 636 на посаду заступника командира військової частини (з питань розвитку та випробувань), який прибув із військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_2 , з « 5» вересня 2015 року зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення і вважати таким, що з « 5» вересня 2015 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2018 гривень на місяць.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.04.2021 №51, генерал-майора ОСОБА_2 , заступника начальника інституту з питань розвитку та випробувань з 04 березня 2021 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із смертю.
17.12.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила надати відомості з витягами з наказів начальника ЦНДІ ОВТ ЗС України про надання її покійному чоловіку генерал-майору ОСОБА_2 відпусти, як учаснику бойових дій згідно із п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період проходження військової служби в Центральному НДІ ОВТ ЗС України з 2015-2021 роки, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Також просила надати інформацію про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення із наданням детального помісячного розрахунку за період проходження військової служби в Центральному НДІ ОВТ ЗС України з 2015-2021 роки, зазначивши базовий місяць, який взято при розрахунку індексації. У разі не виплати індексації грошового забезпечення, просила здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Відповідач листом від 10.02.2022 №189/10/442 повідомив позивача про те, що до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 генерал-майор ОСОБА_2 був зарахований 05 вересня 2015 року. Інформація за період з 01.01.2015 по 04.09 2015 про надання за попереднім місцем служби відпустки, як учаснику бойових дій, відсутня. Позивачу надано довідки нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення генерал-майору ОСОБА_2 за період з 05 .09 2015 року по 31.12.2018 року та за період з 01.01.2019 року по 04.03.2021 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення вищевказаних виплат, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до п. 1 Розділу ХХХ Порядку № 260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п. 2 розділу ХХХ Порядку № 260, грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
У позовній заяві позивач стверджує, що неодноразово усно та письмово зверталась до відповідача щодо проведення нарахування та виплати вказаних виплат, однак відповідачем відповіді не надано.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідача щодо виплати належного померлому ОСОБА_2 продовольчого та грошового забезпечення, в тому числі: компенсації за невикористані дні щорічної відпустки; компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій; перерахунку грошового забезпечення із використанням величини прожиткового мінімуму на відповідний рік.
У позовній заяві позивач вказала, що у неї відсутні будь-які інші докази, окрім тих, що додані до позову, оскільки інші документи при звільненні позивачу не надавались. При зверненні до відповідача для надання інших документів, заяви були проігноровані.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив твердження позивача про ненадання відповіді на її звернення.
Крім цього в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що: померлим чоловіком позивача за життя під час проходження військової служби до дня смерті не було використано дні (їх кількість) щорічної відпустки за 2020-2021 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, які підлягають компенсації; що померлому чоловіку позивача не було проведено перерахунок грошового забезпечення із використанням величини прожиткового мінімуму на відповідний рік; що померлим чоловіком позивача за життя не отримано належне продовольче забезпечення та грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2021 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Отже, за відсутності доказів про нарахування але невиплату грошових коштів, в тому числі індексації грошового забезпечення, належних до дня смерті померлому ОСОБА_2 , суд висновує, що у позивача немає підстав для отримання таких грошових виплат, оскільки виплаті підлягає лише належне (нараховане), але не отримане за життя грошове забезпечення.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що законодавець в Порядку №260 визначив поняття «належні» суми, тобто ті, які особа мала б право отримати за будь-яких обставин, як приклад місячне грошове забезпечення, визначене контрактом. При цьому, Порядком №260, а так само і іншими нормативними актами не визначено право на правонаступництво, успадкування, тощо, сум (грошового забезпечення, його складових та їх індексації; допомоги на оздоровлення тощо), які не нараховані, а також не визначені відповідними актами індивідуальної дії, як то наказ, контракт, угода, тощо.
Щодо компенсації за неотримане продовольче забезпечення (харчування), суд зазначає наступне.
Як встановлено п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З наведених законодавчих приписів встановлено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє зробити висновок, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Суд зазначає, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 і як наслідок виключення його із списків особового складу, не є тотожним поняттям - звільнення зі служби.
З огляду на викладене, відсутні підстави для виплати позивачу грошової компенсації за неотримане її померлим чоловіком продовольче забезпечення.
Таким чином суд висновує про недоведеність та необґрунтованість доводів позивача стосовно допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення, компенсації вартості неотриманого харчування (продовольчого забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної та додаткової відпустки, грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, то відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 - військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 16.05.2024 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович