Житомирський апеляційний суд
Справа №295/17401/23 Головуючий у 1-й інст. Лукасевич А.Є.
Категорія 8 Доповідач Трояновська Г. С.
16 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 295/17401/23 за позовом Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру перерахованих коштів у вигляді щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Полонця С.М. у м. Житомирі
У грудні 2023 року Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради звернулося до суду із названим позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь надміру перераховані кошти у вигляді щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього, на догляд за нею в розмірі 6273 грн 66 коп та судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 06.08.2019 ОСОБА_1 була призначена допомога на догляд за дружиною, особою з інвалідністю І групи ОСОБА_2 , 1936 р.н. з 01.07.2019 по 30.06.2020 , яку у подальшому продовжено з липня 2020 року по липень 2021 року.
28.10.2020 відповідач повторно звернувся із заявою про призначення допомоги. На підставі поданої заяви та наданих документів відповідачу було призначено допомогу на догляд з 01.08.2020 року по 31.07.2021 року. Під час проведення перерахунку суми нарахованої виплати з липня 2020 року по листопад 2020 року було з'ясовано, що ОСОБА_1 було нараховано та виплачено зайві кошти в розмірі 5474,76 грн.
З 13.01.2022 року припинено виплату державної допомоги на догляд з 01.08.2021 року, але кошти в сумі 1869,36 грн. за серпень та вересень 2021 року було нараховано та виплачено ОСОБА_1 . Таким чином, утворилась переплата допомоги на догляд за період з липня 2020 року по листопад 2020 року в сумі 4404,30 грн та за період з 01.08.2021 року по 30.09.2021 року в сумі 1869,36 грн, що в загальній сумі становить 6273,66 грн, яку в добровільному порядку не відшкодовано відповідачем.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради надміру перераховані кошти у вигляді щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього, на догляд за нею в розмірі 6273 грн. 66 коп. та судовий збір в розмірі 2684 грн. 00 коп.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що підставою для скасування судового рішення є порушення вимог ст. 4,5,12,13, 263 ЦПК України. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 р. N? 264 «Про деякі питання надання державної соціальної допомоги» передбачено надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. Така допомога продовжується на період карантину та один місяць після дати його відміни. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 скасовано ковідний карантин з 1 липня 2023 року, однак судом при винесені рішення порушено вимоги вище наведеного Закону та вимоги ст.263 ЦІК України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначав, що рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2024 року є законним та обгрунтованим. Зауважував, що управління неодноразово зверталося до відповідача щодо необхідності написання заяви для продовження виплати допомоги, але необхідні документи до управління так і не надійшли. Крім того, зазначав, що якщо за результатами проведеного перерахунку не підтверджується право на отримання допомоги або її розмір буде меншим, орган соціального захисту населення визначає обсяг коштів, які підлягають поверненню, з місяця призначення державної соціальної допомоги.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (ч.1 ст.368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 25.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею у відповідності до пунктів 3, 4 «Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 02.08.2000 року №1192 (а.с.23-24).
У декларації про доходи та майновий стан ОСОБА_1 вказав, що він не працює, фізичною особою підприємцем не зареєстрований, на обліку по безробіттю не перебуває, має пенсію, одружений (а.с. 19-20, 25-26).
На підставі поданих документів, рішенням Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради від 06.08.2019 року відповідачу була призначена допомога на догляд за дружиною, особою з інвалідністю І групи - ОСОБА_2 , 1936 року народження, з 01.07.2019 року по 30.06.2020 року.
28.10.2020 року відповідач повторно звернувся до позивача із заявою про призначення допомоги. На підставі поданої заяви та наданих документів відповідачу було призначено допомогу на догляд з 01.08.2020 року по 31.07.2021 року, а також здійснено перерахунок допомоги на догляд з липня 2020 року по листопад 2020 року (а.с.17-18).
Під час проведення перерахунку суми нарахованої виплати з липня 2020 року по листопад 2020 року позивачем було з'ясовано, що ОСОБА_1 було нараховано та виплачено зайві кошти в розмірі 5474,76 грн.
Від 13.01.2022 року припинено виплату державної допомоги на догляд з 01.08.2021 року, але кошти в сумі 1869,36 грн. за серпень та вересень 2021 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено (а.с.11).
Відповідно до повідомлень УПСЗН Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради утворилась переплата допомоги відповідачу на догляд за період з липня 2020 року по листопад 2020 року в сумі 4404,30 грн. та за період з 01.08.2021 року по 30.09.2021 року в сумі 1869,36 грн., що в загальній сумі становить 6273,66 грн (а.с. 7,8).
Позивачем було направлено ОСОБА_1 претензію з вимогою повернути надмірно переплачені кошти у розмірі 6273,66 грн (а. с. 6).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що утворилась переплата допомоги відповідачу на догляд за період з липня 2020 року по листопад 2020 року в сумі 4404,30 грн. та за період з 01.08.2021 року по 30.09.2021 року в сумі 1869,36 грн., що в загальній сумі становить 6273,66 грн., яку не відшкодовано відповідачем. На підставі викладеного, дослідивши надані позивачем письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 №1192
Відповідно до підпунктом 1 пункту 1 Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомоги на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі - державна соціальна допомога), яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - орган соціального захисту населення).
За змістом п.2 Порядку установлено що орган соціального захисту населення проводить перерахунок розміру виплаченої державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю на підставі поданої особою або її законним представником заяви та необхідних документів.
Якщо за результатами проведеного перерахунку:
- виявляється, що розмір отриманої допомоги був меншим, орган соціального захисту населення проводить доплату в розмірі різниці між перерахованим і виплаченим розміром допомоги;
- не підтверджується право на отримання допомоги або її розмір буде меншим від виплаченої під час карантину допомоги, органи соціального захисту населення:
- визначають обсяг коштів, які підлягають поверненню, з місяця призначення державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю;
- встановлюють строки повернення коштів, які підлягають поверненню залежно від матеріального стану багатодітної сім'ї;
- повідомляють отримувачу допомоги про обсяг коштів, які підлягають поверненню, та строки їх повернення.
Перерахунок проводиться з місяця виплати допомоги, яку продовжено відповідно до підпунктів 1 і 3пункту 1 цієї постанови, але не раніше ніж з місяця встановлення карантину.
Як було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №632 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги», яким було доповнено пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 р. № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги», суми коштів, які підлягають поверненню, повертаються: отримувачем допомоги самостійно; за згодою отримувача допомоги у повному обсязі за рахунок наступних виплат допомоги; за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок сум наступних виплат допомоги в розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги; у разі неможливості добровільного повернення виплачених сум допомоги такі кошти стягуються у судовому порядку.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що під час проведення перерахунку суми нарахованої виплати за період з липня 2020 року по листопад 2020 року утворилася переплата в сумі 4404,30 грн. та за період з 01.08.2021 року по 30.09.2021 року переплата в сумі 1869,36 грн., що в загальній сумі становить 6273,66 грн, проте не надав жодного розрахунку на підтвердження, того, що кошти було нараховано у надмірному розмірі.
Позивач вказує, що з липня 2020 року по листопад 2020 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено зайві кошти, проте не зазначає з яких причин утворилась переплата та чи є наслідком такої переплати рахункова помилка чи недобросовісність дій відповідача.
Позивач також вказує, що 13.01.2022 року ОСОБА_1 припинено виплату державної допомоги на догляд з 01.08.2021 року, але кошти в сумі 1869,36 грн. за серпень та вересень 2021 року йому було нараховано та виплачено. Проте знову позивач не зазначає причину нарахування та виплати ОСОБА_1 державної допомоги після прийняття ним (позивачем) рішення про припинення такої виплати та чи була підставою такої виплати рахункова помилка чи недобросовісність дій відповідача.
Отже, позивачем у позові не обґрунтовано, що існують обставини, з якими законодавство пов'язує можливість повернення виплаченої особі державної соціальної допомоги, зокрема, що надмірна виплата допомоги пов'язана з рахунковою помилкою чи сталася внаслідок зловживань з боку відповідача, та існування таких обставин не підтверджено жодними доказами.
Зобов'язання їх повернення не відповідатиме положенням ст.1215 ЦК України, яка основною умовою стягнення безпідставно набутих коштів визначає ознаки недобросовісності поведінки. Судом встановлено, що відповідач не допустив будь-якої недобросовісної поведінки, не подавав до органів недостовірної інформації та не вчиняв жодних дій, які призвели або могли призвести до виникнення переплати йому державної соціальної допомоги.
Крім того, примус до повернення коштів, призначення яких носить соціальний, гуманітарний характер, може призвести до покладення на вказаного відповідача надмірного тягаря.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) зроблено висновок, що Державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Враховуючи, що виплата ОСОБА_1 соціальної допомоги проведена добровільно, на підставі розпорядження Управління соціального захисту населення, при цьому фактів недобросовісності з боку відповідача або подання недостовірних даних судом не встановлено, відсутні підтвердження того, що позивачем допущено рахункову помилку у нарахуванні відповідачу державної соціальної допомоги, апеляційний суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для повернення виплачених відповідачу коштів у розмірі 6273,66 грн.
Таким чином, з врахуванням соціального статусу ОСОБА_1 , необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задоволено повністю, то судовий збір підлягає стягненню з позивача за подання апеляційної скарги в сумі 4026 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення яким у задоволенні позову Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру перерахованих коштів у вигляді щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу - відмовити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради ( 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 55; код ЄДРПОУ 42103456) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4026 грн (за подання апеляційної скарги).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді