13 травня 2024 рокуСправа №160/6257/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 182 о/с від 21.02.2024 в частині переведення полковника поліції ОСОБА_1 (0047547) на посаду головного спеціаліста відділу адміністрування інформаційних систем та телекомунікацій управління інформаційно - аналітичної підтримки, звільнивши з посади командира роти «Кривбас» полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1», з 22 лютого 2024 року.
- зобов?язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області поновити полковника поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на посаді командира роти «Кривбас» полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1».
- зобов?язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути рапорт полковника поліції ОСОБА_1 (0047547) від 09.02.2024, отриманий відділом кадрового забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області за вх. № 1-894р від 13.02.2024, про його звільнення у зв?язку із скорочення штатів та наявністю вислуги років для призначення пенсії.
??? В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу на посаді командира роти «Кривбас» полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1». Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 182 о/с від 21.02.2024 позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу адміністрування інформаційних систем та телекомунікацій управління інформаційно - аналітичної підтримки, звільнивши з посади командира роти «Кривбас» полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1», з 22 лютого 2024 року. Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що належить до скасування, що стало підставою звернення до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що надання оцінки результатам виконання покладених на поліцейського завдань, його професійним та особистим якостям тощо здійснювалося уповноваженими посадовими особами ГУНП в Дніпропетровській області при призначенні позивача на рівнозначну посаду з урахуванням його професійних та особистих якостей, досвіду роботи, спеціалізації та напрямку діяльності тощо. При цьому надання оцінки таким критеріям при прийнятті рішень про переведення в інтересах служби перебуває у площині дискреційних повноважень відповідних посадових осіб, які відповідають за організацію виконання покладених на поліцію завдань та одночасно уповноважені на прийняття щодо позивача рішень про призначення на посаду, звільнення тощо.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 полковник поліції до 21.02.2024 працював на посаді командира роти «Кривбас» полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1».
22.12.2024 позивача письмово попереджено про можливе наступне вивільнення, оскільки на підставі наказу Національної поліції України від 08.12.2023 Nє 1141, його посада скорочена.
13.02.2024 позивач подав до відповідача письмовий рапорт від 09.02.2024, у якому просив звільнити його зі служби в Національній поліції України у зв?язку із скорочення штатів та наявністю вислуги років для призначення пенсії.
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 182 о/с від 21.02.2024, з 22 лютого 2024 року полковника поліції ОСОБА_1 (0047547), звільнивши з посади командира роти «Кривбас» полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1», переведено на посаду головного спеціаліста відділу адміністрування інформаційних систем та телекомунікацій управління інформаційно - аналітичної підтримки.
Не погоджуючись із наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 182 о/с від 21.02.2024 щодо його звільнення та переведення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону №580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з вимогами статті 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.
Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ч.ч. 1, 3-5 ст. 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 60 Закону №580-VIII, відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Вказана стаття в редакції Закону № 2123-IX від 15.03.2022, згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» №2123-IX від 15.03.2022 діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.
Згідно з приписами частини першої статті 65 Закону №580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється:
1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;
3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;
4) у зв'язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад'юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
Частиною другою статті 65 Закону № 580-VIII визначено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.
Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Частину восьму статті 65 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022, дія якого встановлена аналогічно прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону, про що вже зазначалось вище.
Частинами 9-11 вказаної статті визначено, що переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.
Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної відповідальності, а також поліцейських, які мають діюче дисциплінарне стягнення.
Для забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).
Відповідно до розділу ІІ Порядку № 1235, підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.
За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1235, підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1235, перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року №1235.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 1235, у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.
Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
Як встановлено вище, наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 182 о/с від 21.02.2024, з 22 лютого 2024 року полковника поліції позивача звільнено з посади командира роти «Кривбас» полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» та переведено на посаду на посаду головного спеціаліста відділу адміністрування інформаційних систем та телекомунікацій управління інформаційно - аналітичної підтримки..
Таким чином, з урахуванням приписів абз. 2 ч. 8, 9 Закону №580-VIII, переведення позивача здійснено на підставі виданого керівником ГУНП в Дніпропетровській області (до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади позивача).
Щодо доводів позивача про відсутність його згоди на таке переведення, суд зазначає наступне.
Так, пунктом 2 частини 1 статті 65 Закону №580-VIII, законодавець серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує згоду поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського.
Разом з цим, така підстава як «для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби», як в даному спорі, такої згоди не потребує.
Отже, переміщення за підставою - «для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби» є насамперед рішення певних органів (керівника суб'єкта призначення), прийняття яких не залежать від волі поліцейського.
При цьому пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.
Слід зазначити, що у підпункті "б" пункту 42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення), закріплено аналогічне правило про те, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на рівнозначні посади провадиться у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю.
У вказаному пункті Положення йдеться також про те, що рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.
Таким чином, спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість.
Як зазначалось вже судом, згідно ст. 60 Закону №580-VIII, відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Абзацом 2 частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Вказані норми внесені змінами в редакції Закону «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» №2123-IX від 15.03.2022 та згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону вони діють тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.
Пунктом 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Водночас частиною першою статті 32 КЗпП України установлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Усталеною є практика Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Однак відсутність у Законі №580-VIII та Положенні норми про обов'язковість згоди поліцейського на переміщення в іншу місцевість на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, вказує не на неврегульованість цих правовідносин нормами спеціального законодавства, а про їхнє вирішення у спосіб, відмінний від правового регулювання трудових відносин, відповідно до норм трудового законодавства.
Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 № 620/3663/19.
Таким чином, суд наголошує, що норми ст. 32 КЗпП України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо переведення поліцейських, з огляду на те, що до них підлягає застосуванню спеціальне законодавство Закон №580-VIII.
Тобто, підставою переведення позивача на посаду Головного спеціаліста відділу адміністрування інформаційних систем та телекомунікацій управління інформаційно - аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області було скорочення його попередньої посади відповідно до Наказу Національної поліції України від 08.12.2023 № 1141.
Згідно викладеного вище, згода поліцейського на таке переведення не потрібна.
Посилання позивача на не розгляд його рапорту від 09.02.2024 року не є підставою для скасування оскарженого наказу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ відповідача прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Беручи до уваги те, що позовна вимога в частині поновлення на посаді є похідною від позовних вимог про визнання спірного наказу протиправним, в її задоволенні також слід відмовити.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1ист. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд враховує ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна