15 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2471/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ((далі - вч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання дій протиправними щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з врахуванням виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять, зокрема, винагороди, які мають постійний характер. Відтак вважає, що відповідач протиправно здійснив нарахування та виплату допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій». Просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав, в обґрунтування своєї позиції вказує на те, що ОСОБА_1 у серпні 2016 року, у січні 2018 року (за 2017 рік) та у вересні 2018 року була нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення в сумі 4984,25 грн, 4984,25 грн та 8640,60 грн відповідно.
Відповідно до вимог п. 3.7.1. Інструкції 425 (яка діяла на момент нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення позивачу) військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №73 від 02.02.2016 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 09.11.2018), затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, (далі - Інструкція №73) відповідно до пункту 2 якої, виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах: військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби: 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункт 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 5 Інструкції №73 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами (але не раніше дня видання наказу про призначення), і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних начальників (командирів)
Відповідно до пункту 6 Інструкції №73 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
Відповідно до пункту 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошовою забезпечення, з якого здійснюється обчислення додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Нормативний підхід до розуміння положень постанови №889 в системному зв'язку із правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується грошова допомога на оздоровлення. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошовою забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу грошової допомоги на оздоровлення.
Отже, враховуючи положення Інструкції №73 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), відповідач вказує на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Державної прикордонної служби України не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення.
Зазначає, що виплативши позивачу грошову допомогу без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, 6 прикордонним Волинським загоном не порушено вимоги належної оплати праці, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, вказує на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказана обставина не є спірною.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.06.2020 № 377-ос прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонного контролю 1 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 1 категорії (тип Б), звільнену з військової служби в запас наказом в.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12.06.2020 № 344-ОС за підпунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно з особистими картками грошового забезпечення та заробітної плати за 2016-2018 роки, позивачу у серпні 2016 року виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 4984,25 грн; у січні 2018 року (за 2017 рік) виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 4984,25 грн та у вересні 2018 року в розмірі 8640,60 грн.
Вищевказані обставини встановлені матеріалами справи та не заперечуються сторонами по справі.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо не здійснення розрахунку грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби за період з 2016 року по 2018 рік протиправними, звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 1, чинної на момент виникнення спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294), було встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, серед іншого, допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктами 30.1, 30.3 Розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 №260 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (чинної до 19.07.2018), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306), затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (яка діє по даний час з липня 2018 року, далі Інструкція № 558), відповідно до п. 2 розділу І якої грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця
Відповідно до підпункту 1 пункту 7 розділу IV військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Судом із особистих карток грошового забезпечення та заробітної плати за 2016-2018 роки вбачається в період 2016-2018 років щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась з січня 2016 року по лютий 2018 року.
Також позивачу виплачувалась допомога на оздоровлення, зокрема, у серпні 2016 року у розмірі 4984,25 грн; у січні 2018 року (за 2017 рік) у розмірі 4984,25 грн та у вересні 2018 року в розмірі 8640,60 грн.
При цьому, визначення позивачу розміру допомоги на оздоровлення було здійснено з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавок за класність, за таємність, та щомісячної премії, тобто без урахування виплачених позивачу сум щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889.
Так, підпунктами 1, 2 пункту 1 Постанови № 889 (чинної до 28.02.2018) встановлено, що така винагорода виплачується: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови № 889).
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за №537/15228 (далі - Інструкція №425, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, п.п. 3.7.1 п. 3.7 Інструкції № 425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Із особистих карток грошового забезпечення позивача встановлено, що відповідачем виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 4984,25 грн у серпні 2016 року, 4984,25 грн у січні 2018 року за 2017 рік та 8640,60 грн у вересні 2018 року.
Як видно з особистих карток грошового забезпечення позивача та не заперечується відповідачем, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення допомоги на оздоровлення у серпні 2016 року, січні 2018 року за 2017 рік та у вересні 2018 року не включено до складу місячного грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №889.
Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводилися нарахування позивачеві допомоги на оздоровлення відповідач посилаються на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 02.02.2016 №73, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до п.8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Разом з тим, згідно з п. 2 Інструкції №73, виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.8 Інструкції №73, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Разом з тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Варто зауважити, що частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення необхідно застосовувати Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.
Водночас, як підтверджується матеріалами справи, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу з січня 2016 року по лютий 2018 року, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий (разовий) характер.
Отже, у спірному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та мала бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася допомога на оздоровлення.
10.11.2021 Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 825/997/17 зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).
З вищенаведених підстав суд вважає, що висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву не підлягають врахуванню до спірних правовідносин, оскільки від таких відступила Великої Палати Верховного Суду в постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.
З огляду на вищенаведене, взаємопов'язані позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Спір щодо виплати належного грошового забезпечення є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Такий висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17.
Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 вказував на безпідставності застосування для визначення строку звернення до суду положень частини п'ятої статті 122 КАС України у спорах щодо грошового забезпечення при проходженні військової служби, а застосуванню підлягають приписи частини другої статті 233 КЗпП України.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”; далі - Закон №2352-ІХ, набрав чинності 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З 19 липня 2022 року з огляду на зміни, внесені Законом №2352-ІХ до статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 вересня 2023 року у справі №140/2168/23, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, дія статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Право на звернення до суду із позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Враховуючи те, що спірні правовідносини у цій справі виникли щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, тобто до 19.07.2022, то відсутні підстави для застосування змін, внесених Законом №2352-IX до статті 233 КЗпП України.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках без урахування в складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 від 22.09.2010, з урахуванням виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Р.С. Денисюк