Житомирський апеляційний суд
Справа №289/1372/22 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.
Категорія 71 Доповідач Борисюк Р. М.
14 травня 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 289/1372/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Радомишльській відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення батьківства,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Кириленка О.О. у м. Радомишль,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила визнати ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язати орган державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини.
Позов мотивувала тим, що перебувала у фактичних шлюбних відносинах із відповідачем, проживали разом однією сім'єю та ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_3 . Запис про батька дитини вчинено на підставі статті 135 СК України. ОСОБА_5 визнавав себе батьком дитини, часто проводив час разом з сином. На теперішній час відповідач відмовляється визнавати себе батьком дитини.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 серпня 2023 року позов задоволено повністю.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він факт батьківства до проведення судово-генетичної експертизи не визнає. Також, судом не вживались заходи, а позивачем не заявлялись клопотання про допит свідків, встановлення інших обставин, що мають значення для справи. Відсутність факту проживання однією сім'єю свідчить і про відсутність взаємовідносин між позивачем та відповідачем.
Судом не взято до уваги те, що він має інвалідність 3 групи загального захворювання, постійно перебуває на обліку у лікарів та реабілітації, у дні та часи прибуття до судового експерта не мав можливість приїхати за станом здоров'я та свого матеріального становища. У судовому засіданні він пояснював причини неприбуття на експертизу. Окрім того, на його утриманні перебуває мати ОСОБА_6 , за якою він здійснюю постійний догляд за місцем свого проживання. Фактично ж рішення суду обґрунтоване його ухиленням від явки до експерта, копією свідоцтва про народження дитини та витягом з реєстру, які жодного відношення до його батьківства не мають.
Зазначає, що суд не звернув увагу на те, що видачу свідоцтва про народження видавала рідна сестра позивачки - секретар сільської ради ОСОБА_7 . Судом не досліджені мотиви здійснених записів, не перевірено чи запрошувався відповідач до здійснення актового запису.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить провести судове засідання без її участі, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та дав пояснення, які відповідають їй.
ОСОБА_1 надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статі 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд мотивував своє рішення тим, що судом вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово-медичної генетичної експертизи та забезпечення участі відповідача у її проведенні. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів наявності поважних підстав, які перешкоджали йому з'явитися до експертної установи для забору відповідних зразків крові.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що слід визнати батьківство відповідача, оскільки наявні докази для цього, а також ухилення останнього від проведення судово-медичної генетичної експертизи з метою встановлення істини у справі, дає суду підстави встановити факт наявності кровного споріднення між відповідачем і дитиною ОСОБА_3 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками мотивуючи таким.
Судом установлено та стверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.11.2015, виданого виконавчим комітетом Ленінської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Леніне Радомишльського району Житомирської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 06.11.2015 зроблено відповідний актовий запис № 11; батьком дитини зазначений ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_1 (а.с.6). Відомості про батька дитини внесені за вказівкою матері (а.с.60).
Відповідно до довідки за № 290 від 14.07.2022, виданої Ставецьким старостинським округом Радомишльської міської ради Житомирської області, позивач проживає разом з сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 613/96/21, висновки якої відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує, зроблено висновок, «щодо предмету доказування у даній категорії справі, то Сімейний кодекс України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства».
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», неодноразово в своїх рішеннях зауважував, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини.
Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства, який необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно із частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Судом першої інстанції вживались належні процесуальні заходи щодо проведення судово-генетичної експертизи (зміст судового рішення не містить зворотного), апеляційний суд з метою встановлення всіх обставини, які мають значення для правильного вирішення справи з додержанням вимог ЦПК України, усуваючи процесуальні недоліки розгляду справи районним судом, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснив учасникам справи їх процесуальне право щодо можливості заявити на стадії апеляційного перегляду справи клопотання про призначення у даній справі судово-генетичної експертизи.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19.12.2023 за клопотанням відповідача було призначено судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу щодо підтвердження чи спростування біологічного його батьківства відносно дитини - ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку судового експерта № 41239 від 05.03.2024 ймовірність того, що відповідач є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках проведеного дослідження складає - 99,999999% (а.с.145-161).
За положеннями статті 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 СК України або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні (надалі Правил), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно із п.2.13 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є в т.ч. рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису (п.2.13.1 Правил).
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
На підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду (п.2.16.4 Правил).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_3 , у зв'язку з цим є правові підстави для задоволенню вимоги щодо внесення змін до актового запису про народження дитини у частині відомостей про батька.
Доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, апеляційний суд дійшов до висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковими для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 серпня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 16 травня 2024 року.