16 травня 2024 року м. Ужгород№ 260/6534/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Калинич Оксани Іллівни (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач), яким просить суд:
1) звільнити від сплати судового збору на підставі п.1, п. 1, п.п. 12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»;
2) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не розгляду рапорту від 31.05.2023 року ОСОБА_1 , не виплати заробітної плати та грошової винагороди за квітень 2022р, травень 2022р., липень 2022, вересень 2022, жовтень 2022 та листопад 2022 року та не виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022рік, та грошової допомоги на оздоровлення за 2022, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, отриманої під час проходження військової служби;
3) зобов'язати військову частини НОМЕР_2 Національної гвардії України код ЄДРПУ НОМЕР_3 повторно розглянути рапорт та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 заробітної плати та грошової винагороди за квітень 2022р, травень 2022р., липень 2022, вересень 2022, жовтень 2022 та листопад 2022 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, отриманої під час проходження військової служби, та раніше виплачених сум (а.с.1-6).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 01 травня 2023 року, лейтенант ОСОБА_1 подав рапорт до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо виплати заробітної плати та грошової винагороди за квітень 2022 року, травень 2022 року, липень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року та листопад 2022 року, оскільки така не виплачується. Однак, від відповідача відповіді не отримано, на усні прохання надати відповідь та виплатити грошові кошти відмовлено. У подальшому позивач звернувся до безоплатної вторинної правової допомоги та вже 08 червня 2023 року представником позивача в інтересах ОСОБА_1 подано адвокатський запит до відповідача, щодо розгляду рапорту від 01 травня 2023 року, а також надати докази нарахованої суми заробітної плати та документ, який підтверджує нарахування позивачу заробітної плати та вищевказаної грошової винагороди за спірний період. Листом від 22 червня 2023 року за вих. №50/115/23-753, повідомлено, що рапорт не розглянуто, командиру частини не передано, оскільки такий мав численні порушення щодо оформленням таких документів та містив невідповідності визначеним зразкам. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та надано відповідачеві п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.16, 17).
Відповідач скористався своїм правом і подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній проти позову заперечує у повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставним і просить суд відмовити позивачеві в задоволенні такого. Зокрема зазначив, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення у травні 2022 року виплачена позивачеві у повному обсязі. В частині, що стосуються посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року за № 889 із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2023 року № 161, то така не підлягає до застосування, оскільки позивач у зазначений період дії вказаних постанов не проходив військову службу (а.с.20, 21).
Згідно частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_4 виданого 05 березня 2022 року (а.с.9).
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи 01 травня 2023 року лейтенантом ОСОБА_1 подано рапорт на ім'я командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України полковника ОСОБА_2 щодо здійснення йому виплати заробітної плати та грошової винагороди за квітень-липень 2022 року та вересень-листопад 2022 року, оскільки така останньому не виплачувалася. Рапорт обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 адміністративних порушень не скоював, що підтверджено постановами Ужгородського міськрайонного суду від 26.04.2022 року, Закарпатського апеляційного суду від 25.05.2022 року, Закарпатського апеляційного суду від 18.07.2023 року та Закарпатського апеляційного суду від 27.03.2023 року (а.с.11).
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповіді від відповідача на поданим позивачем рапорт не отримано, на усні прохання надати відповідь та виплатити грошові кошти відмовлено.
30 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги та згідно Доручення № 332 для представництва його інтересів призначено адвоката ОСОБА_3 (а.с.8).
З матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2023 року представник позивача звернулася до відповідача з адвокатський запитом, щодо розгляду рапорту поданого ОСОБА_4 від 01 травня 2023 року, а також просила надати відповідні документи, що підтверджують нарахування заробітної плати та грошової винагороди позивачу за спірний період (а.с.12).
У відповідь на адвокатський запит, Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України листом від 22 червня 2023 року за вих. № 50/115/23-753 повідомила, що рапорт залишено без розгляду до командира частини на підпис не передано, оскільки такий містив невідповідності зразкам. В усній формі про це повідомлено лейтенанта ОСОБА_5 в присутності свідків. У листі також зазначено, що позивачеві неодноразово надавалися зразки рапортів, роз'яснювався порядок звернення, однак останнім свідомо ігноруються вимоги Статуту Збройних Сил України щодо порядку звернення військовослужбовців до старших начальників. На адвокатський запит надано довідку від 21.06.2023 року № Д/Д№52 про виплату грошового забезпечення за період з 01.04.2022 року по 29.11.2022 року; довідку щодо позбавлення позивача додаткової грошової винагороди на підставі дисциплінарного стягнення та довідку щодо позбавлення щомісячної премії на підставі дисциплінарного стягнення (а.с.13-14(на звороті)).
З довідки про виплату грошового забезпечення лейтенанту ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 року по 30.11.2022 року судом встановлено, що у травні 2022 року останньому відповідачем виплачено допомогу на оздоровлення в розмірі 18 220,50 грн. та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 18 220,50 грн.. За період з 01 квітня 2022 року по 30 листопада 2022 року Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України нараховано заробітну плату ОСОБА_1 в загальному розмірі 70 443,35 грн.. Згідно вищевказаної довідки у спірний період відповідачем не здійснено нарахування позивачеві додаткової винагороди (а.с.14).
Судом також встановлено, що згідно довідки щодо підстав позбавлення виплат з 14 вересня 2022 року по 03 листопада 2022 року позивач самовільно залишив військову частину відтак виплата грошового забезпечення йому не проводилась. Так згідно вищевказаної довідки, позивача позбавлено щомісячної премії та додаткової винагороди на підставі дисциплінарного стягнення. 19 березня 2022 року командиром військової частини НОМЕР_2 складено протокол НГ № 5375 про військове адміністративне правопорушення передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП). Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22 березня 2022 року № 5 лейтенанту ОСОБА_1 оголошено попередження про неповну службову відповідальність та позбавлено премії за березень 2022 року в повному обсязі. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04 квітня 2022 року № 34 лейтенанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану та позбавлено премії за квітень 2022 року в повному обсязі. 01 травня 2022 року командиром військової частини НОМЕР_2 складено протокол НГ № 15/009 про військове адміністративне правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 172-11 КУпАП за самовільне залишення військової частини у квітні 2022 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18 травня 2022 року № 120 клопотання перед начальником ЗТУ про пониження лейтенанта ОСОБА_1 у військовому званні на один ступінь та позбавлення премії за травень 2022 року в повному обсязі. 30 травня 2022 року командиром військової частини складено протокол НОМЕР_5 про військове адміністративне правопорушення передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП. Матеріали адміністративної справи передані в Закарпатську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону за перебування на території військової частини в нетверезому стані та самовільне залишення частини 12 червня 2022 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24 червня 2022 року № 209 лейтенанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану та позбавлено премії за червень 2022 року в повному обсязі. 07 липня 2022 року прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону стосовно лейтенанта ОСОБА_5 складено протокол № 34, 35 про військові адміністративній правопорушення передбачені частиною другою статті 172-15 та частиною третьою статті 172-20 КУпАП. 23 серпня 2022 року командиром військової частини складено протокол НОМЕР_6 про військове адміністративне правопорушення передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25 серпня 2022 року № 359 лейтенанту ОСОБА_1 оголошення пониження в посаді та позбавлення премії за серпень 2022 року в повному обсязі. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01 вересня 2022 року № 373 лейтенанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану. ОСОБА_1 Самовільне залишення військової частини 06 вересня 2022 року та 14 вересня 2022 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26 вересня 2022 року № 438 лейтенанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану. 28 вересня 2022 року, 6 СВ (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022140160000188 за частиною п'ятою статті 407 Кримінального кодексу України. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12 жовтня 2022 року № 483 клопотання перед НЗТУ про пониження у військовому званні на один ступінь (а.с.14 (на звороті)).
Позивач вважаючи неправомірними дії відповідача щодо не розгляду поданого ним рапорту, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За змістом частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено на території України воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дія воєнного стану була неодноразово продовжена та була чинною на час спірних правовідносин.
10.12.2008 року Президент України Указом № 1153/2008 затвердив Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).
Військовий рапорт - це документ, за допомогою якого військовослужбовець може звернутися до командування щодо тих чи інших питань.
У свою чергу, подання рапорту «по команді», передбачає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, та далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Пунктом 2 Розділу І «Загальні положення» Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2015 року № 1000/5, визначено, що служба діловодства - структурний підрозділ, що забезпечує реєстрацію, облік, організацію документообігу службових документів, зберігання документаційного фонду або його частини до передавання на зберігання до архіву установи, або відповідальна особа установи, на яку покладено виконання завдань і функцій цієї служби.
Пунктом 1 підрозділу 1 Розділу ІІІ, пунктом 5 підрозділу 2 Розділу ІІІ вказаних Правил, визначено, що служба діловодства здійснює первинне опрацювання документів, що надійшли до установи, їх попередній розгляд, реєстрацію, передачу керівництву на розгляд, передачу виконавцям. Після виконання документи долучаються до справ. Факт надходження документа до установи обов'язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому куті нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Відповідно п. 2.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно пункту 115 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Як вбачається із матеріалів справи позивач 01 травня 2023 року подав до вищої посадової особи на командира військової частини рапорт. Рапорт направлений заказаним листом на адресу військової частини НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачем. Таким чином, на час звернення до суду відомості щодо розгляду рапорту були відсутні, що є порушенням вимог пунктів 112, 115 Статуту Збройних Сил України та статті 20 Закону України «Про звернення громадян»: відповіді не надано.
З чого слідує, рапорт не розглянуто, додаткову винагороду не виплачену та премію за спірний період.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Згідно частини першої статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
За визначенням, наведеним в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (чинна на момент виникнення спірних правовідносин; далі по тексту Інструкція №260), якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
За приписами п. 1.2 розділу І Інструкції № 260 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно п. 30.1 розділу XXX Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Також відповідно до п. 33.1 розділу XXXIII Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії. Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Підпунктами 2 пункту 1 Постанови №899 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з п. 2 Постанови № 899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ. Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
З довідок військової частини НОМЕР_2 № НОМЕР_7 від 21.06.2023 р. про виплату грошового забезпечення за період 01.04.2022 року по 30.11.2022 року вбачається, що позивачеві виплачувалась тільки заробітна плата без урахування щомісячної додаткової винагороди. В травні місяці 2022 року було виплачено матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Отже до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги па оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у квітні 2022 року, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889.
Згідно з пунктом 8 Інструкції №550 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Проте застосовуючи наведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві допомоги на оздоровлення, враховується пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
В свою чергу встановлення підзаконним нормативно - правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Отже при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанова № 899, а не Інструкція № 550 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова додаткова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Аналогічна позиція суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 року по справі № 520/8887/2020.
Відтак зазначає, щомісячна додаткова грошова винагорода в 2022 роках позивачу під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 повинна виплачуватися щомісяця, тому така винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Додаткова винагорода повинна виплачуватись щомісячно, однак відповідач ухиляється від такої виплати.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» № 1774-VIII, зі змінами та доповненнями від 1 січня 2017 року, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У постанові від 21 листопада 2018 року (справа № 824/166/15-а) Верховний Суд, аналізуючи норми, зокрема, частину другу статті 9 Закону № 2011-XII, пункту 33.1 Інструкції, дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу.
Отже, позивач має право звертатися до суду з позовними вимогами про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та додаткової винагороди без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначене вище, адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 01 травня 2023 року з врахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. 139, 241, 243, 255, 257 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 01 травня 2023 року.
3. Зобов'язати Військову частини НОМЕР_2 Національної гвардії України розглянути у належний спосіб рапорт ОСОБА_1 від 01 травня 2023 року та прийняти відповідне рішення, з врахуванням висновків суду .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець