Житомирський апеляційний суд
Справа №290/459/23 Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В.
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
15 травня 2024 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Кулаківського Вадима Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Романівського районного суду Житомирської області від 28 березня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Романівського районного суду Житомирської області від 28 березня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення відповідно до ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 15 квітня 2023 року близько 00 годин 20 хвилин в смт. Романів по вул. Філатова, 6, Житомирського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - скутером марки «Альфа», без реєстраційного номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився , чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Крім того, 15 квітня 2023 року близько 14 години 58 хвилин в смт. Романів по вул. Прогресівській, Житомирського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2101», реєстраційний номерий знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, запах спиртного з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Кулаківський В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що на відеозаписі не зафіксовано факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а підстав для зупинки не було, оскільки відсутні докази порушень ПДР. Склад правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки керував транспортним засобом з «явними ознаками алкогольного сп'яніння», а не «в стані алкогольного сп'яніння», як визначено ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 не запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а відеозапис не є безперервним. Протокол серії ААД №168896 складений 15.04.2023, а доданий до нього відеозапис датований 01.01.2008, останній не може бути визнаний як належний та допустимий доказ. Також, ОСОБА_1 був позбавлений можливості бути присутнім під час розгляду справи, оскільки він не був повідомленим належним чином про розгляд справи.
ОСОБА_1 була надана можливість як судом першої інстанції так і апеляційним судом надати свої покази у справі, проте він цим не скористався, до суду не з'явився, хоча розгляд справи призначався неодноразово (Судові повістки направлялись за вказаною ОСОБА_1 адресою (повернулась з відміткою «адресат відмовився»), а також останній повідомлявся телефонограмами та за допомогою СМС-повідомлення про день та час судового розгляду).
Захисник - адвокат Кулаківський В.В. про день і час судового розгляду був повідомлений належним чином (отримав особисто 26.04.2024), заяв та клопотань щодо відкладення розгляду не подавав.
Суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.
Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 та його адвоката Кулаківського В.В.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №029117 від 15.04.2023 вбачається, що 15 квітня 2023 року близько 00 годин 20 хвилин в смт. Романів по вул. Філатова, 6, Житомирського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - скутером марки «Альфа», з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с. 2).
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №168896 від 15.04.2023 вбачається, що 15 квітня 2023 року близько 14 години 58 хвилин в смт. Романів по вул. Прогресівській, Житомирського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2101», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, запах спиртного з ротової порожнини. Від проходження освідування на місці зупинки та в лікувальному закладі відмовився , чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с. 44).
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: в протоколах про адміністративне правопорушення, в яких зазначено, що останній від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився; постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №635419 від 15.04.23; наявним в матеріалах справи відеозаписом з відеореєстратора та нагрудних камер поліцейських.
Проте відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля поліції події (диск доданий до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №168896 від 15.04.2023), який датований 15.04.2023 містить фрагмент, як працівники поліції наздоганяють автомобіль марки «ВАЗ 2101», останній зупиняється, а ОСОБА_1 з пасажиром починають втікати. Проте, інші два відеофайли датовані 01.01.2008, а вказане правопорушення відбулося 15.04.2023. При цьому, у суду немає достатній підстав стверджувати, що вказані події відбувалися саме в 2023 році, а суд не вправі самостійно збирати та досліджувати нові докази.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині протоколу серії ААД №168896, який складений 15.04.2023, щодо невідповідності дати події та дати відеозапису, що датований 01.01.2008, а тому останній не може бути визнаний як належний та допустимий доказ, знайшли своє підтвердження.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В п. 39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції.
Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
За таких обставин, апеляційний суд в даному конкретному випадку дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно протоколу серії ААД №168896 від 15.04.2023. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №168896 від 15.04.2023 стосовно ОСОБА_1 відомості підтверджуються доказами у справі, які не можна визнати допустимими, а тому протоколи про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП. Тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Відносно правопорушення за протоколом серії ААБ №029117 від 15.04.2023 року суд зазначає наступне.
Вищевказане адміністративне правопорушення охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка наведена вище.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, зокрема, по протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №029117 від 15.04.2023, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , не відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», не приймаються до уваги, оскільки відповідно до протоколу та досліджених доказів (відеозаписів), ОСОБА_1 , керував транспортним засобом о 00 год. 20 хв. 15.04.2023, тобто під час дії комендантської години.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування.
Особи, винні у порушенні вимог або невиконанні заходів правового режиму воєнного стану, притягаються до відповідальності згідно із законом (ч. 1 ст. 25 цього Закону).
Як зазначено у п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 (далі - Порядок № 573), під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Згідно п. 16 Порядку № 573 патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, серед іншого: затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення; перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться; вилучати в осіб предмети, які є знаряддям, засобом або предметом правопорушення, і передавати їх органам або підрозділам Національної поліції; тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об'єктів, евакуйовувати транспортні засоби.
Наведені норми свідчать про наявність правових підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу, який здійснює рух в комендантську годину.
Також, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 зафіксовано на відеореєстратор службового автомобіля поліції, на якому видно як ОСОБА_1 рухається на транспортному засобі та був зупинений працівниками поліції, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не запропонували пройти огляд у закладі охорони здоров'я, спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника патрульної поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції уповноваженої особи пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі категорично відмовився. При цьому, працівником поліції було доступно роз'яснено наслідки такої відмови, на що ОСОБА_1 відповів «я не перебуваю і не перебував в стані сп'яніння, пройду на місці, алкоголю не вживав відмовляюся проходити огляд, на вас ….., у мене брат такий мент як і ви», під час спілкування у ОСОБА_1 постійно присутня нецензурна лексика.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що фабула правопорушення, зазначена у протоколі від 15.04.2023, не відповідає фабулі правопорушення, викладеної у ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 130 встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, тільки наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, про що і вноситься запис у протокол про вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, кваліфікуючою ознакою є саме факт відмови від проходження огляду, про що зазначено у протоколі від 15.04.2023, тому його фабула повністю відповідає змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані обґрунтовані висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозаписам, як належним та допустимим доказам, та які не мають ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи.
В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що в порушення ст. 268 КУпАП справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 , останній не був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Стаття 268 КУпАП визначає права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У частині 1 вказаної статті встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
На виконання вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду орган (посадова особа) вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Як регламентують положення ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.
Тому, відповідно до ст. 268 КУпАП правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП не відноситься до категорії справ, у яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Крім того, у матеріалах справи міститься заява від 20.04.2023 ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 10).
10.04.2023 ОСОБА_1 вручена повістка про розгляд справи 08.05.2023 о 12:00, що підтверджується розпискою та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 12, 13).
05.05.2023 до суду подано клопотання захисником Кулаківським В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі (а.с. 14-15).
Всі подальші повістки, які направлялися судом щодо слухання справи ОСОБА_1 та його захиснику ОСОБА_2 поверталися до суду з причин як зазначено в довідці «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 18, 20, 23, 24, 27, 28, 31, 32, 37, 38).
Отже, наведене свідчить про те, що про судове засідання ОСОБА_1 повідомлявся судом неодноразово належним чином. Також ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання правової допомоги, уклав договір із адвокатом Кулаківським В.В., який також належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Факт обізнаності ОСОБА_1 та його захисника про наявність адміністративного провадження, що буде розглядатись Романівським районний судом Житомирської області, є беззаперечним. Тому, з приводу наведених захисником доводів апеляційний суд вважає за необхідне, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», взяти до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б в повному обсязі вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи в межах протоколу серії ААБ №029117 від 15.04.2023 суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права в цій частині. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, постанова судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 підлягає частковому скасуванню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Кулаківського Вадима Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Романівського районного суду Житомирської області від 28 березня 2024 року скасувати в частині визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в межах розгляду протоколу серії ААД №168896 складеного 15.04.2023 і провадження в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із чим виключити з мотивувальної та резолютивної частин наступне посилання: «відповідно до ст. 36 КУпАП».
В іншій частині постанову судді Романівського районного суду Житомирської області від 28 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь