Рішення від 16.05.2024 по справі 260/2038/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 рокум. Ужгород№ 260/2038/24

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (88000, Рівненська область, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7, код ЄДРПОУ 21084076), третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , через уповноваженого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2024 р. №071750011056 незаконним та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_2 пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із дня смерті (загибелі) годувальника ІНФОРМАЦІЯ_3 року; 2) встановити факт того, що ОСОБА_2 перебував на утриманні ОСОБА_4 з 05.03.2014 року до дня його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

02 квітня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов'язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 19 квітня 2024 року відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 .

09 квітня 2024 року на виконання вимог суду, відповідачем надано належним чином засвідчені копії документів відмовної пенсійної справи за заявою ОСОБА_1 .

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по втраті годувальника призначається незалежно від стажу померлого годувальника, за умови: смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини; настала в період проходження строкової військової служби; внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у Революції Гідності; непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Таким чином, у позивача наявні як [ 1] відомості про місце проживання разом з годувальником за однією адресою, так і [2] документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи органом місцевого самоврядування. Копії вказаних документів подаються разом із цим адміністративним позовом. Отже, з моменту шлюбу 05.03.2014 року ОСОБА_2 знаходився на постійному утриманні померлого ОСОБА_4 . Рідний батько позивача не платить аліменти з самого розлучення. Вказані факти доведені документами, що додаються до позовної заяви, а саме: копією свідоцтва про шлюб від 05.03.2014 р. серія НОМЕР_2 , копією розрахунку заборгованості по аліментам відносно ОСОБА_5 на 20.02.2024 рік №15- 42322686 та довідками від 02.08.2023 р. № 2119 й від 25.09.2023 р. № 2410. При цьому, відповідач не бере вищевказані документи до уваги та не визнає позивача на утриманні померлого ОСОБА_4 , чим порушує його право на отримання соціального забезпечення у зв'язку із втратою годувальника.

12 квітня 2024 року третьою особо без самостійних вимог на стороні відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 16.02.2024р. та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, про що винесено рішення №071750011056 від 16.02.2024р. Так, страховий стаж померлого годувальника становить 05 років 08 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Звертають увагу суду, що заява про призначення пенсії ОСОБА_1 подана до територіального органу Пенсійного фонду України, а не через уповноважений орган Міністерства оборони України - обласний ІНФОРМАЦІЯ_2 Крім того, зазначають, що спір про встановлення факту того, що ОСОБА_2 перебував на утриманні ОСОБА_4 з 05.03.2014 року до дня його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_3 року не підсудний адміністративному суду, а підсудній місцевому загальному суду.

13 травня 2024 року відповідачем, з порушенням строків встановлених в ухвалі про відкриття провадження, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що необхідний страховий стаж годувальника, визначений статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 7 років. Страховий стаж померлого годувальника 5 років 8 місяців. Однак, частиною 5 цієї статті зазначено, що пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків. Варто зауважити, що до електронної пенсійної справи долучено скановану копію з копії розрахунку заборгованості № 15-42322686 (дата документа не зазначена) по аліментах відносно ОСОБА_5 по виконавчому листу № 308/7923/13 від 01.08.2013 з травня 2013 по січень 2023. Враховуючи вищезазначене прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, законодавцем визначено інший порядок призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ніж у порядку Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звертають увагу суду, що доказів звернення позивачки щодо призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника саме за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає. Рішення територіальними органами Пенсійного фонду України щодо розгляду такої заяви не приймалось. Документи про те що годувальник ОСОБА_4 брав участь у бойових діях у зв'язку з військовою агресією росії та отримав поранення, що спричинило смерть в електронній пенсійній справі відсутні. А тому, вимога позивача щодо призначення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із дня смерті (загибелі) годувальника ІНФОРМАЦІЯ_3 року є передчасною та не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 16 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника № 1568, надавши документи згідно з переліком, вказаним у розписці-повідомленні (а.с. 48-50).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

26 лютого 2024 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 071750011056 відмовлено в призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж годувальника, визначений статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 7 років.

Страховий стаж померлого годувальника 5 років 8 місяців.

Звертають увагу, що відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

До електронної пенсійної справи долучено скановану копію з копії розрахунки заборгованості № 15-42322686 (дата документа не зазначена) по аліментах відносно ОСОБА_5 по виконавчому листу № 308/7923/13 від 01.08.2013 з травня 2013 по січень 2023, (а.с. 76).

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас пунктом 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зауважив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Всі правила цього Закону, що стосуються сімей померлих, відповідно поширюються (оскільки не обумовлено інше) і на сім'ї безвісти відсутніх, якщо безвісна відсутність годувальника засвідчена у встановленому порядку.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

В той же час, відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» даний закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму ОСОБА_6 (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.

Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.

Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Таким чином, стаття 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого чи безвісно відсутнього годувальника, які були на його утриманні за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років.

Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії від 23 лютого 2024 року № 071750011056 страховий стаж померлого годувальника 5 років 8 місяців. За даними документами до страхового стажу зараховані всі періоди, (а.с. 76).

Таким чином, за результатом дослідження матеріалів справи та наданих сторонами доказів, суд констатує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 071750011056 від 26 лютого 2024 року про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідає принципам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, а відтак відсутні підстави для призначення пенсії ОСОБА_2 у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із дня смерті (загибелі) годувальника 06 червня 2023 року.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (стаття 9 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на те, що позивачка не довела обставин, які б свідчили про порушення її права, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивачки викладені в адміністративному позові не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16 травня 2024 року.

СуддяТ.В.Скраль

Попередній документ
119072925
Наступний документ
119072927
Інформація про рішення:
№ рішення: 119072926
№ справи: 260/2038/24
Дата рішення: 16.05.2024
Дата публікації: 21.05.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; сімей із дітьми
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (16.05.2024)
Дата надходження: 28.03.2024
Предмет позову: про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії
Розклад засідань:
25.04.2024 00:00 Закарпатський окружний адміністративний суд
16.05.2024 00:00 Закарпатський окружний адміністративний суд