16 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/4353/24
категорія 113050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України №598/4/3040 від 14.02.2024, яким постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно довідки від 09.01.2024 № 110 про його придатність до військової служби визнано обґрунтованою;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України направити його на повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Позовні вимоги мотивовано тим, що процедура медичного огляду проведена з істотними порушеннями Положення №402, оскільки не включала здійснення медичного огляду відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних протипоказань та позивача не було направлено на повторне обстеження для підтвердження чи спростування діагнозів, які попередньо були встановлені ВЛК від 07.03.2023 з урахуванням динаміки порушених функцій.
Ухвалою судді від 07 березня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Вказує, що відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Вказує, що відповідно до пункту 20.4 глави 20 розділу II Положення у воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби". Таким чином, постанова прийнята ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до встановленого позивачу діагнозу у закладах охорони здоров'я та вимог Положення. Діагноз у довідці ВЛК відповідає діагнозу в медичних документах позивача. Також зазначає, що ЦВЛК ЗС України не уповноважена ставити задачу командирам військових частин щодо направлення підпорядкованих їм військовослужбовців на медичних огляд ВЛК. відповідно до пункту 20.4 глави 20 розділу II Положення у воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби". Таким чином, постанова прийнята ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до встановленого позивачу діагнозу у закладах охорони здоров'я та вимог Положення. Діагноз у довідці ВЛК відповідає діагнозу в медичних документах позивача. Також зазначає, що ЦВЛК ЗС України не уповноважена ставити задачу командирам військових частин щодо направлення підпорядкованих їм військовослужбовців на медичних огляд ВЛК.
У період із 25.03.2024 по 29.03.2024 головуюча суддя перебувала у відпустці.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, 09 січня 2024 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 був проведений медичний огляд, за результатами якого ОСОБА_1 був встановлений діагноз: виразкова хвороба ДПК, рубцева деформація, холецисто-панкреатит середнього ступеню тяжкості, ГЕРХ, консолідований МОС перелом обох кісток лівої гомілки з наявністю металоконструкцій з незначним порушенням функцій.
За висновками ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з довідкою №102/52 на підставі ст.78-в, 52-в, 53-в, 54-в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ наказу МО України №402 від 14.08.2008 позивач був визнаний придатним до військової служби.
Не погодившись із довідкою ВЛК та її висновками, позивач оскаржив рішення до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ Міністерства оборони України.
Листом від 14.02.2024 №598/4/3040 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України повідомила позивача, що за встановленим діагнозом постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно довідки ВЛК від 09.01.2024 №110 прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Підстав для застосування пунктів "б" статей 52, 53, 54, 78 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби немає. Згідно наданих копій документів, захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють зміну ступеню придатності до військової служби не вбачається.
Також зазначено, що у разі незгоди з даним рішенням, відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та частини 1 статті 16 Закону України "Про звернення громадян, заявник має право на його оскарження безпосередньо у суді.
Позивач не погоджується з вказаною відмовою відповідача звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст.106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
В частині 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ закріплено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно із частиною 13 статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, які направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України.
Відповідно до приписів частини 10 статті 1 Закону №2232-XII тa з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Відповідно до п.1.1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п.2.1 Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК).
Відповідно до п. 2.4.10 Положення №402, постанова ВЛК може бути оскаржена у до ВЛК вищого рівня, ЦВЛК або у судовому порядку.
Таким чином, постанова ВЛК, яка видана позивачу та оформлена довідкою від 09.01.2024 №110 може бути оскаржена до Центральної військово-лікарської комісії.
Суд зазначає, що при розгляді справи не встановлено порушень процедури проходження медичного обстеження позивачем під час обстеження ВЛК і звертає увагу на те, що не є компетенцією суду давати оцінку аналізам, стану здоров'я позивача, встановленому діагнозу та робити висновок про придатність чи не придатність до військової служби, оскільки це питання не є правовим, а є медичним та відноситься до дискреційних повноважень ВЛК та інших спеціалізованих експертних медичних установ.
Як вже було зазначено вище та передбачено Положенням №402, особа яка не погоджується з висновком ВЛК може оскаржити його до Центральної військово-лікарської комісії, надати додаткові данні чи матеріали обстеження та обґрунтування.
Згідно поданих матеріалів, скарга позивача з запереченнями на постанову ВЛК була розглянута відповідачем без винесення постанови та медичного обстеження позивача у порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян".
Суд вважає, що правовідносин що виникли у позивача та ЦВЛК не можуть врегульовуватись цим законом виходячи з наступного.
За приписами ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У статті 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина перша).
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства (частина друга).
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (частина третя).
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (частина четверта).
Суд зазначає, що скарга позивача не підпадає під жодне вищенаведене визначення та не є зверненням в розумінні Закону №393/96-ВР з питань військово-лікарської експертизи, а є скаргою в якій не погодившись з висновком ВЛК оскаржує його в порядку передбаченому Положенням №402 до ЦВЛК, що дає підстави для висновку, що процедура розгляду такої заяви повинна проводитись у відповідності до цього нормативного акту, а не у відповідності до Закону №393/96-ВР.
Так відповідно до п.п.2.3.4. п.2.3 Положення 402 ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Відповідно до п.2.1., п.2.2. ЦВЛК є штатною військово-лікарською установою яка приймає постанови що є обов'язковою для штатних та позаштатних ВЛК.
Згідно п.2.3.5. Положення №402, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Системний аналіз вищенаведених приписів Положення №402 дає суду підстави прийти до висновку, що ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за Законом.
Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Саме постанова ЦВЛК є актом індивідуальної дії, який в подальшому заявник може оскаржити у відповідності до п.2.3.5 Положення 402 та є підставою для перегляду її в судовому порядку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 розглянута відповідачем не у відповідності по приписів Положення №402.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги позивача на висновок військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою № 110 від 09 січня 2024 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути таку скаргу та прийняти постанову відповідно до п.п.2.3.3.-2.3.5. глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням висновків суду наведених в цьому рішенні.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання ЦВЛК направити його на повторний медичний огляд, суд вважає, що такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки Положення 402 не передбачає при перегляді рішення ВЛК обов'язкового медичного огляду особи.
Крім того, питання необхідності проведення медичного огляду особи є дискреційними повноваженнями ЦВЛК, яка самостійно без судового втручання вирішує питання його необхідності.
Суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.77 КАС України позивачем частково доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду відповідає вимогам зазначеним у ч.2 ст.2 КАС України.
З урахуванням вищезазначеного, у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262. 295, 297 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги ОСОБА_1 на висновок військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою № 110 від 09 січня 2024 року.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на висновок військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою № 110 від 09 січня 2024 року, з прийняттям постанови відповідно до п.п.2.3.3. - 2.3.5. глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням висновків суду наведених в цьому рішенні.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (вул.Госпітальна,16, м.Київ, 01133, ЄДРПОУ: 08356179) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва