15 травня 2024 року м. Ужгород№ 260/1933/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 20.09.2023 по 19.03.2023;
- стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період із 20.09.2023 по 19.03.2023 в розмірі 134 606,08 грн.
Позивач вказує, що відповідачем, у порушення строків розрахунку при виключенні позивача із списків особового складу та всіх видів забезпечення 19.09.2022 проведено остаточний розрахунок у зв'язку із звільненням лише 13.03.2024, відтак просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
08.05.2024 року до суду через систему «Електронний суду» відповідачем подано відзив, в якому щодо задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив про відсутність підстав для застосування відповідальності, передбаченої статтями 116, 117 КЗпП. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Окрім цього, відповідач вказує, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі №260/9985/23 відповідачем виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2022 по 20.03.2023 у розмірі 91509,15.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) та перебував на всіх видах грошового забезпечення.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12 вересня 2022 року №346-ОС позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та з 19 вересня 2022 року наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №659-ОС позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. (а.с.5).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 260/9193/23 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2022 року по 20.03.2023 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2022 по 20.03.2023 у розмірі 91509,15 (дев'яносто одна тисяча п'ятсот дев'ять гривень 15 копійок) грн. Вказане рішення набрало законної сили 18.03.2024 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2023 року у справі № 260/9193/23 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки при звільненні на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 260/245/23 без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки при звільненні на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 260/245/23.
На виконання вищевказаного судового рішення відповідачем 13 березня 2024 року виплачено належне при звільненні грошове забезпечення в розмірі 47293,47 грн, що підтверджується випискою з банку.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, (в редакції Закону України "Про внесення змін в законодавчі акти України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX ), чинній на час звернення із позовом, у разі невиплати звини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України, (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Зазначені положення переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина 2 ст. 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч. 1 ст. 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах;
- співмірність розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З огляду на це, вирішуючи питання про стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд повинен врахувати розмір простроченої заборгованості роботодавця, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, співмірність розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Однак, досліджуючи матеріали даної справи, судом встановлено, що на користь позивача вже стягнуто середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку у сумі 91509,15 грн на виконання рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року у справі №260/9985/23.
Однак, після відшкодування відповідачем суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку, відповідач 13.03.2024 нараховує позивачу знову кошти на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 року у справі №260/9193/23, що стало підставою для повторного звернення позивача із вказаним позовом до суду.
Таким чином, суд констатує, що позивачу за затримку розрахунку при звільненні за період з 20.09.2022 по 20.03.2023 (за шість місяців) відповідачем відшкодовано кошти у сумі 91509,15 грн. на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року у справі №260/9985/23.
Суд також враховує, те що позивачу зараховано кошти 13.03.2024 року на виконання рішення суду, тобто після стягнення суми за затримку розрахунку при звільненні, однак вказує на те, що нормами ст. 117 КЗпП України не передбачено подвійного нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд також зазначає, що відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України із внесеними змінами після 19.07.2022 року весь час затримки розрахунку обмежено шістьма місяцями.
Таким чином, у позивача весь час затримки розрахунку при звільненні обмежується періодом з 20.09.2022 по 20.03.2023 року. А за вказаний період позивачу відшкодовано суму за затримку розрахунку при звільненні.
Відтак, суд вказує на те, що позивач помилково та необґрунтовано дійшов висновку що має право на повторне відшкодування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2022 по 19.03.2023 року, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЮ.Ю.Дору