м. Вінниця
15 травня 2024 р. Справа № 120/2203/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимог обґрунтовано прийняттям відповідачем протиправного рішення про відмову у призначенні пенсії. Зокрема, позивач зауважує, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового та пільгового стажу періоди трудової діяльності.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Серед іншого зауважує, що у відповідача відсутній необхідний пільговий стаж для призначення йому пенсії. Зауважує, що окремі періоди працевлаштування відповідача не підлягають зарахуванню, з огляду на відсутність сплати страхових внесків.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступне.
Позивач 19.06.2023 року звернувся до головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.09.2023 року № 02535009254 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії, з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 цього Закону передбачено що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
Відповідно до матеріалів справи, позивач досяг 55-річного віку, наявний страховий стаж становить 25 років 1 місяць 22 дні, з них пільговий стаж на посаді тракториста - машиніста в сільському госопдарстві-20 років 10 місяців 26 днів.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 28.09.2023 року позивачеві не зараховано періоди роботи з 01.02.2005 року по 28.02.2005 року, з 01.04.2005 року по 31.08.2005 року, 01.10.2005 року по 31.01.2006 року, з 01.03.2006 року по 31.05.2006 року, з 01.12.2006 року по 28.02.2007 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків до ПФУ за вказані періоди.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст. 11 Закону № 1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ч. 1 ст. 20 Закону № 1058-ІV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, ч. 10 ст. 20 Закону № 1058-ІV, регламентує, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами ст. 106 Закону № 1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Отже, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Указана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року (справа № 208/6680/16-а), від 20.02.2019 року (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 року (справа № 316/1392/16-а), від 27.05.2021 року (справа № 343/659/17) від 30.12.2021 року (справа № 348/1249/17), яку суд відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховує під час вирішення цього спору.
Як свідчать матеріали справи, згідно записів у трудовій книжці колгоспника позивача серії НОМЕР_1 останній у вищезазначені періоди працював у СТОВ "Світанок" на посаді тракториста.
Разом з тим, згідно відомостей позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за оскаржувані періоди роботи відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Суд наголошує, що до обов'язком платника податку є своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (п. 1 ч. 2 ст. 6 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Відтак, суд зазначає, що наявність заборгованості підприємства-страхувальника, перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу гарантованого конституцією захисту.
Таким чином, суд наголошує, що періоди працевлаштування позивача на посаді тракториста в СТОВ "Світанок" з 01.02.2005 року по 28.02.2005 року (1 місяць), з 01.04.2005 року по 31.08.2005 року (5 місяців), 01.10.2005 року по 31.01.2006 року (4 місяці), з 01.03.2006 року по 31.05.2006 року (3 місяці), з 01.12.2006 року по 28.02.2007 року (3 місяці), що у сукупності складає 1 рік 4 місяці повинні бути зараховані до пільгові та страхового стажу.
Відтак, сукупний страховий стаж позивача складає 26 років 5 місяців 22 дні, із яких пільговий складає 22 рік 2 місяці 26 днів.
Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що позивач не набув права на пенсію на пільгових умовах, з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.
Разом з тим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки ним безпідставно відмовлено у зарахуванні періоді працевлаштування позивача.
Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, суд вважає, що необхідно зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу протиправно не зараховані періоди роботи позивача.
Відтак, у контексті висунутих позивачем вимог - адміністративний позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025350009254 від 28.09.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати головне у правління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу періоди роботи з з 01.02.2005 року по 28.02.2005 року, з 01.04.2005 року по 31.08.2005 року, 01.10.2005 року по 31.01.2006 року, з 01.03.2006 року по 31.05.2006 року, з 01.12.2006 року по 28.02.2007 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович