16 травня 2024 року Справа № 280/5537/23 ПР/280/4/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 ) про стягнення заробітної плати,
18.07.2023 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в підписана ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 03.05.2023 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 рік (29 діб), 2023 рік (2 доби); грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 рік (28 діб); «одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби»; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 гривні та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2 684,00 гривні.
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ; місячного грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 03.05.2023 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 рік (29 діб), 2023 рік (2 доби); грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 рік (28 діб); «одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби»; з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року розмірі 2 481,00 гривні та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2 684,00 гривні, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, представником позивача подані клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та про розгляд справи без участі позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25.02.2022 по 03.05.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 03.05.2023 року №123 позивача було звільнено, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з 03.05.2023. Проте, як вважає позивач, відповідач в період з 25.02.2022 по 03.05.2023 нарахування грошового забезпечення здійснював у заниженому розмірі, а саме виплачував посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 24.07.2023 позовна заява була повернута позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу позивача на ухвалу від 24.07.2023 було задоволено, скасовано зазначену ухвалу, справу направлено до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
21.02.2024 справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 21.02.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.
06.03.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов в якому зазначено, що відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 30.01.2018 №Д-322/1/1дск та директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 02.02.2018 №1дск ВЧ НОМЕР_1 (у тому числі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ) знаходяться на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 02.02.2018 року. Таким чином завдання з грошового забезпечення військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 та підпорядкованих їй військових частин до 01.07.2022 року виконувалося ІНФОРМАЦІЯ_4 . Окрім того, зважаючи на факт проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , що є окремою підпорядкованою військовою частиною ВЧ НОМЕР_1 , своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів, ІНФОРМАЦІЯ_5 , як і у подальшому ВЧ НОМЕР_1 , усіх документів, необхідних для виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , здійснювалося командиром військової частини НОМЕР_2 . В зв'язку з чим вважає, що ВЧ НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у даній судовій справі.
Ухвалою від 26.03.2024 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 (відповідач 2, ВЧ НОМЕР_2 ), в якості третього відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 (відповідач 3, ІНФОРМАЦІЯ_7 ). Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку. Запропоновано відповідачу 2 та відповідачу 3, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про залучення в якості співвідповідача, подати відзив та документи на його обґрунтування
11.04.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача 3 надійшов відзив на позов, в ІНФОРМАЦІЯ_7 вказує на те, що відповідач 3 може розглядатись, як суб'єкт владних повноважень, який здійснює грошові виплати позивачеві лише у період з 25.02.2022 по 30.06.2022. Позивач звільнився з військової служби з військової частини, коли вона вже не фінансувалась відповідачем 3. ІНФОРМАЦІЯ_7 може відповідати лише за здійснення поточних виплат позивачеві у період до 30.06.2022, а не за ті, здійснення яких передбачено лише при розрахунку при звільненні. За виплати, які не мають фіксованого характеру в часі, а відбуваються з зв'язку із певними обставинами, відповідає тої суб'єкт, який здійснював грошові виплати позивачеві на час цих обставин. Таким чином, відповідальність за можливі невиплати позивачу належних грошових сум має нести відповідна військова частина. Просить суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 відмовити в повному обсязі.
Ухвала від 26.03.2024 була доставлена до електронного кабінету відповідача 2 - 26.03.2024 о 19:45.
Станом на час розгляду справи відзив від ВЧ НОМЕР_2 до суду не надходив.
Приписами ч.4 ст.159 КАС України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням зазначеної норми суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 03.05.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.05.2023 за №123 позивача було звільнено з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 та усіх видів забезпечення з 03.05.2023.
Позивач, вважаючи, що в період в період з 25.02.2022 по 03.05.2023 йому нараховувалось грошове забезпечення у заниженому розмірі, а саме без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
За приписами ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою №704, зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Згідно з п. 6 Постанови №103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, зміст змін, які внесено в п. 4 Постанови №704 Постановою №103, полягає в зміні дати, станом на яку встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що використовується для обчислення окладів шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти, а також в скасуванні правила про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року не може бути меншим 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2022 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасувати п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Попри чинність в спірний період Постанови №103 Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 11.08.2023 у справі №380/103/22).
Також суд зазначає, що з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.08.2022 по справі №440/6017/21. Їх релевантність обставинам цієї справи підтверджена в ході розгляду справи №380/10103/22, в тому числі Касаційним адміністративним судом.
Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 гривня.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривня.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивача за період з початку проходження військової служби (з 25.02.2022) до 03.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними.
Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (доплату) позивачу грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 03.05.2023, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 рік; «одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 25.02.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 03.05.2023.
Щодо зобов'язання певного суб'єкта владних повноважень здійснити перерахунок та доплату позивачу грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових виплати, які обраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ч.1 ст. 73 КАС України).
Як судом зазначалось вище, від ВЧ НОМЕР_1 надійшов відзив на позов в якому відповідачем вказано, що на підставі телеграми заступника директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.06.2022 №248/2942 у період з 01.07.2022 по 05.07.2022 року здійснено приймання - передачу ВЧ НОМЕР_1 (у тому числі А7277, НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ) з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_8 на фінансове забезпечення ВЧ НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що грошове забезпечення військовослужбовців в Збройних Силах України здійснюється згідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197.
Згідно пункту 8 названого Порядку грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу у про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Суд звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, грошове забезпечення позивача на дату звільнення з військової служби нараховувалось та виплачувалось ВЧ НОМЕР_1 .
При цьому відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо нарахування грошового забезпечення позивачу без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
В зв'язку з наведеним вище позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
В зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, в силу приписів Закону України «Про судовий збір», питання про його розподіл судом не вирішувалось.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 ) про стягнення заробітної плати - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з початку проходження військової служби (з 25.02.2022) до 03.05.2023 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 03.05.2023, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 25.02.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 03.05.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «16» травня 2024 року.
Суддя Р.В. Кисіль