16 травня 2024 рокуСправа №160/7114/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 046050014543 від 11 січня 2024 року про відмову призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від віку відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (25 років) у зв?язку з відсутністю необхідного пільгового стажу;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (25 років) періоди участі у бойових діях з 07.08.2021 по 30.09.2021, з 25.10.2021 по 04.04.2022, з 06.05.2022 по 05.10.2022, з 11.10.2022 по 25.12.2022, з 09.05.2023 по 18.06.2023, з 26.06.2023 по 13.08.2023, з 14.09.2023 по 17.10.2023 з розрахунку один місяць служби за три місяці;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 04 січня 2024 року призначити ОСОБА_1 пенсію незалежно від віку відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (25 років) у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування позовну позивач посилався на протиправні дії відповідача, який безпідставно при обрахунку пільгового стажу спірні періоди, протягом яких позивач приймав участь у бойових діях, зарахував їх 1 до 1 (місяці), замість того, щоб розрахувати їх у трикратному розмірі, як це передбачено Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530 та ст.57 Законом України «Про пенсійне забезпечення», що вплинуло на те
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Відповідачі надали до суду фактично аналогічні за змістом відзиви на позовну заяву, в яких просили відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, з огляду на їх необгрунтованість.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.01.2024 року позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 046050014543 від 11 січня 2024 року позивачеві відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Як вбачається із цього рішення, відповідач розрахував страховий стаж позивача - 48 років 05 місяців 27 днів, пільговий стаж становить 23 роки 11 місяців 05 днів.
Не погодившись із такими діями та рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788).
Закон №1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року було доповнено Закон № 1058-IV розділом XIV-І Пенсійне забезпечення окремих категорія громадян, зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017 року.
Суд зазначає, що Закон № 1058-IV є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Преамбулою Закону №1058-IV передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, Закон № 1058-IV як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - з 11.10.2017 року.
Згідно частини третьої ст. 114 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Як вже було зазначено, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах була відсутність необхідного пільгового стажу. До пільгового стажу роботи позивача не враховано період його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 07.08.2021 по 30.09.2021, з 25.10.2021 по 04.04.2022, з 06.05.2022 по 05.10.2022, з 11.10.2022 по 25.12.2022, з 09.05.2023 по 18.06.2023, з 26.06.2023 по 13.08.2023, з 14.09.2023 по 17.10.2023 в потрійному розмірі (один місяць служби за три).
Щодо неврахування відповідачем періодів участі позивача у бойових діях в потрійному розмірі, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхової роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно абз.2 ч. 1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст.57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у обчислення строків цієї служби при призначенні військовослужбовцям.
В п.2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530, визначено, що час проходження служби, упродовж якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.06.2020 року по справі №185/7049/16-а, від 02.04.2020 року у справі №185/4140/17, від 05.06.2018 року у справі №348/347/17 та від 30.07.2019 року у справі № 346/1454/17.
Судом встановлено, що відповідно до довідок військової частини НОМЕР_2 від 06.04.2023 року №1554 та від 17.10.2023 № 5570, з 07.08.2021 по 30.09.2021, з 25.10.2021 по 05.03.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та з 24.02.2022 по 04.04.2022, з 06.05.2022 по 05.10.2022, з 11.10.2022 по 25.12.2022, з 09.05.2022 по 18.06.2023, з 26.06.2023 по 13.08.2023, з 14.09.2023 по 17.10.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією рф проти України.
Враховуючи викладене, дії відповідача щодо відмови позивачу зарахувати до пільгового стажу роботи в кратному обчисленні час проходження військової служби з розрахунку один місяць за три місяці для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є протиправними.
Отже, зазначений період служби підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
З огляду на викладене, відповідача слід зобов'язати зарахувати позивачеві періоди його військової служби в особливий період з 07.08.2021 по 30.09.2021, з 25.10.2021 по 04.04.2022, з 06.05.2022 по 05.10.2022, з 11.10.2022 по 25.12.2022, з 09.05.2023 по 18.06.2023, з 26.06.2023 по 13.08.2023, з 14.09.2023 по 17.10.2023 до спеціального та пільгового стажу в потрійному розмірі, як один місяць служби за три місяці.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що зобов'язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.01.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється з огляду на те, що позивач був звільнений від їх сплати.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 046050014543 від 11 січня 2024 року про відмову призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , незалежно від віку відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (25 років) у зв?язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (25 років) періоди участі у бойових діях з 07.08.2021 по 30.09.2021, з 25.10.2021 по 04.04.2022, з 06.05.2022 по 05.10.2022, з 11.10.2022 по 25.12.2022, з 09.05.2023 по 18.06.2023, з 26.06.2023 по 13.08.2023, з 14.09.2023 по 17.10.2023 з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, з урахуванням висновків суду в цій справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна