Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 травня 2024 року Справа№200/1489/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) звернувся через систему “Електронний Суд” до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності в частині розгляду рапорту на звільнення ОСОБА_1 та не прийняття рішення про звільнення з військової служби; зобов'язання розглянути рапорт про звільнення з військової служби та звільнити у запас ОСОБА_1 . В обґрунтування зазначено, що у вересні 2023 року керівництву військової частини НОМЕР_4 подано рапорт про звільнення. 18.12.2023 рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/6230/23 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_4 щодо відмови у звільненні, зобов'язано повторно розглянути рапорт про звільнення з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства. В січні 2024 року повторно подано рапорт на звільнення до якого додано рішення по справі №200/6230/23. Вказаний рапорт передано до керівництва військової частини НОМЕР_1 з місцем розташування у АДРЕСА_2 . Рапорт розглянуто, однак 19.01.2024 надана відповідь про відмову у задоволені рапорту.
27 березня 2024 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалою відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду. Поновлено строк звернення.
Військовою частиною НОМЕР_1 надано відзив, в якому зазначено, що рапорт про звільнення за п. «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» задоволенню не підлягає, оскільки не надано належного документу, який підтверджує необхідність стороннього догляду за особою, яка досягла 18-ти річного віку, а саме висновок медико-соціальної експертної комісії, а не висновок лікарсько-консультативної комісії, який було додано військовослужбовцем. Відповідні підстави відмови у задоволенні рапорту про звільнення роз'яснено у листі №871 від 19.01.2024. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 за контрактом, який укладено 27.07.2020.
ОСОБА_2 звернувся до командира 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 із рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби в запас відповідно до п.п. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком.
До рапорту додано:
1) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі (форма №080-2/о), що виданий 28.09.2023 Комунальним некомерційним підприємством «Дружківська міська клінічна лікарня №1» про те, що ОСОБА_1 - здоровий, може надавати постійний сторонній догляд за батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який потребує постійного стороннього догляду у зв'язку з захворюванням. Висновок дійсний до 27.09.2024. Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Висновок скріплено підписами членів комісії та печаткою підприємства.
2) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі (форма №080-2/о), що виданий 28.09.2023 Комунальним некомерційним підприємством «Дружківська міська клінічна лікарня №1» про те, що ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду, у зв'язку з хронічним невиліковним захворюванням. Може надавати син - ОСОБА_5 . Рекомендовано соціальні послуги - догляд вдома, отримання соціальної послуги з догляду на професійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 27.09.2024. Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Висновок скріплено підписами членів комісії та печаткою підприємства.
3) копія рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі №200/6230/23.
Відповідачем повідомлено про те, що 17 серпня 2023 року Військова частина НОМЕР_2 перейшла в підпорядкування Військової частини НОМЕР_1 на підставі Директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 18.07.2023 року № Д-41/ ДСК, який має гриф службового обмеження відповідно до Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію затвердженого наказом Міністерства оборони України № 605 від 17.10.2023, та не підлягає розголошенню.
Військовою частиною НОМЕР_1 на рапорт ОСОБА_6 про звільнення з військової служби в листі від 19.01.2024 №871 повідомлено про таке. Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі №200/6230/23 командиром військової частини НОМЕР_2 рапорт направлено командиру Військової частини НОМЕР_1 для прийняття відповідного рішення. Зазначено про недопустимість доданого висновку лікарської-консультативної комісії, оскільки є неналежним документом, виданим поза повноваженням лікарсько-консультативною комісією. Зазначено про необхідність дотримання умов визначених Положенням про медично-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.
Не погоджуючись із відмовою про задоволення рапорту позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який востаннє продовжений до 18.08.2023 року та діє до тепер.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
За змістом підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Частиною сьомою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції).
Відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Отже, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Закон № 2232-XII встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів і перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. Зі свого боку приписи постанови Кабінету Міністрів України розмежовують повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Так, за вищенаведеними приписами, документом, що підтверджує необхідність постійного стороннього догляду за хворою особою похилого віку є медичний висновок медико-соціальної експертної комісії.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за батьком додав висновки Комунального некомерційного підприємства «Дружківська міська клінічна лікарня №1» про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі (форма №080-2/о) від 28.09.2023.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності цих доказів для звільнення позивача з військової служби, суд зазначає таке.
Порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" (далі - Висновок) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132 (далі - Інструкція № 407).
Висновок (форма № 080-2/о) призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо (пункт 2 Інструкції № 407).
Пунктом 5 Інструкції № 407 вказано, що Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
При цьому, суд звертає увагу, що засвідчення такої обставини як «постійний сторонній догляд» при складанні Висновку (форма №080-2/о) Інструкцією № 407 не передбачено.
Разом з цим, повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якому зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю. Отже, вказаним нормативно-правовим актом врегульовано надання лікарською комісією висновку щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу.
В цьому випадку суд звертає увагу, що позивачем не зазначено, а судом не встановлено, що батько військовослужбовця є інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу.
Враховуючи положення абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу", а також визначений Інструкцією № 407 порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», суд дійшов висновку, що надані позивачем Висновки лікарської комісії (форма №080-2/о) не є належними документами, що підтверджують всі відомості, які необхідні для застосування положень підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII для звільнення позивача з військової служби. В цьому випадку суд звертає увагу, що висновок (форма №080-2/о), який складено на ОСОБА_1 засвідчує стан здоров'я саме позивача та можливість надання ним соціальних послуг; а висновок (форма №080-2/о), який складено на ОСОБА_4 , не є належним документом для звільнення позивача з військової служби, оскільки складено на особу, що має вік понад 18 років органом до компетенції якого, згідно абз. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" не віднесено засвідчення такої обставини.
З огляду на викладене позовній вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відносно позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 суд звертає увагу, що згідно з підпунктом 2.2 п. 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі - Положення), звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) на підставах, передбачених ч. 3, п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 5 та п. 3 ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Оскільки позивач має військове звання «старший солдат», то прийняття рішення про звільнення його з військової служби належить до повноважень командира бригади в якій він проходить військову службу.
В даному випадку сторонами спору не заперечується та обставина, що військова частина НОМЕР_2 не є бригадою та підпорядкована військові частини НОМЕР_1 .
З цього питання, Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено про те, що 17 серпня 2023 року Військова частина НОМЕР_2 перейшла в підпорядкування Військової частини НОМЕР_1 на підставі Директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 18.07.2023 року № Д-41/ ДСК, який має гриф службового обмеження відповідно до Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію затвердженого наказом Міністерства оборони України № 605 від 17.10.2023, та не підлягає розголошенню.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_7 рапорт подано командиру 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 , який в подальшому перенаправлений командиром Військової частини НОМЕР_2 командиру Військової частини НОМЕР_1 та був розглянутий.
Отже, рапорт позивача відповідно до п.п. 2 п. 225 Положення, був переданий для розгляду та прийняття рішення саме командуванню Військової частини НОМЕР_1 , якою він і власне був розглянутий, про що позивача повідомлено листом від 19.01.2024 №871.
Таким чином військова частина НОМЕР_2 виконала покладений на неї обов'язок щодо передачі рапорту та доданих документів для розгляду та прийняття рішення до Військової частини НОМЕР_1 , як органу військового управління, наділеного повноваженнями на звільнення з військової служби військовослужбовців у військовому званні «старший солдат».
Враховуючи наведене, позовні вимоги звернуті до Військової частини НОМЕР_2 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, у задоволені позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош