01 травня 2024 рокуСправа №160/7091/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-
18.03.2024 Головне управління МВС України в Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 23.04.2024, просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 26.02.2024 про стягнення виконавчого збору по справі за виконавчим провадженням ВП №74267996 з виконання виконавчого листа №160/19613/22 виданим 13.11.2023 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області було вжито всіх можливих заходів щодо належного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №160/19613/22 в частині зобов?язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні за 11 календарних років служби, а державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, не вживалось, тому постанова відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 26.02.2024 року про стягнення з ГУ МВС виконавчого збору у розмірі - 28 400,00 грн у виконавчому провадженні ВП №74267996 є необґрунтованою та безпідставною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 позовну заяву Головного управління МВС України в Дніпропетровській області було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 29.03.2024 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 відкрито провадження у справі №160/7091/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 29.04.2024.
29.04.2024 від представника позивача та представника відповідача надійшли письмові клопотання про здійснення розгляду справи №160/7091/24 в порядку письмового провадження.
01.05.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Законом України «Про виконавче провадження» визначено підстави стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. У даному випадку, відповідачем рішення суду не було виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження, а відтак у державного виконавця були підстави, визначені статтями 27, 42 Закону України «Про виконавче провадження» для стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Звертає увагу на ту обставину, що при стягненні виконавчого збору не має значення причини невиконання судового рішення, оскільки за виконання рішень немайнового характеру його стягнення пов'язане із відкриттям виконавчого провадження. Враховуючи вказане, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №160/19613/22 за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні позов ОСОБА_2 - задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні, викладену у листі від 12.12.2022 року №21096/свк.
Зобов?язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні за 11 календарних років служби.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 по справі №160/19613/22 апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області - залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року в адміністративній справі №160/19613/22 - залишено без змін.
13.11.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №160/19613/22.
17.02.2024 ОСОБА_2 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №160/19613/22, що виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
26.02.2024 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельською Д.С. було відкрито виконавче провадження ВП №74267996 з примусового виконання виконавчого листа №160/19613/22 від 13.11.2023.
26.02.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельською Д.С. в рамках виконавчого провадження ВП №74267996 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 28 400,00 грн.
13.03.2024 ГУМВС направлено до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області лист 13.03.2024 вих.№21385/Лк щодо перерахування на банківський рахунок ОСОБА_2 сум нарахованих ГУМВС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №160/19613/22.
15.03.2024 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19613/22 проведено перерахування коштів ОСОБА_2 (платіжні інструкції від 13.03.2024 №42 на суму 2806,29 грн; №43 на суму 233,86 грн, №44 на суму 12550,37 грн, №45 на суму 2806,29 грн).
Не погодившись з правомірністю винесення постанови про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (абзаци перший, другий частини п'ятої).
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац перший частини шостої).
Отже, у разі надходження до державного виконавця виконавчого документа у вигляді виконавчого листа, який відповідає вимогам, встановленим Законом №1404-VIII до виконавчого документа, державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження та вживати заходи з примусового виконання такого виконавчого листа.
Відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша).
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга).
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи (частина тертя).
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (абзац перший частини четвертої).
Виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Системний аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення. Примусове виконання виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження він зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Відповідачем правомірно прийнято одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки законодавством стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження він повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору, відповідно, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельська Д.С. приймаючи постанову від 26.02.2024 №74267996 про стягнення з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області виконавчого збору в розмірі 28 400,00 грн, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Законом №1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.
Твердження позивача стосовно того, що Головне управління МВС України в Дніпропетровській області було позбавлено можливості виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №160/19613/22 до відкриття виконавчого провадження ВП №74267996, оскільки ОСОБА_2 не було надано реквізитів банківського рахунку, для зарахування коштів на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, суд вважає безпідставними, оскільки ст. 27 Закону №1404-VIII чітко визначено перелік підстав коли виконавчий збір не стягується, і такої підстави, як зазначено позивачем приписи ст. 27 Закону №1404-VIII не містять.
За приписами статті 77 ККАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга).
Позивачем не надано доказів на підтвердження протиправності оскаржуваної постанови, а наведені позивачем у позовній заяві доводи щодо протиправності постанови про стягнення виконавчого збору є такими, що не ґрунтуються на вимогах проаналізованого судом законодавства.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність спірної постанови та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 26.02.2024 про стягнення виконавчого збору по справі за виконавчим провадженням ВП №74267996 з виконання виконавчого листа №160/19613/22 виданим 13.11.2023 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В., відповідно, в задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат, в межах даної адміністративної справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 287 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Головного управління МВС України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 272 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 287, 297 КАС України.
Суддя А. Ю. Рищенко