Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
15 травня 2024 року Справа №200/2242/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн. у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в період з 27.09.2022 по 06.01.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати нарахувати та виплатити збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн. у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в період з 27.09.2022 по 06.01.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху і позивачеві надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін та письмової заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням підстав поважності його пропуску та докази поважності причин його пропуску.
На усунення недоліків позовної заяви представником позивача подані адміністративний позов та заява про поновлення процесуального строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки позивачу про порушення його права стало відомо 07.02.2024 після отримання листа відповідача.
Розглянувши матеріали позовної заяви та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Приписами статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в редакції Закону України № 2352-ІХ від 01.07.2022 працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Втім, пунктом першим глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» дію карантину через СОVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Отже, до 19 липня 2022 року, тобто до дати внесення Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022 змін до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, строк звернення до суду з вимогами про виплату належних працівникові всіх сум не був обмежений будь-яким строком, а після 19 липня 2022 року є обмеженим трьома місяцями, але продовжується на строк дії такого карантину.
Тобто, після 30 червня 2023 року (дію карантину через СОVID-19 скасовано 01.07.2023) тримісячний строк звернення до суду з позовами даної категорії розпочав свій перебіг з 01 липня 2023 року і сплинув 01 жовтня 2023 року.
Саме такі висновки у застосуванні ч.ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України, у поєднанні з п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 108515811.
Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Поважними причинами пропуску звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року справа № 815/3087/18 (адміністративне провадження № К/9901/64037/18).
Посилання представника позивача на те, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки про порушення свого права на належний розмір додаткової винагороди він дізнався 07.02.2024 після отримання листа відповідача, суд відхиляє виходячи з того, що отримавши у жовтні, листопаді, грудні 2022 року, січні і лютому 2023 року грошову винагороду у розмірі меншому, ніж очікував, позивач знав про те, що збільшена додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 грн. у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у спірний період в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах йому виплачена не була.
Отже, саме в зазначений період часу, на переконання суду, позивачу стало відомо про невиплату йому означених сум додаткової грошової винагороди, що він вважає порушенням його прав.
Таким чином, для позивача тримісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України розпочався 01 липня 2023 року і сплинув 01 жовтня 2023 року.
Враховуючи, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 01 липня 2023 року, а позивач із зазначеним позовом звернувся лише 16.04.2024, ним порушено встановлений КЗпП України тримісячний строк звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Водночас, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних і трудових спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Варто зауважити, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який, наразі, триває.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 зазначив: сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення строків звернення до суду, якщо позивач не обґрунтував неможливість такого звернення у встановленні строки.
Необхідно враховувати, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Твердження Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дозволяє уникнути численних зловживань й маніпулювання фактом запровадження воєнного стану в Україні. До обставин, за яких неможливе вчинення процесуальних дій, може належати ракетне ураження території, де знаходиться позивач та/або відповідний орган чи сторона спору, окупація вказаної території, відсутність електрозабезпечення тощо. Певним чином ця постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду впливає на однорідність судової практики, особливо в судах першої інстанції.
Аналогічне твердження було визначене Верховним Судом в ухвалі Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 127/2897/13-ц. Суд зазначив, що у разі, коли позивач пропустив процесуальний строк з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, то питання про його поновлення вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Отже, сам факт запровадження воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не є поважною причиною для безумовного поновлення процесуальних строків. Для такого поновлення необхідним є клопотання, в якому будуть зазначені інші обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та перешкоджали вчиненню тих чи інших дій, а також докази, що підтверджують ці обставини.
Таких доказів ані позивачем, ані його представником до суду не подано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду із цим позовом, ненавівши при цьому поважних та об'єктивних причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачем не усунуті в повному обсязі недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду, а саме заява про поновлення строку звернення до суду, яка надана представником позивача, не містить поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та відповідних доказів.
Згідно положень ч. 2 ст. 123 КАС України, у разі якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 169 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвалу складено 15 травня 2024 року.
Суддя С.В. Ушенко