про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
16 травня 2024 р. Справа № 152/592/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Крім того, положеннями частини 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України)
Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній після 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
В даному ж випадку, порушення своїх прав позивач пов'язує із непроведенням своєчасного розрахунку, а саме: зменшення розміру посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років за лютий 2023 рік та не виплати за період з березня 2023 по 29.06.2023 посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також надбавки за вислугу років за період з травня 2022 по травень 2023 року; зменшення розміру надбавки за особливості проходження військової служби за травень 2022 - червень 2023 року; не проведення перерахунку окладу з 01 червня 2023 по 29 червня 2023 року, не виплати додаткової винагороди в розмірі 30000 або 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах з національної безпеки і оборони; не виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за 2022 рік та грошової компенсації за невикористану відпустку пропорційно відпрацьованим дням у 2023 році; не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2022 по 31.12.2022 та компенсації за неотримане речове майно.
При цьому, як видно із матеріалів позовної заяви, позивача, звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 №179 від 28.06.2023, виключено зі списків особового складу військової частини з 28.06.2023.
Таким чином, враховуючи те, що даний спір стосується виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, а тому до спірних правовідносин застосовується тримісячний строку звернення до суду.
Втім, до суду із вимогами щодо оскарження таких дій звернувся лише 11.04.2024, тобто із пропуском тримісячного строку.
При цьому, позивачем не зазначено обставин та не надано доказів, що об'єктивно унеможливили б своєчасне звернення до суду у визначений строк.
Крім того, у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що за своєю правовою природою речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
У зв'язку з цим грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
Виплата компенсації за неотримане речове майно повинна здійснюватися після звільнення військовослужбовця зі служби, також відомості про останню зазначаються у документах, які оформляються під час такого звільнення (в тому числі у речовому атестаті).
За таких обставин, про відсутність виплати спірної компенсації за неотримане речове майно позивач повинен був дізнатися саме у момент звільнення з військової служби та проведення відповідних розрахунків з ним.
Варто зазначити, що звернення позивача до відповідача із заявою та отримання довідки про суму грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідь на неї не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №380/1785/21.
Враховуючи визначену у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 правову природу компенсації за неотримане речове майно, Верховний Суд у постановах від 30 серпня 2021 року №520/7668/20, від 12 жовтня 2021 року 380/6200/20, від 23 червня 2022 року №540/1951/20 та від 14 грудня 2023 року №380/1785/21, дійшов правового висновку, що спеціальним строком звернення до суду з позовом про оскарження бездіяльності військової частини щодо невиплати компенсації за неотримане речове майно у зв'язку із звільненням із військової служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Варто також звернути увагу на те, що у випадку необізнаності позивача щодо видів та розміру речового майна, якими він не був забезпечений під час служби, останній повинний був звернутися із заявою про надання йому відповідної інформації без зайвих зволікань.
Як свідчать матеріали справи, 26.06.2023 позивач звернувся із рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, проте як зазначає відповідачем порушене питання вирішено не було.
Отже, ще з 26.06.2023 позивач був обізнаний про допущену, на його думку, бездіяльність щодо невиплати спірної винагороди, яка є предметом оскарження за даним позовом.
Однак до суду із вказаними вимогами позивач звертається у строк, який значно перевищує установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України строк.
Крім того, як свідчить зміст позовної заяви, позивач також просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати на розгляд відповідної комісії матеріали щодо встановлення статусу учасника бойових дій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України";
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо порушення порядку і строків призначення та проведення службового розслідування, складання довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), не розгляду рапорту Позивача про надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), визнання протиправною та зобов'язати провести службове розслідування та скласти та видати Позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої ним 15.12.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо порушення порядку і строків призначення та проведення службових розслідувань, стороною яких є позивач, та зобов'язати відповідача надати акти таких службових розслідувань.
Суд зазначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
Отже, у даній категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Як вже зазначено вище, позивача, звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 №179 від 28.06.2023, виключено зі списків особового складу військової частини з 28.06.2023.
Крім того, позивач зазначає, що 15.12.2022 отримав травму та 13.02.2023 його представник із адвокатським запитом звернулася до військової частини НОМЕР_1 про надання довідки про обставини травми.
На адвокатський запит, військова частина НОМЕР_1 листом від 24.02.2023 №507 надала відповідь, в якій заперечила отримання ОСОБА_1 травми під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Тобто з моменту отримання відповіді на адвокатський запит, позивач був обізнаний про допущену, на його думку, бездіяльність щодо порушення порядку і строків призначення та проведення службового розслідування, складання довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), не розгляду рапорту про надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), проте знову ж до суду звертається у строк який перевищує 1 місяць з дня, коли дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на викладене, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду із зазначеними вище вимогами.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, позивач заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду разом з позовною заявою до суду не надавав.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом:
- надання клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин поважності його пропуску (в разі їх існування).
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Суддя Мультян Марина Бондівна