м. Вінниця
16 травня 2024 р. Справа № 120/2405/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною відмову відповідача, оформлену листом №4552 від 16.11.2023 року, в наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; зобов'язання відповідача оформити позивачеві відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на військовому обліку у відповідача як військовозобов'язаний. 17.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". За результатами розгляду заяви позивача, відповідач листом від 16.11.2023 року відмовив у наданні відстрочки. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04.03.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.03.2024 року за вх.№16462/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що комісією з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 при розгляді заяви позивача про надання відстрочки від 19.10.2023 року було встановлено, що в наданому ним пакеті документів відсутні документи, що б підтверджували наявність у позивача необхідності здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: довідки про її перебування на обліку Управління соціального захисту населення, відомостей про надання позивачем соціальних послуг ОСОБА_2 (тристоронній договір про надання соціальних послуг, відомості з Реєстру про надавачів соціальних послуг - фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону без здійснення підприємницької діяльності, про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі тощо). Відповідач зауважує, що надані позивачем документи не дають підстав стверджувати про наявність у нього обов'язку здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно абз.10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також зазначає, що належним відповідачем у справі є ІНФОРМАЦІЯ_4 .
04.04.2024 року за вх.№20156/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій наведено заперечення щодо твердження відповідача та підтримано заявлені позовні вимоги. Позивач наголошує, що належним відповідачем у справі є саме другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
14.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з тим, що зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
До заяви позивачем додано паспорт громадянина України, витяг з реєстру територіальної громади, свідоцтво про народження, паспорт матері, висновок засідання ЛКК №254 від 11.04.2023 року, акт № 6 про встановлення факту догляду за особою похилого віку від 15.03.2023 року, акт проведення обстеження сім'ї №25 від 28.04.2023 року, рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 16.11.2023 року повідомив позивача про те, що рішенням комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 14.11.2024 року йому відмовлено в наданні відстрочки, оскільки не надано документів, які б підтверджували наявність у позивача необхідності здійснювати постій догляд за матір'ю, а саме: довідки про її перебування на обліку Управління соціального захисту населення; відомостей про надання позивачем соціальних послуг своїй матері (тристоронній договір про надання соціальних послуг, відомості з Реєстру про надавачів соціальних послуг-фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону без здійснення підприємницької діяльності, про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній особі тощо). Відповідач також зазначив, що надані позивачем документи підтверджують виключно наявність у його матері потреби у постійному сторонньому догляді, але не дають підстав стверджувати про наявність у позивача обов'язку здійснювати такий догляд.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Ст. 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому (в т.ч. і наданий час) продовжено.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" розрізняють наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації. (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію")
За приписами ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені категорії осіб, які мають право отримати відстрочку під час мобілізації та підстави такої відстрочки.
Так, відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 23 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Згідно п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
П. 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Таким чином, обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені, в тому числі на відповідача.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 14.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з тим, що зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
До заяви позивачем додано паспорт громадянина України, витяг з реєстру територіальної громади, свідоцтво про народження, паспорт громадянина України (матері), висновок засідання ЛКК №254 від 11.04.2023 року за формою №080-4/о, акт №6 про встановлення факту догляду за особою похилого віку від 15.03.2023 року, акт проведення обстеження сім'ї №25 від 28.04.2023 року, рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 16.11.2023 року повідомив позивача про те, що рішенням комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 14.11.2024 року йому відмовлено в наданні відстрочки. Відповідач зауважив, що надані позивачем документи підтверджують виключно наявність у його матері потреби у постійному сторонньому догляді, але не дають підстав стверджувати про наявність у позивача обов'язку здійснювати такий догляд.
Надаючи оцінку підставам відмови позивачеві у наданні відстрочки, суд зазначає наступне.
Абз. 10 ч. 1 ст. 23 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено коло документів і перелік органів, які можуть підтверджувати обставини, що надають особі право на відстрочку у зв'язку із зайнятістю постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка).
Так, позивачем на підтвердження здійснення ним постійного догляду за хворою матір'ю надано до відповідача, крім іншого, висновок засідання ЛКК №254 від 11.04.2023 року за формою №080-4/о, відповідно до якого матері позивача - ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Суд зауважує, що порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 року за № 510/36132 (далі - Інструкція № 407).
Відповідно до Інструкції №407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
З процитованих положень Інструкції №407 слідує, що наданий позивачем висновок засідання ЛКК №254 від 11.04.2023 року за формою №080-4/о підтверджує лише те, що матір позивача - ОСОБА_2 , потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
При цьому, абз. 10 ч. 1 ст. 23 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що підставою для відстрочки є саме зайнятість особи постійним доглядом і такий факт повинен бути підтверджений лише висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданим позивачем, немає.
Таким чином, вказаний висновок не підтверджує тих обставин, що матір позивача потребує постійного догляду, а сам позивач не є тією особою, що здійснює такий постійний догляд.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 року у справі № 120/1909/23.
З огляду на викладене, суд також зазначає, що решта наданих позивачем документів не є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт наявності надання позивачем постійного догляду.
Відтак, враховуючи відсутність у висновку, складеному ЛКК №254 від 11.04.2023 року, інформації про необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що позивач не надав відповідачу належних та допустимих доказів на підтвердження існування підстав для відстрочки, визначених абз. 10 ч. 1 ст. 23 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Отже, відмова відповідача в наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є правомірною.
Суд також вказує, що оскільки позивач звертався із заявою про надання відстрочки до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 та саме комісією вказаного відділу прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки, то відповідач у справі визначений позивачем правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.
Керуючись Конституцією України, Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про правовий режим воєнного стану», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 139, 143, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 16.05.2024 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна