16 травня 2024 рокусправа № 380/6852/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи", у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державного закладу “Центральна медико- соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України” (04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, 9; Код ЄДРПОУ: 38260065) щодо ненадання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання інформації від 26.02.2024;
- зобов'язати Державний заклад “Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України” (04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, 9; Код ЄДРПОУ: 38260065) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) запитувану у інформаційному запиті від 26.02.2024 інформацію у виді копії матеріалів розгляду скарги від 11.01.2024 на дії Обласної МСЕК № 3 КЗ ЛОР “ЛОЦ МСЕ” щодо визначення ступеню втрати працездатності у відсотках від професійної працездатності, яку мав ОСОБА_1 до ушкодження здоров'я та інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 26.02.2024 звернувся до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" із інформаційним запитом. Станом на 28.03.2024 на свій запит відповіді не отримав. Посилається на те, що право громадян на звернення до суб'єктів владних повноважень та отримання відповіді, гарантоване статтею 40 Конституції України не може бути обмеженим навіть в умовах воєнного стану.
Ухвалою від 03.04.2024 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач подав відповідь на відзив від 17.04.2024 (вх. № 29400), у якому зазначає, що
19.01.2024 за вхідним № 56-13(07)-82 надійшла скарга ОСОБА_1 на дії МСЕК №3 КНП «Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи» щодо визначення ступеню втрати працездатності у відсотках від професійної працездатності, яку мав ОСОБА_1 до ушкодження здоров'я та інвалідності. 04.03.2024 за вихідним № 56-13(07)-646 направлена відповідь поштовим відправленням на адресу ОСОБА_1 , у відповіді яка адресована також Обласному центру МСЕ м. Львів зазначено: «медико-експертна справа ОСОБА_2 першому адресату». Таким чином позивач мав інформацію про те, що його медико-експертна справа скерована до Обласного центру м. Львів і всі медичні документи, в тому числі Акт огляду на МСЕК. 08.03.2024 за вхідним № 56-13(07)-288-24 надійшов запит про надання інформації, відповідно до резолютивної частини просив надати копії матеріалів розгляду скарги від 11.01.2024. 12.03.2024 на адресу ОСОБА_3 направлена відповідь, в якій вказано, що 04.03.2024 направлена відповідь на скаргу і в цей же день направлена медико-експертна справа до Обласного центру МСЕ м. Львів.
Позивач подав відповідь на відзив від 16.04.2024 (вх. № 29266), у якій зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які докази про повідомлення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» запитувача ОСОБА_1 щодо направлення його запиту належному розпоряднику. Відповідач не надав жодних доказів відправки відповіді на запит, лише формально перелічує номери реєстрацій обліку документів у підрозділі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 26.02.2024 звернувся Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" із запитом на надання інформації, у якому просив надати копії матеріалів розгляду скарги від 11.01.2024 на дії МСЕК № З КЗ ЛОР «ЛОЦМСЕ» щодо визначення ступеню втрати працездатності у відсотках від професійної працездатності, яку мав ОСОБА_1 до ушкодження здоров'я та інвалідності.
Вважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність у ненаданні відповіді на запит, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з статтями 1, 4 Закону України “Про інформацію” інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень.
Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Відповідно вимог статті 5 Закону України “Про інформацію” кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 № 2939-VI.
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України “Про доступ до публічної інформації” усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Стаття 5 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з статтею 3 Закону України “Про доступ до публічної інформації” право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно з статтею 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до частин 2, 5 статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” зазначено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Крім того, частиною другою статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації” передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Статтею 23 Закону України “Про доступ до публічної інформації” передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб'єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
При цьому, законодавець зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.
Суд встановив, що запит на інформацію від 26.02.2024 надісланий позивачем засобами поштового зв'язку, про що свідчать надані до матеріалів справи поштова накладна, фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист.
Представник відповідача у відзиві не заперечує отримання запиту та вказує, що такий надійшов 08.03.2024 за вхідним № 56-13(07)-288-24.
У відзиві відповідач стверджує, що 12.03.2023 на адресу ОСОБА_3 направлена відповідь.
Спірним у даній справі є скерування засобами поштового зв'язку відповідачем відповіді на запит.
Відповідно до п.1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою КМ України № 270 від 05.03.2009, ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Згідно з п. 8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою КМ України № 270 від 05.03.2009, оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Пунктом 11 вказаних Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до п. 2 зазначених Правил розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 13 Закону України № 2759-III від 04.10.2001 «Про поштовий зв'язок» передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
Отже, належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень документів може бути квитанція або касовий чек, реєстр відправленої кореспонденції, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Натомість, відповідач не надав належних та допустимих доказів щодо скерування відповіді на адресу позивача за допомогою засобів поштового зв'язку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що права позивача в даному випадку порушені відповідачем в частині ненадання відповіді на запит на інформацію у встановлений законом строк.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач порушив вимоги частини першої статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Суд зазначає, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 26.06.2018 року у справі № 800/369/17.
Також Верховний Суд вказав, що не надавши відповідь на запит у встановлений Законом № 2939-VI п'ятиденний строк, відповідач допустив протиправну бездіяльність, тому захистити порушене право на своєчасне отримання інформації можливо лише шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача.
У такому разі, оскільки відповідачем порушено право позивача на своєчасне отримання відповіді на запит, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу відповіді на запит про надання інформації від 26.02.2024.
З огляду на те, що судом визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на запит про надання інформації від 26.02.2024, відповідно з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу відповідь на запит на інформацію від 26.02.2024.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" (вул. Ю. Коцюбинського, 9, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 38260065) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на запит на інформацію від 26.02.2024.
3. Зобов'язати Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" надати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію від 26.02.2024.
4. Стягнути з Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 968,96 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 16.05.2024.
Суддя Кедик М.В.